Українська влада обговорює варіанти залучення українських підземних сховищ газу (ПСГ) у комерційний і в цілому ринковий газообіг в Європі. Але жодна європейська компанія не погодилася поки навіть на пропозицію НАК "Нафтогазу" зберігати газ в українських ПСГ в зимовий період. Для цього є кілька важливих перешкод. Існують і розвиваються економічні фактори, нівелювати які майже неможливо.
Аналіз потенційної потреби Євросоюзу в ПСГ України провели Леонід Уніговський та Євген Андріанов з компанії "Нафтогазбудінформатика", а також оглядач ZN.UA Алла Єрьоменко.
Експерти оцінили перспективи українських ПСГ, і зробили три найважливіших висновки.
Так, автори дослідження відзначають, що сучасний ринок послуг із зберігання природного газу в Європі знаходиться на спаді, багато операторів працюють на рівні нижче собівартості послуг. Як свідчать учасники ринку, протягом наступних двох-п'яти років у Європі цей ринок буде залишатися в кризовому стані, входження нових "гравців" виглядає складним. Через падіння цін на газ в більшості регіонів ЄС посилюється надлишок пропозиції на послуги зберігання. Фінансові перспективи для бізнесу ПСГ сьогодні помітно гірші, ніж навіть в 2014 році.
Головними критеріями/стимулами розвитку ПСГ у Європі є два: енергетична безпека та забезпечення функціонування газового ринку. Потреба в українських ПСГ, виходячи з міркувань безпеки поставок, оцінюється в 2022-2023 роках на рівні близько 10 млрд кубометрів газу. Якщо ж взяти прогноз ENTSOG зростання залежності від РФ (на 20% до 2022 р.), то дефіцит обсягів потужностей ПСГ складе в середньому 14 млрд кубометрів.
Сьогодні потужності ПСГ Європи складають близько 100 млрд кубометрів активного газу.
Системним недоліком в ЄС є несприятливе розташування ПСГ. Часто вони знаходяться поруч один з одним. Левова частка ПСГ розташовані в Західній Європі, а не в найбільш вразливій до порушень поставок Центральній і Східній Європі (ЦСЄ).
За даними асоціації "Газова інфраструктура Європи" (ГІЄ), станом на 16 листопада 2015 р. в ПСГ одинадцяти країн Західної Європи перебувало 63,69 млрд кубометрів газу, в той час як в регіоні Центрально-Східної та Південно-Східної Європи - тільки 13,58 млрд. Максимальні потужності ПСГ членів ГІЄ складають у Західній Європі 74,7 млрд кубометрів активного газу, а в інших країнах - членах ЄС - 18,7 млрд.
Як свідчать наявні у "Нафтогазбудінформатика" дані, на тлі згаданих чинників навіть Польща, яка має один з найбільших у Центрально-Східній Європі дефіцитів ПСГ, віддає перевагу власним можливостям і не проявляє зараз якоїсь чіткої зацікавленості у використанні українських ПСГ, які зручно розташовані всього в 50 км від польско-українського кордону. Аналогічно діє і Болгарія, будуючи власне ПСГ.
Огляд проектів ПСГ, проведений GSE восени 2015 р., свідчить про плани газових галузей країн ЄС збільшити сумарно потужності ПСГ до 2025 р. на 22 млрд кубометрів, а до 2035 року - на 41 млрд. В основному в Італії, Німеччині та Великобританії.
Але асоціація "Газова інфраструктура Європи" відзначає, що основна частина запланованих проектів була схвалена 5-10 років тому. Реально споруджуються потужності лише на 8,5 млрд кубометрів. Більш того, за період 2010-2015 років в ЄС з експлуатації були виведені потужності на 2,7 млрд кубометрів.
В ГІЄ переконані: якщо ЄС не побудує додаткових потужностей в запланованому обсязі, у середньостроковій перспективі - через 2-5 років виникне дефіцит ПСГ. У 2020 році про такий дефіцит можна говорити з високою часткою ймовірності. Саме тоді має вимальовуватися перспектива і для українських ПСГ, відзначають автори статті.
Комерційна затребуваність українських підземних сховищ газу (ПСГ) може розвинутися на межі 2020 року. На сьогоднішній день функції ПСГ зводяться фактично до забезпечення транзиту російського газу по території України.
При зниженні транзиту "газпромівського" газу по території України до 35-40 млрд кубометрів в рік потреба в українських ПСГ складе 10-11 млрд. Зниження відбудеться у разі, якщо ЄС зробить виняток для газопроводу OPAL щодо вимог Третього енергопакету, і Росія зможе використовувати на повну потужність експортні газопроводи "Північний потік" і " Ямал-Європа. При падінні транзиту нижче 40 млрд кубометрів в рік експлуатація української ГТС може стати нерентабельною, і доведеться її частково консервувати.
Автори відзначають, що у приватних розмовах представники німецьких газових компаній заявляли, що докладуть зусиль, щоб розрив "Газпрому" з Києвом не був різким. З росіянами різні німецькі представники обговорювали умову залишити транзит через Україну на рівні 10 або 20 млрд кубометрів газу в рік.
Таким чином, як зазначають експерти, доля українських ПСГ буде залежати від темпів інтеграції України в регіональні європейські ринки, термінів реалізації проектів по надходженню до країни Центральної Східної Європи (ЦСЄ) ресурсу газу, альтернативного російському, що дозволило б створити міжнародний регіональний газовий торговий пункт близько українських ПСГ раніше, ніж відбудеться критичне скорочення російського транзиту по газотранспортній системі України.
"Існують три сценарії розвитку ситуації зі споживанням природного газу в Європі - мінімальне споживання, базове і максимальне. Від того, який сценарій виберуть для себе країни, які також користуються послугами української ГТС, в значній мірі буде залежати і стан української газотранспортної системи і підземних сховищ газу, так і в цілому стан ринку газу України, швидкість і вектор його реформування. Це підтверджують і потенційні сценарії імпорту "газпромівського" газу", - пишуть автори.
Нагадаємо, на континентальній частині України розташовані 12 ПСГ, здатних зберігати близько 31 млрд кубометрів активного газу. Зараз транзит з Росії йде в обсязі 70-75 млрд кубів в рік.
Більше про перспективи українських ПСГ читайте в статті "Чи потрібні європейцям українські підземні сховища газу?" у свіжому номері "Дзеркала тижня. Україна".