На вулицях українського міста Бердичів соціальна реклама на білбордах возвеличує солдатів армії України, які воюють проти проросійських бойовиків в Донбасі. Місцеві активісти повалили пам'ятник вождю російських більшовиків Володимиру Леніну, а слово "Росія" на вивісці місцевого банку розфарбували в національні кольори.
В цей же час, директор місцевого машинобудівного заводу намагається збільшити експорт продукції свого підприємства саме в Росію.
"З одного боку, це наш ворог. Але ми не припинили торгувати. В мене тисячі людей працюють на заводі. Їм всім треба щось їсти і якось годувати свої сім'ї", - сказав Wall Street Journal 46-річний Ігор Щесняков - директор заводу "Прогрес" у Бердичеві.
Видання пише, що новий прозахідний уряд України намагається зійти з орбіти Росії. Він підписав угоду про асоціацію з ЄС, отримав мільярди доларів кредитів на Заході і ухвалив закон, який забороняє радянські символи. Але розвернути економіку обличчям до західних ринків дуже тяжко для української влади. Більшість підприємств важкої промисловості, які лишилися від СРСР, пов'язані з Росією. І їм дуже тяжко конкурувати в Європі.
Війна проти проросійських сил на Сході України обвалила експорт в Росію на 61,3%. У першому кварталі українська сторона заробила лише мільярд доларів, торгуючи з агресивним сусідом. В цей же час, експорт в ЄС склав 3,3 мільярди доларів. Про це свідчать дані Державної служби статистики, опубліковані в п'ятницю.
ВВП України скоротився на 17,6% у першому кварталі, в цей же час промислове виробництво зменшилося на одну п'яту. Найбільше постраждали заводи в зоні конфлікту або поблизу неї. Але втрат зазнали і підприємства на зразок бердичівського "Прогресу", який залежить від покупців у РФ і тепер намагається знайти клієнтів у Євросоюзі.
Завод відігравав важливу роль у економіці міста в 80-х роках, забезпечуючи роботою 7,6 тисяч місцевих мешканців. Його продукція – фільтри для металургійної і гірничодобувної промисловості – відправляли в Росію. Коли СРСР розпався, "Прогрес" пережив серйозні економічні проблеми. Однак до 2013 року завод нарешті наростив обсяги виробництва. За словами Щеснякова, це ріст припинився, коли Росія почала "пхати палицю в колеса" України за її зближення з Євросоюзом. За останні два роки виробництво знову скоротилося на одну третю через торговельний тиск Москви і економічні труднощі внутрішнього ринку. Продажі в Європу і США поки не значні.
В цей же час, в Кремлі наполягають на тому, щоб Україна вступила в ЄврАзЕС і вимагають переписати угоду про вільну торгівлю з Євросоюзом, погрожуючи подальшими проблемами.
"Європа нас не чекає. Ми там не потрібні. Ми намагаємося пробитися на європейський ринок, але наша частка дуже маленька і не росте", - сказав Щесняков.
Українські підприємства доводиться модернізувати для того, щоб продукція могла конкурувати на Заході. Однак обвал гривні цьому не сприяє. В цей же час, великі металургійні виробники теж шукають нові ринки на заміну Росії. Але не в Європі. Приміром, ArcelorMittal шукає покупців в Північній Африці і на Близькому Сході.
"Я б збрехав, якби сказав, що легко перейти на новий ринок з того, на якому ти роками продавав свою продукцію. Треба бути реалістами", - визнав міністр економіки України Айварас Абромавічус.
Лише українські аграрні компанії почуваються не гірше ніж до початку війни на Сході України, оскільки вони фактично не залежали від російського ринку.
Експерт Володимир Власюк радить Україні запропонувати виробничу базу для західних компаній. На його думку, це найлегший шлях до економічного відновлення і переорієнтації на Захід.
В Бердичеві цією порадою скористалася місцева швейна фабрика. Близько десяти років тому вона об'єдналася з угорською компанією і тепер 90% її продукції продаються на ринку в Європі. Раніше економічний оглядач "Дзеркала Тижня. Україна" Юлія Самаєва у своїй статті аналізувала, чомузамість розвитку переробки український АПК продовжує залишатися сировинним придатком.