Про нестачу вчителів фізики та математики найчастіше пишуть у зв'язку з невеликою кількістю абітурієнтів, які стають студентами педагогічних спеціальностей фізико-математичних факультетів. Низькі бали вступників і мала кількість охочих вступати на ці спеціальності — дуже серйозна проблема для факультетів (вони втрачають ставки викладачів і спроможність забезпечити якісне навчання), але невелика кількість студентів не обов'язково означає проблеми з учителями.
Дефіциту вчителів, крім дуже локальних винятків, немає. Бо існує багато способів компенсувати їхню нестачу навіть без підвищення заробітної плати. Способи погані, але ж суспільного попиту на хорошу освіту все одно немає.
Можна «давати години фізики» вчителям інших дисциплін, запровадити розмовні інтегровані предмети або ж не викладати фізики взагалі, — обов’язкове ЗНО з фізики не вимагається на жодній спеціальності. Це повністю задовольняє немотивовану до знань більшість учнів і батьків, а мотивовані батьки вже звикли, що треба шукати репетитора. Знайомі репетитори з фізики скаржаться на відсутність достатньої кількості учнів, багато хто з них переходить на репетиторство з математики чи роботу програмістами. Школи «закривають години» вчителями інших спеціальностей, — предмети хтось викладає. Значна кількість вакансій є фіктивними, — дирекція хоче залишити працювати пенсіонерів і дати більше годин лояльним учителям.
У соцмережах ви знайдете більше історій про витискання зі шкіл «занадто вимогливих» учителів, аніж про їхній пошук. У батьківських групах зазвичай скаржаться на побори, вимоги шкільної форми, але пошук не знаходить жодної скарги на відсутність учителя фізики чи на проведення уроків непрофільними вчителями. Немає потоків листів до МОН. Немає вимог батьків таки підвищити зарплати вчителям хоча б згідно із законодавством.
Кількість абітурієнтів, які бажали б стати вчителями фізики, говорить лише про масову незацікавленість у повноцінній середній освіті, в тому числі зі «складних» предметів. Багато учнів зосереджуються виключно на підготовці до предметів, потрібних на ЗНО. А нові правила вступу дозволили абітурієнтам обирати найлегший варіант і можливість вступу на фізичні, інженерні, математичні, біологічні спеціальності за ЗНО не з фізики чи хімії на додаток до математики, а з англійської мови, географії, біології або ж історії. Комплект «біологія + історія + українська мова» дасть можливість вступити навіть на спеціальність «біотехнологія», яка не має жодного сенсу без знання фізики.
У дискусіях багато батьків фактично вимагають взагалі припинити вивчення фізики та математики, бо «дитина гуманітарій». Проте без належної освітньої бази, отриманої в середній школі, навчання багатьох нібито «гуманітарних» професій перетворюється на профанацію та шкоду для суспільства. Бо економіст чи товарознавець без хоча б базового розуміння галузей промисловості чи фізичних і хімічних властивостей товарів — неповноцінний спеціаліст. Журналіст без реальної середньої освіти легко перетворюється на поширювача фейків і генератора нісенітниць. Одна з найважливіших для суспільства професій, куди часто йдуть з міркувань «тут без математики та фізики», — це вчитель початкової школи. Наставник малюків, котрий просто зазубрив методичку з текстами, які потрібно транслювати дітям, і при цьому сам не розуміє математики та базових законів природи, не сформує у дітей жодного розуміння, лише відверне від навчання. Бібліотекарі без повноцінної освіти обирають лише «легкі» книжки, сприяючи подальшій інтелектуальній деградації суспільства. Філологи пропускають до школи підручники з псевдонауковими текстами.
Ставлення суспільства до вивчення фізики і до вчителів — дзеркало ставлення до розвитку та прогресу. Абітурієнт прекрасно бачить ставлення до вчителя фізики з боку директора школи, інших учителів, батьків та учнів. Бачить збори коштів на штори та прийом комісій — і не бачить гарних кабінетів фізики та хімії навіть за кошти батьків. Не бачить науково-популярних книжок. Можливості «фізики на вулиці» (фізичні досліди та спостереження, які можна здійснювати на вулиці) складно реалізувати, бо для безпеки під час такого уроку потрібні кілька дорослих. Чудовій захоплюючій фізиці погано навчали вже багато років і внаслідок політики примітивізації освіти під лозунгами «гуманізації», і внаслідок запровадження об'єднаної спеціальності «фізика + трудове навчання», куди йшли навіть за часів СРСР слабкі випускники, які навряд чи могли потім якісно викладати фізику.
Абітурієнтів мало, бо держава пропонує погані умови для вчителів, суспільство послідовно демонструє зневагу та налаштовує батьків проти вчителів. Заходи для залучення абітурієнтів не допоможуть збільшити кількість учителів фізики. Буде більше немотивованих студентів, але тоді треба говорити про завдання збільшити набір без посилань на дефіцит учителів.
Якщо говорити про залучення якісних учителів у систему освіти, то треба окремо і чесно сказати про різні аспекти проблеми. Школи та учні — дуже різні і потребують різного навчання та різних учителів. Радянський феномен, коли блискучий і добре освічений учитель міг потрапити в «просту» школу, бо його не брали до аспірантури чи на підприємство з політичних або національних причин, вичерпався. Батько моєї приятельки прийшов учителем до школи замість бажаної аспірантури, бо син розстріляного «ворога народу». Із щасливих для учнів випадків залишилися лише ті, кого тримають у звичайній школі сімейні обставини.
Потрібно розглядати не проблему дефіциту вчителів, а проблему вивчення фізики та інших предметів, які не вважаються легкими, в усій системі освіти, а не лише в шкільній. І окремо розглядати проблему вчителів для мотивованих зацікавлених учнів і проблеми масової школи. Для учнів спеціалізованих шкіл учителів варто шукати серед випускників фізичних факультетів класичних університетів і створювати умови для залучення їх до шкіл. Що це за умови? Висока заробітна плата + обладнаний кабінет + кваліфікований лаборант + звільнення від бюрократичного пресу (якщо райвно з МОН хочуть паперів, їх мають писати спеціально найняті для писання паперів люди) + урегульовані стосунки з батьками дітей + право відбору мотивованих навчатись учнів.
От і виходить, що нечисленні спеціалізовані школи та класи не зможуть забезпечити потреби країни в інженерах, військових, лікарях, кваліфікованих економістах і журналістах. Елементарні знання з фізики потрібні всім учням. Способу надати всім учням якісних учителів немає, і жодне залучення студентів цього не забезпечить. Ніякі найкращі ректори не примусять директорів шкіл брати на роботу за кваліфікацією та звільнити малоосвічених лояльних учителів, щоб взяти непрогнозованого вчителя-початківця. Не примусять платити вчителям конкурентну зарплату, — а за дверима масової школи на молодого вчителя фізики чекають ІТ, приватні школи, гуртки робототехніки та репетиторські центри.
Що робити? Припинити заплющувати очі на реальність та усвідомити ситуацію. Поліпшити умови роботи вчителів критично важливих складних предметів (так, саме їм хоча б удвічі підвищити зарплату, втричі — у фізматкласах). А студентам складних спеціальностей, крім ІТ, більшість з яких працюють із молодших курсів, хоча б удвічі підвищити стипендію. Причому стипендію варто давати не 40% студентів, як це є зараз, а всім, хто складає екзамени вище за певний реалістичний бал (без урахування громадської діяльності на кшталт студпарламенту та спорту). Якщо цього не зробити, то слід припинити розповідати про дефіцит вчителів. До речі, розмір зарплати — це в тому числі меседж працівнику від держави про його потрібність як фахівця.
Разом з тим варто розуміти, що більшість нинішніх учителів не почне працювати якісніше лише внаслідок підвищення зарплати. Вчителям потрібні ще зменшення дії факторів демотивації, кабінети, обладнання, науково-популярна література, реальне підвищення кваліфікації (не стандартні курси), можливість екскурсій у природничі музеї та на цікаві для вчителя фізики підприємства, науково-популярні та навчальні фільми. Щоб могли розповісти учням про застосування фізики.
Велике значення має також мотивація до вивчення фізики з боку учнів, їхніх батьків і керівників галузі освіти. Дуже корисною була б демонстрація науково-популярних фільмів на телебаченні (у нас, здається, є державне телебачення?).
Треба навчати базових основ природничих наук і математики всіх учителів у школі і обов'язково — вчителів початкової школи. Щоб принаймні розуміли, що це таке і навіщо потрібне. І не для того, щоб вони могли заміняти колег і вести відповідні предмети, а щоб просто були спроможні на елементи міжпредметної інтеграції і не нав'язували учням думок про потрібність лише гуманітарних предметів. На уроках історії треба вивчати матеріал не тільки про війни та держави, а й про історію людської думки та винаходів. На уроках мов — читати в тому числі науково-популярні тексти та розуміти термінологію.
Далі — зміни системи ЗНО і перевірки результатів навчання. При вступі на фізичні та інженерні спеціальності потрібно повернути вимогу обов’язкового тестування з фізики. А також, можливо, запровадити комплексне ЗНО «хімія+фізика+математика» для всіх медичних, біологічних, сільськогосподарських, хімічних, інженерних, геологічних спеціальностей. Окреме ЗНО тільки для майбутніх медиків неприйнятне, — це сильно підвищить корупційні ризики.
Інше комплексне ЗНО «математика+всі природничі науки на дуже базовому рівні» потрібно зробити обов’язковим для суспільствознавчих, непрофільних педагогічних спеціальностей, журналістів, філософів, перекладачів. Мова про зовсім базовий рівень, не про 200 балів профільного рівня. Інший варіант — обов'язковий коригувальний курс шкільної фізики на першому курсі із наступним ЗНО для всіх, хто не здавав ЗНО з фізики на всіх спеціальностях, де знання фізики потрібне (абітурієнт може обрати набір ЗНО для участі в конкурсі і інші ЗНО для зарахування замість коригувального курсу в процесі навчання). Подібна практика застосовується в США, — просунуті шкільні курси можна зарахувати в університеті.
Існуючу систему «можна взагалі не вивчати фізики і далі імітувати здобуття вищої освіти» необхідно припинити. Врахування при вступі середнього бала свідоцтва про середню освіту тут не допоможе. Практика виставляння гарних оцінок «хорошим діткам-гуманітаріям» спотворила спроможність шкіл і коледжів до оцінювання результатів навчання. ЗНО — це не недовіра до вчителів, це в тому числі засіб зняти з них пресинг із вимогою ставити нечесні оцінки. Якщо все це зробити, то через кілька років можна буде обґрунтовано поговорити про дефіцит якісних вчителів і додаткові заходи з його подолання.
Є ще один варіант — припинити розмови про інноваційну економіку та готуватися до завезення інженерів із країн з більш свідомими та менш ніжними громадянами, які в школі дійсно навчалися. Змиритися з тим, що школа є лише місцем для утримання дітей і молоді, поки батьки на роботі. Якщо хтось хоче навчати дітей, то спрямувати його на сайти репетиторів, до приватних шкіл. Решті можна далі розповідати про покоління, гуманітарні півкулі мозку, ігрове навчання.
Усі статті Ірини Єгорченко читайте тут.