Історія з розробкою та ухваленням закону про вищу освіту триває так довго (ще з грудня минулого року), що вже починає нагадувати багатосерійну мильну оперу із присмаком інтриги та наївною надією на хепі-енд. Характерна для «мила» відсутність будь-якого результативного екшену вже починає втомлювати глядачів: головні герої постійно виголошують монологи й діалоги, а сюжет розвивається дуже мляво.
Законопроект від представника президента Юрія Мірошниченка вже двічі «вносили і виносили» з парламенту; проект від Міносвіти викликав у суспільстві хвилю протестів і був забракований Головним науково-експертним управлінням, а відтак - відправлений на доопрацювання. Як і альтернативний законопроект Оробець-Яценюка від опозиції.
А на сцені з’явився новий, консолідований, варіант закону, розроблений групою Михайла Згуровського. Саме він, за соломоновим рішенням прем’єр-міністра, має увібрати найкращі ідеї своїх попередників і нарешті привести до бажаної розв’язки сюжету.
Але багатосерійна тяганина триває. Хоча проект від групи Згуровського удостоївся обговорення на робочій нараді в Кабінеті міністрів і отримав благословення від самого Азарова, його вирішено знову доопрацювати. Для цього створено нову робочу групу, до якої ввійшли представники міністерств і два представники від групи Михайла Згуровського. До 15 травня новоутворена група мала представити новий, уже вкотре доопрацьований, проект. Ближче до часу «Ч» було встановлено нову дату - 6 червня.
«Усушка і утруска» узгодженого варіанта відбувається дуже непросто. Бо ухвалення закону зачіпає надто велике коло інтересів. Та рано чи пізно очільникові Кабміну таки доведеться зробити свій вибір і визначитися, яким шляхом рухатиметься наша вища освіта, а отже - країна.
Наталія Шульга, директор громадської організації «Український науковий клуб», вважає: «У старому законодавчому полі система вищої освіти більше існувати не може. Вона непродуктивна, неефективна і корумпована. І немає ніяких інших способів вирішення цих проблем, як докорінне реформування».
У законопроекті від Міносвіти зазначено: «Розширення автономії вищих навчальних закладів визначено як головну засаду державної політики у сфері вищої освіти». Проте насправді цей проект дуже далекий від реального її забезпечення. В експертному висновку Головного науково-експертного управління зазначено: «Порівняно із чинним Законом України «Про вищу освіту» законопроект містить низку новацій, якими передбачається розширити повноваження центрального органу виконавчої влади в галузі освіти і науки».
Позиція Міносвіти у питанні управління галуззю ніколи не була таємницею. У Національній стратегії розвитку освіти на 2012-2021 рр., яку презентував на освітянському з’їзді міністр Д.Табачник, чітко сказано: «Для здійснення стабільного розвитку і нового якісного прориву в національній системі освіти необхідно забезпечити централізацію управління вищою освітою».
Законопроект від групи Михайла Згуровського, над яким працювали науковці, студенти, представники громадськості, обстоює діаметрально протилежну точку зору. М.Згуровський підкреслює: «Ми вибудовували свій законопроект таким чином, щоб усю вищу освіту, науку, високотехнологічне виробництво зорієнтувати на розвиток економіки і суспільства. І важлива складова такої реформи - автономія вищих навчальних закладів. Її головний зміст у тому, що в Україні має бути здійснений перерозподіл повноважень між органами державного управління, які відповідають у країні за науку і освіту, і між університетами. Країні потрібні аналітичні органи, що усвідомлюють виклики, перед якими опиняється суспільство, і розуміють, за рахунок чого і як ці виклики можуть долатися.
Університетська автономія - не дозвіл університету стати державою в державі й розпоряджатися своїми коштами. Це значно глибше і складніше поняття. Це право стати центром незалежної наукової думки, який може напрацьовувати істину. І як тільки будь-яка наукова школа опиняється в умовах централізованого управління згори, коли їй диктують, що робити, напрацювати істину й відповісти на виклики стає неможливо».
Прем’єр-міністр підтримав законопроект групи Згуровського. За його словами, на порядку денному - вдосконалення документа, вирішення спірних питань, а саме: забезпечення ефективної автономії вишів; права студентського самоврядування; зменшення регламентації з боку профільного міністерства; правила прийому та відрахування з вишу; принципи формування та стабільність плати за навчання; доступ до виробничої практики; підвищення наукового рівня вишів. І дав доручення робочій групі узгодити проект закону «Про вищу освіту» з міністерствами, не змінюючи при цьому ідеології.
Отут і почалися проблеми. «Складається враження, що всі міністерства, які беруть участь в обговоренні, згуртувалися проти законопроекту, підтриманого прем’єром», - вважає член робочої групи активіст громадського руху «Відсіч» Михайло Свистович. - І в цьому прагненні міністерства навіть виходять за межі своїх повноважень. Мінфін чомусь вимагає відраховувати студентів за невідвідування занять, Мінекономіки опікується викладанням мовами нацменшин».
Цікаво, що іноді зауваження робляться до статей, які ввійшли до обговорюваного законопроекту з міністерського. Володимир Ковтунець, експерт USETI і член робочої групи Згуровського, розповідає: «Ми зібралися за круглим столом. Сидять люди на рівні керівників міністерств і розповідають нам про помилки в законопроекті. А ми їм відповідаємо: «Півроку тому ви погодили проект, поданий до Кабміну від міністерства, і ці норми там були!».
Отже, в результаті дискусій неврахованими залишилися правки, які мають принциповий характер. І якщо їх буде прийнято, на новій ідеології реформування освіти можна буде поставити хрест.
Попри настанову, дану Миколою Азаровим, такий варіант розвитку подій видається дуже ймовірним. Остання нарада робочої групи із представниками міністерств упевнює в цьому.
На запрошення першого заступника міністра освіти Євгена Суліми в Міністерстві освіти зібралися представники робочої групи та працівники міністерства. Як розповідає учасник наради Михайло Свистович, Є.Суліма заявив, що всі спірні питання вирішуватимуться шляхом голосування. Але весь фокус у тому, що більшість на нараді становили працівники МОНМС. Тому, відповідно, і рішення мали прийматись в такому разі не на паритетних засадах.
Найболючішим моментом наради було голосування статті 6 проекту закону «Про вищу освіту», оскільки там є згадка про Вищу атестаційну комісію. Як відомо, зараз функції ВАК покладено на Міністерство освіти, науки, молоді та спорту. Світова практика не знає прикладів, коли наукові звання присвоює міністерство. Завжди за підготовку дипломованих учених персонально відповідають керівник та члени дисертаційної комісії або хоча б ученої ради (за традицією СРСР). «Іде серйозна гра, - вважає Наталія Шульга. - Якщо на кожному документі про науковий ступінь стоятиме підпис Табачника, а не голови наукової ради - уявляєте, яка корупційна схема закручується?».
У новому законопроекті запропоновано створити ВАК як незалежну від Міносвіти структуру, до якої входять науковці та освітяни. Як альтернатива можливий варіант передачі функцій ВАК університетам. І це питання принципове для ідеології проекту, про яку так піклувався прем’єр.
Проте Євген Суліма заявив, що ВАКу в законі не буде, і що з цього приводу існує консенсус центральних виконавчих органів влади. «Пан Суліма сказав, що питання остаточно вирішено, - розповідає Михайло Свистович. - І це серйозна заявка на зміну ідеології проекту. У групі Згуровського були представники
всієї академічної спільноти, студентства, громадськості. І ні в кого це положення не викликало заперечень».
Розгляд інших спірних питань перенесено на наступні наради. Ймовірно, чергова атака з боку МОНМС буде на Державну акредитаційну комісію, яка в законопроекті групи Згуровського є незалежною від МОНМС установою.
«Яку б систему противаг централізації управління освітою ми не пропонували, головна мета Міністерства освіти залишиться незмінною - зберегти можливість ручного керування у вищій освіті, - прогнозує Лілія Гриневич, координатор напряму «Суспільство знань» «Фронту змін» Арсенія Яценюка. - У цій ситуації робочій групі дуже складно буде досягти компромісу з урядом, бо він вихолощуватиме із законопроекту саме прогресивні норми, спрямовані на забезпечення автономії вишів. Основна проблема полягає в тому, що у влади і в академічної спільноти зовсім різні цілі щодо ухвалення законопроекту».
Якщо із розстановкою сил «Міносвіти - академічна спільнота» все зрозуміло, то позиція уряду (а точніше, його глави) окреслюється дуже туманно. І сказати однозначно, яку мету насправді має М.Азаров, важко. Чи знає він, яка закулісна боротьба відбувається навколо офіційно підтриманого ним законопроекту? І чи захоче стати на захист його ідеології?
Існує кілька версій щодо цього. Перша - Азаров про все знає і веде подвійну гру в доброго (сам глава уряду) і злого (керівництво МОНМС) слідчого. Бо навіть теоретично важко уявити собі керівника такого рівня, який не знає, що роблять його підлеглі. Але якщо гальмування реформ відбувається тишком-нишком, за спиною прем’єра, то чому його підлеглі не бояться викриття?
Безумовним плюсом цього сценарію для влади є заспокоєння електорату напередодні виборів (резонансний законопроект від Міносвіти замінено на новий, консолідований) і тиха відмова від кардинальних реформ шляхом вихолощення змісту революційного законопроекту групи Згуровського.
Ще рік тому на одному з круглих столів, присвячених проблемам вищої освіти, народний депутат Леся Оробець заявила, що за її інформацією міністр освіти Д.Табачник з ухваленням міністерського варіанта закону про вищу освіту обіцяв своїм однопартійцям і колегам по Кабінету міністрів «правильне голосування» студентів на виборах. І така можливість залишиться й сьогодні, якщо протягти до нового законопроекту положення, які роблять студентів більш залежними від ректора, а останнього - від міністерства.
За іншою версією, Микола Азаров щиро прагне реформування системи вищої освіти як необхідної умови інноваційного розвитку економіки. На користь цього свідчать дуже конкретні обіцянки і заяви про підтримку нового законопроекту та необхідність збереження його ідеології. То невже глава уряду захоче підставитися перед громадою, відмовившись від власних слів?
Михайло Згуровський підкреслює: «Певні неузгоджені позиції щодо змісту законопроекту виходять на політику держави. Вони відповідають на запитання, якою має стати країна: чи вона зможе переорієнтуватися з країни з низькотехнологічним, сировинно-переробним укладом, яка послідовно наближається до боргового зашморгу й, чого я особисто побоююся, до дефолту, чи піти іншим шляхом? Він полягає у переорієнтації на модель інноваційного розвитку, коли нові знання, наука, високі технології будуть використовуватися як нові рушійні сили для розвитку економіки та суспільства. Суперечності при обговоренні проекту Закону «Про вищу освіту» виникають якраз за тими статтями, які забезпечують таку модель розвитку. Тому уряд має визначитися політично, яким шляхом ми підемо».
Отже, М.Азарову доведеться зробити вибір - реформи чи консервація старої системи вищої освіти. Напівзаходами та компромісами відбутися тут не вдасться. Цікаво, який шлях обере Микола Янович?