Угода України з кредиторами про реструктуризацію боргів стала "променем надії" для Києва, який намагається провести необхідні реформи.
Про це в редакційній статті пише видання Financial Times, нагадуючи, що власники українських цінних паперів погодилися списати 20% боргів. Це лише половина того, чого хотів Києв. Але у всякому разі ця угода відповідає умовам про зменшення боргового навантаження на 15 мільярдів доларів, які поставив МВФ щодо надання подальшої фінансової допомоги.
Але не все так чудово. Росія, в руках якої зосереджені українські бонди на три мільярди доларів, подала сигнал, що не збирається брати участь в реструктуризації. Також до угоди про списання боргів треба ще залучити власників українських цінних паперів за межами комітету кредиторів, з яким велися переговори.
Але разом з тим, угода дозволяє Україні повернутися на ринкі капіталів у середньостроковій перспективі. До того ж Києву не доведеться вводити так званий "мораторій на виплату боргів", який насправді означав би дефолт української економіки. Боргове навантаження України зменшене, а її платоспроможність зміцнилася.
Росія і підконтрольні їй бойовики можуть спробувати підірвати позитивний ефект від угоди, посиливши бої на Сході України, що вже почалося останніми тижнями. Але Москва не наважиться на розпочати масштабний наступ, побоюючись нових більш жорстких санкцій на тлі слабкою російської економіки, обвалу цін на нафту і економічних проблем КНР.
Українська економіка, тим часом, лишається в критичному становищі, але демонструє перші ознаки стабілізації. Гривня перестала падати, а інфляція сповільнюється. Таким чином, скорочення боргів забезпечить Києву простір для дій. І йому варто скористатися цим у повній мірі.
МВФ зауважував, що уряд, який встановився після революції в Україні, дав старт рішучим реформам. Але більшість українців відчувають негативний вплив цього процесу на своє життя. В результаті, уряду доводиться викручуватися. Країна ж лише на початку довгого шляху перетворення на сучасну, успішну, демократичну і абсолютно суверенну державу.
Влада повинна продемонструвати політичну волю провести широкі реформи в судовій системі, придушити корупцію, приборкати олігархів і покращити інвестиційний і бізнес-клімат.
Якщо ж Україна не скористається цим шансом, як це сталося після "Помаранчевої революції" в 2004 році, вона навряд чи стане кращою. Однак, Києву все ще потрібна зовнішня допомога, щоб досягти своєї мети. Тепер, коли приватні кредитори погодилися розділити тягар України, увага знову повертається до міжнародних фінансових інститутів і західних капіталів. 25 мільярдів фінансової допомоги без урахування списаного боргу, може й виглядають великою сумою на фоні український економічних показників, які сильно зменшилися через девальвацію і рецесію. Але це мізер у порівнянні з справжніми потребами України і сумою підтримки, яку отримала Греція.
Попри те, що українська економіка скоротилася більше через війну в Донбасі, ніж очікувалося, МВФ не змінив свої плани щодо її підтримки. Києву знадобиться більше мільярдів, щоб заповнити прогалини і відновити державні резерви до здорового рівня. І йому ще не довелося думати над тим, де взяти гроші на відбудову сходу, коли війна закінчиться.
Захід, можливо, ніколи не наважиться на військову конфронтацію з Росією через Україну, оскільки російська сторна завжди буде готова зайти далі. Але у його руках є "фінансова зброя", якій Москва не може протистояти. Якщо Київ продовжить йти дорогою справжніх змін, Захід повинен бути готовий спрямувати всю потужність своїх фінансових ресурсів, щоб його підтримати.
В цей же час, лише 3% українців задоволені темпом реформ. У той же час 40% вважають, що в Україні не відбувається жодних змін.
Експерт Андрес Аслунд застерігав, що популізм загрожує реформам в Україні. За його словами, вікно можливостей поступово зачиняється. А програма реформ може розпастися через популістську опозицію, як це сталося в Москві у 1992 році.
В цей же час, українські експерти вважають, що "реформи" нинішнього Кабміну є окозамилюваннямі спробами потрапити "пальцем в небо". Експерти особливих надій на нинішніх реформаторів не покладають. На їхню думку, Наталія Яресько, людина, безумовно, знаюча і грамотна, від реформи дуже далека, оскільки зайнята речами глобальними - співпрацею з МВФ, реструктуризацією держборгу тощо.
Детальніше про інші неефективні "реформи" нинішнього Кабміну "реформаторів" читайте в статті Юлії Самаєвої Рік безнадійних реформ у свіжому номері тижневика "Дзеркало тижня. Україна".