Вступна кампанія добігає кінця, й майже всі вступники вже знають, чи отримають омріяний студентський квиток. Одні майбутні першокурсники вже радісно подають документи на бюджет, інші змушені мучитися вибором — йти чи не йти на контракт і до якого університету. І якщо раніше вирішальним чи вагомим чинником такого вибору були гроші (адже контракт — це зазвичай недешеве задоволення), то тепер в абітурієнтів навіть із незаможних родин з’явилась опція — вони можуть узяти державний грант на навчання.
Грантова система фінансування запроваджується в Україні вперше, вона є наразі експериментальною, а отже, перші висновки про її ефективність зможемо зробити лише восени, коли буде відомо, скільки вступників скористалися такою можливістю та скільки університетів погодилися взяти участь в експерименті.
А зараз ми зібрали запитання щодо грантів, які цікавлять майбутніх першокурсників та їхніх батьків, і звернулися з ними до генерального директора директорату фахової передвищої, вищої освіти Міністерства освіти і науки України Олега Шарова.
— Олеже Ігорьовичу, як працює механізм отримання гранту? Наприклад, я абітурієнтка й не вступила на бюджет, однак маю шанс пройти на контракт. Що мені робити, щоб отримати грант?
— Для того, щоби здобувач освіти мав право на державний грант, він повинен вступити на контракт, тобто бути зарахованим на перший рік навчання для здобуття вперше ступеня вищої освіти бакалавра (магістра медичного, фармацевтичного чи ветеринарного спрямування) на основі повної загальної середньої освіти або освітньо-професійного ступеня фахового молодшого бакалавра, освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста чи освітнього ступеня молодшого бакалавра за кошти фізичних та/або юридичних осіб і приступити до навчання. Важливо, щоб вступ відбувся за підсумками конкурсного відбору на підставі конкурсного бала, сформованого за результатами ЗНО або НМТ. Тільки після початку навчання студент може отримати грант. Тому, в принципі, заявку на грант можна буде оформлювати впродовж вересня та жовтня.
— Але ж абітурієнт поки не знає, чи отримає грант, а рішення вступати чи не вступати на контракт має ухвалити вже зараз.
— Чому? Знає. Рішення уряду сформульовано однозначно. Здобувач вищої освіти за денною чи дуальною формою матиме змогу отримати державний грант, якщо набрав певні бали на НМТ чи ЗНО і якщо обраний ним заклад вищої освіти є в переліку тих закладів, які уклали договір із МОН про участь в експериментальному проєкті щодо надання державних грантів на здобуття вищої освіти.
— Які бали НМТ потрібно мати, щоб отримати грант?
— Щоб отримати державний грант, вступник повинен мати в результатах НМТ (ЗНО) не менш як 150 балів із будь-яких двох предметів (грант першого рівня) або не менш як 170 балів із будь-яких двох предметів (грант другого рівня). Також слід урахувати, що гранти першого рівня передбачені не для всіх спеціальностей. Тобто не всі контрактники зможуть отримати грант, а лише ті з них, хто продемонстрував певний рівень підготовки (умовно не нижчий за середній) за результатами незалежного оцінювання знань.
— Розмір гранту — це фіксована сума чи він відрізняється для різних закладів вищої освіти?
— Розмір державного гранту може коливатися в межах від 15 до 37,5 тисячі гривень на перший рік навчання. Далі сума може змінюватися з урахуванням інфляції. Розраховується розмір гранту так. Є базова сума для кожного рівня грантів, і саме від неї відштовхуються в розрахунках. Так, базовий грант першого рівня — 15 тисяч гривень, другого рівня — 25 тисяч гривень. Але є ще коефіцієнт спеціальності, на який множиться розмір базового гранту. Для деяких спеціальностей він дорівнює 1, тобто не впливає на розмір гранту. Але на певні спеціальності коефіцієнт вищий і відповідно більший розмір гранту. Величина коефіцієнту (1,0, 1,3 або 1,5) залежить, з одного боку, від пріоритетів держави в підготовці фахівців, з іншого — від собівартості навчання за тією чи іншою спеціальністю.
До речі, на кон’юнктурні спеціальності з таких галузей знань, як «Право», «Управління та адміністрування», «Журналістика», «Сфера обслуговування», «Публічне управління та адміністрування», «Міжнародні відносини», спеціальності «Менеджмент соціокультурної діяльності», «Економіка», «Стоматологія», спеціалізації спеціальності «Філологія» (крім спеціалізацій із української мови та літератури, кримськотатарської мови та літератури, фольклористики) не передбачено можливості отримати грант першого рівня.
Якщо суми гранту буде достатньо, щоб повністю закрити контрактну оплату, це означатиме, що навчання для студента стане безоплатним. Якщо ж суми гранту на повну оплату навчання не вистачатиме, тоді грант буде частковим, і це означатиме, що решту суми родина чи підприємство платитимуть із власних коштів.
— Яку суму виділила держава на гранти 2024 року?
— Попередньо близько 300 мільйонів гривень. Але ми розуміємо, що це перший рік реалізації грантової системи, рішення про неї ухвалено досить пізно, тому чимало вступників, які могли б орієнтуватися на грант, виявлятимуть обережність і не всі скористаються цією можливістю. Тож прописаної в наших фінансово-економічних розрахунках суми навряд чи буде досягнуто.
— Чи багато закладів вищої освіти беруть участь в експерименті з грантової оплати навчання?
— Станом на цей момент у нас укладено договори зі 142 закладами. І ще деякі договори в процесі оформлення.
— Чому грантова система цікава університетам?
— Пропоную поставити це запитання університетам, мабуть, вони краще скажуть. Із погляду міністерства, грантова система цікава закладу вищої освіти тому, що дає змогу приймати на навчання сильних вступників без демпінгування розміру оплати, в той час як родина здобувача освіти платитиме менше. І це має привернути до такого університету більше студентів.
— Але це буде вигідно не всім університетам. Тепер регіональні навчальні заклади, які й так боролися за кожного студента та підбирали тих, хто не пройшов на бюджет до престижних вишів, втратять студентів. Талановиті діти з малозабезпечених родин зможуть узяти грант і навчатися в престижному університеті Києва чи Львова. Напевно, для системи освіти це добре — адже від кількості студентів залежить фінансування, й це буде природній добір на освітньому ринку. Університетам доведеться більше дбати про якість, аби зацікавити вступників. А для громад, мабуть, це не надто обнадійлива тенденція, адже після навчання у великих містах ці діти навряд чи повернуться у рідний регіон.
— Ринок праці в Україні вимагає від громадян дедалі більшої мобільності, тому випускники престижних столичних університетів не гребують цікавими пропозиціями регіональних роботодавців, тим більше, коли пов’язані з цими регіонами родинними та іншими зв’язками. А в малих громадах, де немає й ніколи не було університетів, давно сформовано культуру здобуття вищої освіти у великих університетських центрах. Хоча справді не вся молодь повертається в рідні регіони, але вся молодь шукає кращих життєвих перспектив, для чого і здобуває освіту.
— Досі вища освіта фінансувалася в нас за рахунок державного та регіонального замовлення. І його функція — не лише фінансування підготовки потрібних державі фахівців, а й хоча б мінімальний вплив на ринок праці. І цього року уряд вніс позитивні зміни в держзамовлення: скорочено замовлення на кон’юнктурні спеціальності та збільшено — на критично важливі для країни. Але коли ми даємо гранти, ми фактично збільшуємо кількість юристів, економістів. І на це йдуть державні гроші, які могли б бути виділені на додаткові бюджетні місця на критично важливі спеціальності.
— На критично важливі спеціальності встановлюється достатній обсяг державного замовлення, який найчастіше не виконується повністю. На жаль, навіть якщо дати більше місць, більше людей туди не прийде. Підготовка та професійна орієнтація вступника потребують тривалого часу й зусиль, причому зусилля можуть бути знецінені об’єктивними й незалежними від освітян чинниками. Насамперед критична важливість спеціальності в оцінці суспільства може не корелювати з наявністю цікавих пропозицій роботодавців або таких пропозицій узагалі. Врешті, очікування від рівня професіоналізму й відданості певній професії випускників закладів освіти не завжди вписуються в можливості тих, хто вчить і хто навчається, а також у розуміння життєвих перспектив самих молодих людей. До речі, більшість юристів і економістів працює за фахом і сплачує податки, тому державні інвестиції в ці галузі освіти зовсім не безсенсовні.
— Як ви вважаєте, наступного року грантова система фінансування навчання застосовуватиметься масовіше?
— З масовістю й зараз усе гаразд. Хочу запевнити вас, що всі найбільші університети вже підписали договір із МОН, і там навчається не менш як 70–80% студентського загалу. Деякі університети підписують договори повільно через їхню власну забюрократизованість. Гадаю, вже цього року грантова система увійде в життя переважної більшості закладів вищої освіти і гранти будуть доступні практично для всіх здобувачів освіти, які мають необхідний рівень балів на НМТ чи ЗНО. Зараз робота ведеться в умовах експериментального проєкту, тому модель державних грантів удосконалюватиметься. До речі, просто зараз ведеться інтенсивна робота фахівців МОН, Мінцифри, Мінфіну, Мінекономіки, банківських і поштових структур для спрощення логістики надання державних грантів як для здобувачів, так і для закладів освіти.
Рішенням уряду експеримент із введенням грантів розрахований на два роки. Надалі з урахуванням уроків цього експерименту розраховуємо на ухвалення в другому читанні законопроєкту №10399, який запровадить систему державних грантів уже на постійній основі.