UA / RU
Підтримати ZN.ua

"Ви ж розумієте, що ніякого НАЗЯВО не буде!"

Два засідання профільного Комітету ВРУ, чотири статті у "Дзеркалі тижня", інші публікації.

Автор: Юрій Рашкевич

Упродовж двох останніх місяців створення і початок роботи Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти (далі - Агентства) перебували в центрі уваги освітянської та наукової спільнот.

Два засідання профільного Комітету ВРУ, чотири статті у "Дзеркалі тижня", інші публікації.

З одного боку, така увага - приємна і вкотре підкреслює важливість цього органу для збалансованої роботи системи вищої освіти. Нове законодавство покладає на Агентство виконання критично важливих функцій: акредитацію освітніх програм усіх рівнів, низку питань, пов'язаних із науковою атестацією, а саме - з розробкою відповідних положень із підготовки кандидатів та докторів наук, а також докторів філософії, з акредитацією спеціалізованих вчених рад, які присвоюватимуть відповідні звання, тощо. Зрештою, лише Агентство має право скасовувати раніше прийняті рішення щодо присудження наукових ступенів.

З іншого - попри всі декларативні заяви про підтримку створення Агентства, є окремий фронт, який усіма правдами й неправдами намагається вбити ще до народження один із найважливіших органів системи забезпечення якості вищої освіти.

Перша спроба запуску Агентства була невдала, - обрання його членів конференцією представників колективів університетів спричинило низку гучних скандалів. Серед обранців, поряд із достойними освітянами й науковцями, виявилися люстровані особи, дехто був звинувачений у плагіаті та інших корупційних діяннях. При цьому списочок із десятка прізвищ, більшість яких, за "дивним" збігом обставин, увійшла до остаточного списку обраних, ще до голосування активно мандрував серед тисячі учасників конференції. У результаті, депутати через Закон "Про освіту" "обнулили" персональний склад Агентства. Розвиток системи вищої освіти втратив понад три роки.

Нове законодавство врахувало помилки попереднього: нових членів Агентства обирала незалежна міжнародна комісія, що складалася з чотирьох іноземних і п'яти українських фахівців. Щоб особа була обраною, за неї мають проголосувати і більшість із п'ятірки українських експертів, і більшість із четвірки іноземних.

Конкурсна комісія працювала максимально прозоро, - всі чотири засідання оголошувалися заздалегідь і транслювалися онлайн на інформаційних ресурсах МОН. Уже 1 жовтня 2018 року було оголошено конкурс. Процес обрання вийшов на фінішну пряму.

Саме на цьому етапі навколо теми ще не створеного Агентства почали вирувати домисли, які часто видавалися за експертне знання. Повірити в них, особливо людині, не заглибленій у тонкощі стосунків всередині академічної спільноти, спільноти студентства і роботодавців, просто. Це ж сказав експерт.

Наприклад, 3 грудня минулого року в "ДТ" вийшла стаття "Таємна змова, або Як провести в НАЗЯВО "своїх", де ще до фінального голосування читачів переконують: в Агентство буде обрано недостойних людей. Основа аргументація - гіпотетичні лазівки, які, теоретично, заздалегідь створені комісією. Ілюструється це так: "Покажемо це на прикладі схеми проведення Т. Андрущенко, фактично, поза конкурсом, можливо - разом із О. Бородієнко" за квотою роботодавців. Аргументи: гендерне питання (двоє з трьох представників будуть жінками), наявність наукових ступенів (О.Колеснікову не оберуть, бо в неї нема ступеня), тиск на члена комісії В.Кострицю (руками його друзів та знайомих В.Надраги, Р.Войтовича та Р.Колишка, тут автори явно не компетентні щодо взаємин Федерації роботодавців і Конфедерації), хабар голові комісії В.Луговому (підтримка О.Бородієнко в обмін на голосування Володимиром Іларіоновичем за кандидатуру Т.Андрущенко). Особливо мене потішив наступний висновок: "Голос члена КК, заступника міністра освіти і науки України Ю.Рашкевича можна вважати таким, що вже "в кишені". Кишеньковий алгоритм полягає в тиску голови Держслужби К.Ващенка на держсекретаря МОН П.Полянського, а далі Павло Броніславович вирішує питання зі мною. Для підкріплення логіки є аргумент: "Бо важелів впливу на всю вертикаль держслужбовців МОН з боку голови НАДС К.Ващенка більш ніж достатньо".

Передбачення експертів щодо обраних представників не збулися, - обраною до Агентства стала саме О.Колеснікова, яка набрала 309 балів від експертів. Ні О.Бородієнко з її 194 балами, ні Т.Андрущенко зі 110 балами, за результатами конкурсу, не мали ані найменших шансів увійти до складу Агентства.

У другій статті під промовистим заголовком "Таємна змова-2" концепт зради було оперативно замінено на "обрані не ті, що треба". Як інструмент обґрунтування - знову домисли та оціночні судження, цитую: "На думку спостерігачів, з обраних до НАЗЯВО, щонайменше, 13 осіб опосередковано контролюватиме МОН". Це на тлі того, що описані авторами "лазівки" і "передбачення" попередніх матеріалів так і не спрацювали.

Основною причиною названо недосконалість механізму відбору, що "має значні вади, які стосуються як складу конкурсної комісії, так і методології та процедури", хоча для обґрунтування цієї тези навіть прикладів не наводять. І висновок - "Конкурс має бути незалежним від МОН, тобто проводитися секретаріатом НАЗЯВО, на території НАЗЯВО і за кошти, якими безпосередньо оперує НАЗЯВО". А це вже цікаво: секретаріатом і на території!

Ця ж теза про "незалежність" була одним із основних лейтмотивів третього за місяць допису Едуарда Рубіна в "ДТ" від 20 грудня минулого року "Окремий випадок, або Як я в НАЗЯВО ходив". Шановний Едуард Юхимович, обурений несправедливими, на його погляд, звинуваченнями в плагіаті з боку однієї громадської організації, емоційно стверджував, що "п'ять із дев'яти осіб були прямо підпорядковані МОН", а "НАЗЯВО, всупереч здоровому глузду, створюється під міністерським контролем". Яким чином професор Петро Стрижак, що представляє НАНУ, або перший заступник президента НАПН професор Володимир Луговий, чи професор Василь Костриця з Федерації роботодавців "підпорядковані МОН", автор не коментує, це має бути для читачів самоочевидним. Та й Аліна Жолудь із національного об'єднання студентів уже нічим не пов'язана з міністерством. Хіба що, мабуть, в аспірантуру лаштується.

У четвертій серії детективу ("ДТ" від 25 січня: "Своїм - усе, чужим - закон?") автори матеріалу переключаються на нову хвилю: члени Агентства неправильно обрані. Незважаючи на те, що впродовж двох багатогодинних засідань профільного Комітету ВР спочатку я - 19 грудня, а вдруге - голова Комісії професор В.Луговий 16 січня докладно, усно й письмово роз'яснили всі нюанси конкурсного відбору, профільний Комітет підтримав звіт, а його очільник ще 19 грудня звернувся до Кабінету міністрів із проханням затвердити склад Агентства, - "громадських активістів" (визначення "ДТ") прорвало.

"До Нацагентства пройшла група осіб, яка пов'язана між собою певними інтересами", "третина новообраного складу до Нацагентства пройшла з грубими порушеннями законодавства", "члени Конкурсної комісії (КК) абсолютно зухвало порушили самою ж нею написане Положення про конкурс" - це далеко не повний перелік звинувачень, які справді можуть шокувати непідготовленого читача.

Наприклад, дивним видається звинувачення у неправомірному "заваленні" під час заключного таємного голосування В.Бахрушина і наступній підтримці на вакантне місце І.Золотарьової. Річ у тому, що В.Бахрушин також є членом Національної команди експертів, а з МОН та НАПН співпрацює істотно більше, ніж пані Ірина. Несподівано для українських членів комісії, саме іноземні представники не підтримали Володимира Євгеновича та В.Микитенко, які мали більше балів, ніж обрані на їхні місця І.Золотарьова й О.Длугопольський. Але це їхнє право, передбачене Законом "Про вищу освіту". У мене є міркування, чому вони це зробили, більше того - я їх публічно висловив 19 грудня. Але це лише мій висновок, жоден іноземний член комісії цього не коментував. Тому всілякі інсинуації типу "не тієї галузі" просто недоречні.

Я не коментуватиму оцінку А.Гармаша (знайшли "людину Табачника"!), М.Євстіфеєва та Л.Фесенко, факти свідчать самі за себе, - всі троє є в десятці зі 116 претендентів із найвищими сумарними балами. Виставляли ж ці бали не тільки члени комісії з українського боку, а й делеговані найавторитетнішими європейськими спеціалізованими агенціями провідні закордонні фахівці. Хоча, як видно зі статті в "ДТ", і їх автори дописів, практично, звинувачують у корупції й танцях під дудку МОН.

Упродовж цих двох місяців основний лейтмотив звинувачень звучав так: МОН створює Агентство під себе. А факти такі.

Команда, сформована в результаті конкурсного відбору, працюватиме наступні три роки. Зважаючи на прийдешні вибори, дуже ймовірно, що впродовж цих років Агентство співпрацюватиме з різними складами МОН, а найбільш активна й відповідальна робота розпочнеться саме за рік.

Настав час згадати про ще одного суб'єкта процесу - Секретаріат НАЗЯВО.

Персональний склад Агентства Закон "Про освіту" "обнулив" ще у вересні 2017 року. А Секретаріат чисельністю порядку 15 осіб весь цей час функціонував, працівники отримували заробітну плату, МОН оплачувало оренду приміщень. Імовірно, всі вони напрацьовували масу проектів нормативних документів і нетерпляче очікували обрання та призначення нових членів Агентства.

Але, на жаль, сьогодні ми спостерігаємо іншу картину: всі п'ять судових позовів, мета яких - заблокувати діяльність Агентства, подані в.о. голови та колишніми й нинішніми працівниками Секретаріату. Спочатку, наприкінці грудня, - щоб не допустити призначення Кабміном членів Агентства, а в січні, коли призначення таки відбулося, - щоб не допустити обрання керівництва НАЗЯВО.

Висновки про роботу Секретаріату можна робити з такого прецеденту. 11 січня міністр запросила новообраних членів Агентства для вітальної зустрічі та обговорення актуальних питань співпраці. Оскільки третина членів - іногородні, то виникла ідея принагідно провести перше офіційне засідання. Щоб його легітимність не викликала жодних сумнівів, 10 січня члени ініціативної групи телефонують в.о. голови Секретаріату Агентства панові Бондарчуку. Почувши, про що мова, той відразу заявив, що хворіє і не впевнений, що завтра зможе прийти. Але зателефонує зранку.

Наступного дня жодного дзвінка, звісно, не було, а сам в.о. голови слухавки не брав. Два члени Агентства і представник юридичного департаменту МОН поїхали на Хрещатик до приміщення Секретаріату. Незважаючи на робочий день, усі двері були зачинені, а на дзвінки ніхто не відповідав. Ситуація поставала досить очевидною, але новообрані члени Агентства після тривалої наради вирішили все ж таки спробувати ще один шанс. Згідно з чинним Статутом НАЗЯВО, всі присутні 20 (із 22 обраних) членів Агентства підписали офіційне звернення до п. Бондарчука із вимогою скликати 21 січня офіційне засідання Агентства. Звернення відправили на всі офіційні адреси Секретаріату.

21 січня, як і очікувалося, ні пан Бондарчук, ні будь-хто з членів Секретаріату на засідання не з'явилися. Засідання відбулося у приміщенні Державної акредитаційної комісії на території КПІ, на ньому одноголосно головою Агентства обрали професора Сергія Квіта, а також чотирьох його заступників. МОН в установленому порядку підготував усі необхідні для призначення документи в Кабмін.

І, як ви думаєте, хто подав до суду з вимогою визнати незаконним протокол цього засідання? Правильно, пан Бондарчук.

Заголовок цієї колонки - "Ви ж розумієте, що ніякого НАЗЯВО не буде!" - цитата одного з чільних українських політиків, виголошена ще восени 2017 року під час відкритого засідання профільного Комітету ВР. Для багатьох це гасло й досі залишається ідеалом, якого слід прагнути. Мушу вас розчарувати: НАЗЯВО таки БУДЕ! І члени Конкурсної комісії, і Міністерство освіти і науки України, та й інші органи державної влади докладуть усіх необхідних зусиль до того, щоб створити справді незалежну систему забезпечення якості вищої освіти. Слова та огульні обвинувачення забудуться, - а вона залишиться свідченням наших здобутків.