Навіщо моїй дитині курси акторської майстерності, якщо вона не має наміру пов'язувати своє життя з цією професією? Відповідаємо: це унікальний тренажер навичок, які знадобляться і на уроках, і в позашкільному житті, і в майбутньому. Акторство корисне будь-якій дитині, бо розвиває інтелект, дух і душу, не вимагаючи при цьому особливої підготовки.
Маші було сім, коли батьки привели її в акторську студію. Добра, життєрадісна Маша взялася грати хороших персонажів, а ось ролі ображених, злих героїв їй зовсім не вдавались. І розмовляла дівчинка тихо: була впевнена, що кричать лише агресори. Гніватися, дратуватися, скаржитися вона не могла: забороняла собі негативні емоції. Тож будь-який стрес був для Маші нестерпним. Але через два роки занять у студії під час літнього акторського табору Маша неначе вибухнула: раптом розповіла, що її сердить, позлилась, покричала… і почала брати дуже різнопланові ролі. А в школі — захищати свої кордони. Завдяки акторству Маша відкрила можливість бути не тільки доброю і стала вільнішою, сміливішою, успішнішою. Чи стане вона актрисою? Здається, це не так і важливо…
Ім’я героїні нашої історії змінене, але вона реальна. Про неї розповів викладач театральної імпровізації, психолог, дитячий педагог Сергій Анчуткін. За сім років роботи з дітьми віком від 4-х до 17-ти Сергій бачив безліч випадків розкриття дитячих особистостей — яскравих, щирих, унікальних.
«Акторство розвиває азарт і дарує можливість дати вихід якимсь прихованим рисам дитини. Ми створюємо безпечну атмосферу і даємо дуже багато свободи. Діти бачать, що в них не скрізь і не завжди виходить проявлятися, але їх не сварять і не оцінюють. А пізніше, у більш стресових умовах, вони почуваються впевненіше», — каже Сергій.
Він багато працює в методі імпровізації й запевняє: це найкорисніша навичка, яку потрібно розвивати в людях узагалі: «Тобі не потрібно готуватися кілька годин, щоб вийти на сцену і щось зробити, ти орієнтуєшся на ходу. Ти не знаєш, що буде далі, але ти сміливо починаєш, дієш, орієнтуєшся, вигадуєш кілька варіантів розвитку подій.
Діти в нашій студії грають імпровізаційні вистави, — і це надзвичайно тренує впевненість: я можу вийти до дошки без листочка, я можу підійти до нової компанії й почати розмову, я можу поїхати в табір чи піти туди, де ніколи не був, і зорієнтуватися по ситуації. У дітей підвищується самооцінка, вони спокійно приймають свої помилки й не бояться пробувати. Водночас перед ними відкривається набагато більше можливостей, і в таких умовах навчання дається набагато швидше».
Навички, які розвиває у школярів акторська майстерність
Психологічна стійкість — про неї дедалі більше говорять у нашому мінливому, надрухомому, крихкому світі, де події пришвидшуються, а звичне й стале — хитається. Вона дозволяє тримати тиск обставин, зберігаючи добре самопочуття і працездатність. Завдяки акторству діти поступово напрацьовують психічний ресурс для подолання труднощів, яких у їхньому житті буде дедалі більше.
Комунікабельність
Акторство — це майстерність комунікацій. Молодші школярі вчаться спілкуватися одне з одним, відчувати й розуміти, що відбувається з ними і з групою. Вчаться почуватися вільними у своїх проявах і знаходити найбільш вдалий спосіб проявити себе тут і зараз, — що знадобиться і в школі, і в компанії друзів, і в контактах із батьками. Ця навичка дуже розширює можливості дитини.
Виразність, гучність, самопрезентація, вміння висловлюватися
Під час навчання в акторській студії дитина вчиться презентувати себе і тримати увагу аудиторії. У студії Сергій Анчуткін спільно з колегами використовують техніки роботи з голосом, із психологічними затисками, з тілом. Розвиваються гучність, чіткість висловлювання, розкутість, відчуття простору, координація, гнучкість, рівновага. Тренують виразність у спілкуванні, коли можна передати свою думку і голосом, і артикуляцією, і жестами.
Емоційний інтелект
Під час занять акторством у дитини розвивається вміння розпізнавати свої та чужі емоції й керувати ними, а також віднаходити найбільш адекватний спосіб вираження їх тут і зараз. Колись доречно і покричати, а колись — просто повідомити, що ти відчуваєш. Тут-таки відпрацьовується й увага: юні актори мають помічати і розуміти, що відбувається з іншими акторами, та знаходити різні способи взаємодії з ними.
Креативність і фантазія
Парадоксально, але традиційна система освіти побудована так, що вміння знаходити нестандартні рішення з віком у дітей не розвивається, а втрачається.
Сергій Анчуткін упевнений: «Не існує некреативних дітей, і найбільш здібні в цьому плані — малюки. Тож наше завдання полягає в тому, щоб не дати дітям про це забути. І щоб вони до завершення шкільного навчання не втратили свою креативність, а навіть посилили її. Разом із креативністю розвивається інтелект, адже швидкість мислення вища за швидкість спілкування. Мозок креативних дітей генерує кілька варіантів одночасно, коли інша людина вигадає лише один. Набагато легше впіймати креативність у ранньому віці й допомогти дитині зберегти легкість у спілкуванні та імпровізаційний драйв, аніж потім витягати дорослого зі шкаралупи».
Креативність робить цікавим будь-яке заняття і саме життя.
Подолання «цифрового відчуження»
Дистанційне навчання під час локдаунів завадило дитячому спілкуванню. «Під час цьогорічних акторських таборів наші діти відчули, наскільки важче стало знайти спільну мову одне з одним, навіть зі старими друзями… Почали розбиратися і з’ясували: ми півтора року не мали змоги проводити табори, і тепер знадобився цілий тиждень, щоб повернути легкість назад у наше спілкування, — каже Сергій Анчуткін. — Звісно, нам дуже допомогла імпровізація, під час якої безпечно спробувати і розпочати контакт».
Ігри та вправи на імпровізацію, які можуть використовувати на уроках педагоги початкової школи
«По слову» або «Мудреці» (для розвитку креативності і командного духу)
Грає будь-яка кількість учасників, — вони можуть стати в коло для зручності. Ведучий ставить запитання. Наприклад: «Як приготувати яєчню?». Гравці відповідають, промовляючи по черзі по одному слову, доки не сформується відповідь. «Треба», — каже перший, «Узяти», — каже другий, «Яйце», — каже третій, і так далі. По ходу гри діти можуть вигадувати веселі дурниці, але фінальна відповідь має бути логічно завершеною.
«Текст у ролях» (для розвитку емоційного інтелекту та діапазону проявів)
Дитина читає коротенький текст, а ведучий або партнер (адже грати можна в парах) кожних 20–30 секунд змінює ввідну інформацію: «А тепер читай так, ніби ти боїшся!», «А тепер — ніби ти пірат!», «Ніби ти — мама, яка співає колискову», — і так до кінця тексту.
«Віз» (для розвитку імпровізаційного підходу)
Вправа дуже азартна й проста, головне — почати. Ведучий визначає тему, яка може стосуватися шкільного життя, наприклад: «Розкажи нам, що ти робив на перерві», або «Як ти працював у Голівуді», або «Як правильно вирощувати картоплю на Марсі?». Головний гравець починає відповідати, а інші гравці (або партнер, — грати можна в парах) підкидають слова, які той має ввести до своєї розповіді. І зробити це потрібно впродовж наступних одного-двох речень. Перш ніж давати нове слово, потрібно, щоб головний гравець уже використав попереднє. Важливо, аби розповідь вийшла реалістичною.
Залучати дітей до різних видів мистецької творчості людство намагалося від зародження самих освітніх процесів. Стародавні греки й римляни бачили, що заняття музикою, живописом, скульптурою розкривають природні здібності молоді і сприяють вільному вираженню особистості. Концепція Нової української школи теж скеровує до розвитку інноваційної та культурної компетентностей. Власне, акторська майстерність наділить вашу дитину навичками, які дадуть їй «конкурентну перевагу» в усіх сферах життя.
Цей матеріал створено за фінансової підтримки Європейського Союзу та Міністерства закордонних справ Фінляндії. Його зміст є виключною відповідальністю партнера і не обов’язково відбиває позицію Європейського Союзу та Міністерства закордонних справ Фінляндії.