На думку аналітиків американського порталу Quartz, серед 25 країн-імпортерів саме Україна повинна отримати найбільші вигоди від зниження цін на "чорне золото". Але якщо розібратися, то виграш нашої країни від очікуваного падіння нафтових котирувань може виявитися не настільки очевидним.
Про це в статті ZN.UA пишуть директор центру "Психея" Сергій Сапегін і професор академії держуправління при президентові Геннадій Рябцев (обидва - члени Громадської ради при Міненерго).
"На перший погляд, ввозячи 80% бензину і дизельного палива, наша країна повинна виграти за всіма статтями. Але хто стане основним одержувачем вигод?" - пишуть експерти.
В даний час на вітчизняному ринку нафтопродуктів спостерігаються наступні тенденції. Зростає споживання дешевого моторного палива, скорочується попит на "іменні" продукти європейської якості. Збільшується пропозиція низькоякісного бензину. Внутрішнє виробництво скоротилося до мінімуму за низької прибутковості реального сектора.
Держава не встигає відстежувати і не може прогнозувати зміни, що відбуваються на паливному ринку. Нерозуміння останніх призвело до заміни принципу "вище якість - нижчий податок" на принцип "менша ціна за всяку ціну". Регулювання ринку здійснюється переважно вручну, з використанням законодавців для посилення податкового тиску і силових структур для досягнення необхідних цін на нафтопродукти (див. рис.4).
Між тим структура роздрібних цін досить прозора (див. рис. 5). Їх визначають вартість ввезеного або вироблюваного ресурсу, рівень податків та витрати операторів.
Частка податків у ціні бензину і дизельного палива складає 33 і 26%, відповідно. Вартість ресурсу за вирахуванням податків - 51-58%. Відповідно до використовуваної Міненерговугільпромом розрахунковою методикою витрати трейдерів на логістику і транспортування (з урахуванням втрат продукту), а також умовно-постійні витрати АЗС становлять близько 12% (у середньому).
Таким чином, роздрібним операторам залишається 3-5%. Ця величина відповідає рівню ринків Європи, так що ні про які надприбутки трейдерів, що пропонують якісне паливо і сплатили всі податки, мова не йде.
Як відзначають експерти, ведучим операторам країни, що працюють з обороту, а не за рахунок націнки, висока вартість нафтопродуктів на заправках невигідна.
У той же час держава, на частку якої в цінах на паливо (як було сказано вище) припадає 26-33%, вже втратила від їх зниження в жовтні (в середньому на 1,2 грн/л) понад 250 млн грн.
"Так що виграш нашої країни від очікуваного падіння нафтових котирувань може виявитися не настільки очевидним. Особливо якщо врахувати той факт, що по мірі скорочення експортних надходжень в бюджет РФ і витіснення російських компаній з світового ринку Москва буде посилювати тиск на Україну", - пишуть Сапегін та Рябцев.
Тим не менш зниження цін на нафту все-таки зумовить кілька тенденцій, відзначають вони.
Попит на нафтопродукти у нашій країні буде зростати, що збільшить обсяги їх реалізації. У той же час фінансова місткість ринку зменшиться, що дозволить скоротити кредитну складову у вартості палива. При цьому імпортерам чекають важкі битви з постачальниками, які будуть триматися за кожен долар падає ціною.
Що до держави, то вона, зіткнувшись з недобором податків, швидше за все, компенсує недостачу, підвищивши акцизи на нафтопродукти до європейського рівня, прогнозують експерти.
Детальніше про причини зниження цін на нафту читайте у статті Сергія Сапегіна і Геннадія Рябцева "Збіг обставин чи кінець нафтової ери?" в свіжому номері "Дзеркала тижня. Україна".