Тепер, коли учні розбіглися на канікули, у навчальних закладах кипить робота - планування на наступний рік.
З нового навчального року набирає чинності новий державний стандарт для основної та старшої школи. І починає він діяти саме для п'ятикласників. Нові програми, нові підручники, нові плани - такі зміни чекають на вчорашніх випускників початкової школи. Здавалося б, звичайна рутина. І широкий загал це мало б взагалі не турбувати.
Втім, ще задовго до літа у центрі скандалу опинився новий підручник з історії для 5 класу. Обурення громадськості викликало те, що з нього дивним чином зникли згадки про ключові історичні постаті і навіть саме поняття "Українська держава".
Жодних новацій із викладанням української мови нібито не передбачається. Однак є новини про вивчення російської мови. І вони не можуть не насторожувати.
Річ не лише у листах Табачника і Колесніченка до освітян з приводу забезпечення вільного вибору мови навчання школярів ("Оце тобі, бабцю, і Юріїв день!" у DT.UA, №19, 2013 р.). Річ і в нових навчальних планах, за якими наші діти навчатимуться з наступного навчального року.
Навчальний план - це стратегічний документ для кожної школи. Він дає відповідь на дуже важливі запитання - які предмети вивчатимуться у кожному класі і скільки годин на тиждень.
Зрозуміло, що такі важливі рішення школа приймає не на власний розсуд, а користуючись "заготовками", запропонованими Міністерством освіти і науки, - так званими типовими навчальними планами.
Проект нових типових планів бурхливо обговорювався спільнотою понад рік тому. Тоді основні дискусії точилися навколо української мови та історії. Нововведення - дві іноземні мови з п'ятого класу - не викликало заперечень. "Наголошуємо, що однією з двох іноземних мов обов'язково є англійська", - підкреслювалося у пояснювальній записці до проекту типових планів.
Звісно, проти цього ніхто не заперечував. Ми ж таки Європа! Однак остаточний текст планів, затверджений наказом міністра (№409 від 03.04.12 р.), містив сюрпризи : "З 5-го класу запроваджується обов'язкове вивчення другої іноземної мови. Нею може бути будь-яка іноземна мова або російська чи інша мова національних меншин".
Перш за все постає запитання- чому російську мову (а разом з нею й інші мови нацменшин) можна вивчати замість іноземної?
Психолог і лінгвіст О.Леонтьєв у своїй праці "Основи психолінгвістики" зазначає, що іноземна мова - це мова, носіїв якої немає, або практично немає у навколишньому мовному середовищі. Очевидно, що російська жодним чином не відповідає цьому визначенню.
Зате чітке визначення місця цієї мови у нашій системі координат дає Конституція України (ст.10): російська мова - це мова національної меншини.
Чому ж, всупереч здоровому глузду, російську зарахували до іноземних мов? Очевидно, для того, щоб легально запровадити її обов'язкове вивчення у школах. Для деяких із них це стане єдиним виходом.
Уявімо собі ситуацію: згідно з новими навчальними планами, школа зобов'язана впровадити другу іноземну мову. Яку саме? У спеціалізованих школах із поглибленим вивченням іноземних мов таке питання не є проблемою - і кадри, і матеріальна база для запровадження другої мови у них на місці. А що робити іншим, особливо сільським, школам, де й так не завжди вистачає предметників-"іноземців"? Вихід один - російська, викладати яку може ледь не кожен учитель-філолог.
Крім того, як розповідають самі освітяни, на різноманітних нарадах їх усіляко спонукають вибирати російську мову як другу іноземну.
Директор однієї школи на запитання начальника, чому його заклад обрав німецьку, а не російську, пояснив: "Тому що мої діти хочуть жити у Європі, а не в Сибіру".
Виконуючи розпорядження Міносвіти і науки, кожне управління освіти збирало інформацію про те, яку саме мову вивчатимуть як другу іноземну п'ятикласники кожної школи. Відповідь слід було занести до таблиці, обираючи потрібні колонки: 1) англійська, 2)німецька, 3)французька, 4) іспанська та ін. "А куди ж писати російську? - поцікавився в начальства знайомий методист. "Туди, де "іспанська та інші" - була відповідь. Якщо в чиновників усе законно і "без задньої думки", то до чого така конспіративність?
Ми попросили Міносвіти надати і нам зібрану таким чином інформацію (рис.1):
Це узагальнені дані по всій країні. Зрозуміло, що в різних регіонах вони різняться. І не оприлюднюються (принаймні ми не знайшли жодних даних на офіційних сайтах ). Подейкують, є цілі райони (і не лише на Сході та Півдні України), в яких усі школи обрали як другу іноземну російську.
На сайті департаменту освіти і науки Київської обласної державної адміністрації розміщено "План доставки підручників для 5 класу ЗНЗ на 2013/2014 н.р." З нього видно, що для п'ятикласників Київської області, які навчаються українською, замовлено 16443 підручники з української мови (оскільки її вивчають усі школярі, то цю цифру можна вважати прогнозованою кількістю учнів), і 8425 підручників з російської мови як другої іноземної. За інформацією голови парламентського комітету з питань науки і освіти Лілії Гриневич, оприлюдненою під час зустрічі з журналістами, загалом на Київщині російську як іноземну вивчатимуть 50% учнів, а в Бориспільському районі таких школярів - аж 62%.
Як вивчатиметься друга іноземна у школах? Згідно з типовими навчальними планами, у 5 класі на неї виділено два уроки на тиждень. Це, звісно, менше, ніж на українську (3,5 на тиждень). Але тільки на перший погляд.
Окрім чітко розписаних годин на кожен навчальний предмет (інваріантна частина), у кожному навчальному плані даються додаткові години (так звана варіативна складова), які школа може використати на власний розсуд: для додаткового вивчення певних предметів, для факультативів, індивідуальних занять. І саме це є потужним таємним резервом для другої іноземної - російської.
Якщо уявити найгірший варіант, коли для вивчення російської мови буде залучено всі наявні резерви навчальних планів, картина може набрати такого вигляду (рис.2).
Як бачимо, у школах з викладанням російською мовою картина може бути ще яскравішою. Що особливо актуально на півдні та сході України, де багато російських шкіл і класів.
Оце й називається піклуванням держави про розвиток державної мови. Тепер зрозуміло, чому і міністр Табачник, і нардеп Колесніченко так наголошують на "вільному виборі мови навчання".
Від таких новацій, до речі, постраждає і перша іноземна мова. Оскільки навчальний план не безрозмірний, години на вивчення другої мови виділялися у тому числі й за рахунок першої. У 5 класі час на її вивчення скоротили на 0,5 години на тиждень (це приблизно 17 на рік). У 6 і 7 класах - на 1 годину на тиждень (тобто на 35 на рік). Скорочення не торкнулося 8 і
9 класів (очевидно, тому, що з виділених на першу мову 2 годин на тиждень відрізати просто нічого).
Анатолій Шванц, методист з іноземних мов Бориспільського районного відділу освіти, пояснює: "З 5 по 9 клас учні опановують мову на загальноєвропейському рівні володіння мовою А2. Так записано в чинній програмі з іноземних мов, так є і в новій. Але тепер виходить, що час на вивчення предмету скорочується, а вимоги залишаються. Тому виконання їх буде проблематичним."
Фахівець зауважує також, що якби обидві іноземні мови, котрі вивчаються у школі, належали до однієї мовної групи ( як, наприклад, англійська, німецька, французька, іспанська належать до романо-германської) - можна було б теоретично розглядати запропонований типовими навчальними планами варіант. Мови-родичі підтримують одна одну, при їх вивченні може спостерігатися кумулятивний ефект. Якщо ж другою вивчається мова іншої мовної групи - цього ефекту не буде.
Турбує вчителів іноземної мови і те, що у фахових виданнях з часу затвердження нових навчальних планів немає публікацій, рекомендацій, методичних розробок з вивчення другої іноземної мови.
"Ми досі не бачили підручників із другої іноземної мови. Часу ж обмаль. Скоро у відпустку, а після неї й навчальний рік почнеться", - непокоїться Анатолій Шванц.
Очевидно, ініціатива із впровадженням другої іноземної мови не така проста й прозора, як здається. І ми переконалися у цьому, отримавши відповідь Міністерства освіти і науки на свій запит. Або, правильніше сказати, не отримавши повноцінної відповіді. Тому що з усіх запитань міністерство (а ми зверталися особисто до міністра) відповіло лише на два - ті, що вимагали статистичних даних: яку мову як другу іноземну обрали школи на наступний навчальний рік і скільки підручників замовлено. Ми так і не дочекалися офіційних пояснень на такі запитання:
- Чи вважає Міністерство освіти і науки російську мову іноземною? Якщо ні, то чому години на її вивчення виділяються за рахунок годин, передбачених для вивчення другої іноземної мови? Якщо так, то на підставі яких законів?
- Відповідно до листа МОНМС від 31.10.12 р. №1/9-791, з метою збору інформації щодо прогнозованого контингенту учнів 5 класу, які з 1 вересня 2013р. обов'язково вивчатимуть другу іноземну мову, керівники загальноосвітніх навчальних закладів та управління освіти надавали дані, яку саме мову обрали (як другу іноземну). Однак у запропонованому переліку мов ("англійська, німецька, французька, іспанська та інші") російської мови немає. Чи збирало МОН інформацію про тих, хто бажає вивчати російську мову?
Оскільки у наданих міністерством статистичних даних російська є, а у таблицях для збору інформації її немає, незрозуміло, як саме відомство добувало цю інформацію.
У зв'язку з цим постає цілком резонне запитання: а чи знають взагалі батьки, яку мову як другу іноземну вивчатимуть із 1 вересня їхні діти? Хто робив цей вибір за них і їхню дитину?
Нещодавно мені потрапила на очі інформація: при вступі на спеціальність "журналістика" всі вищі навчальні заклади вимагають два сертифікати незалежного тестування: з української та іноземної мови. Однак багато вишів дозволили подавати замість іноземної сертифікат із російської мови. Як повідомляється на сайті oporaua.org, серед навчальних закладів, які у 2012 році потрапили до "ТОП-200 Україна", таких нараховується аж 25. І лише шість (КНУ ім.Шевченка, ЛНУ ім. Франка, Національний авіаційний університет, ХНУ ім. В. Каразіна, НУ"Львівська політехніка" та НУ"Острозька академія") встояли перед спокусою, вимагаючи від майбутніх журналістів знання саме іноземної мови, а не мови нацменшин.
Ну що ж, процес, так би мовити, пішов. По вертикалі. І це не може не бентежити. Не тому, що я проти російської мови. А тому, що я за українську. І за європейські перспективи.
Мені можуть заперечити - Україна взяла на себе міжнародні зобов'язання з підтримки мов нацменшин. І з цим ніхто не сперечається. Але держава повинна також вживати заходів для підтримки і розповсюдження державної мови, особливо серед представників меншин.
P.S. Цього тижня наказом міністра освіти звільнено директора Національного НДІ українознавства та всесвітньої історії Петра Кононенка. Керівник інституту, який стільки років боровся за виживання очолюваної ним наукової установи, пережив безліч перевірок і судових засідань, раптом написав заяву про звільнення.
Також звільнено його однофамільця Юрія Кононенка, який ще з часів міністра І.Вакарчука займався питаннями освіти українською та мовами нацменшин у Міністерстві освіти. До речі, саме він свого часу очолював відділ розгромленої у Москві Бібліотеки української літератури та був першим заступником голови Об'єднання українців у Росії. А нині є персоною нон грата у цій країні.
Довідка DT.UA
Що робити, коли батьки не згодні з рішенням про вибір другої іноземної мови, прийнятим без їхньої згоди адміністрацією школи?
Пропонуємо кілька порад.
Почитайте статут своєї школи. З нього ви дізнаєтеся, яка мова навчання є офіційною у вашому закладі і які предмети вивчатимуться поглиблено. А також з'ясуєте, що пропозиції стосовно зміни типу, статусу школи, профільності навчання, вивчення іноземних мов та мов національних меншин вносить рада школи. Вона ж погоджує навчальні плани.
Рада школи - це виборний орган, до якого входять на пропорційній основі вчителі, батьки та учні 5-9 класів. На жаль, дуже часто адміністрація шкіл вводить до складу ради "своїх". І робота цього важливого органу управління школою перетворюється на формальність. Але, згідно зі статутом, представників від батьків у раду мають делегувати батьківські збори. Тому вам під силу обрати туди відповідальних та принципових людей.
Батьківські комітети окремих класів можуть вносити свої пропозиції на розгляд ради школи і звертатися до неї, директора, педради по "роз'яснення стану і перспектив роботи навчального закладу".
Якщо адміністрація школи не згодна з рішенням ради, створюється узгоджувальна комісія, яка розглядає спірне питання. До складу цієї комісії входять представники органів громадського самоврядування, адміністрації, профспілкового комітету.
Звісно, важко сперечатися з директором школи, в якій навчається ваша дитина. І, швидше за все, шансів на перемогу не так багато. Але вони все-таки є.
З іншого боку, можливо, директора порадує ваше втручання. Бо рішення ради хоч якось прикриє його перед начальством чи колесніченками, які так вболівають за російську мову.
Вам можуть стати у пригоді такі документи:
1. Примірний статут загальноосвітнього навчального закладу, затверджений наказом МОН № 284 від 29.04.2002.
2. Примірне положення про раду загальноосвітнього навчального закладу, затверджене наказом МОН № 159 від 27.03. 2001
3. Положення про загальноосвітній навчальний заклад, затверджене постановою КМ № 778 від 27.08.2010
4. Примірне положення про батьківські комітети (ради) загальноосвітнього навчального закладу, затверджене наказом МОН № 440 від 02.06.2004.