На сьогодні в Україні створено ідеальні умови для скупки земель фактично за безцінь. І чималу роль у цьому процесі відіграє економічний курс, як видно, не випадково обраний владою.
Про це у своїй статті для DT.UA пише економічний оглядач Юлія Самаєва.
Форсуючи скасування мораторію, держава допомагає корпораціям збагатитися за рахунок одного з небагатьох ресурсів, що залишилися в України, - землі. Аргументуючи тим, що права власників обмежені, площі сільгоспземель скорочуються, інфраструктура нерозвинена, місячна орендна плата становить 100 грн за гектар і 55% виплат за оренду власники одержують товаром, нам малюють картину повної безнадії. І пропонують найпростіший, швидкий і, мабуть, найбільш неправильний вихід із ситуації, впевнена автор.
"Нині велика частина паїв здається в оренду великим сільгосппідприємствам, от тільки сільські жителі від цього багатшими не стають. Чи зміниться ситуація, якщо орендарі стануть власниками? Ні. А якщо це будуть іноземні власники? Теж ні. На світовому ринку землю не купують паями по 4 га, нікого не зацікавить шматочок землі без чітких меж серед ріллі. Землю скуповують полями, але для того, щоб її можна було в такому вигляді продати, потрібно створити умови для об'єднання власників і правову систему, здатну права цих власників захистити. Треба остаточно впорядкувати кадастр, який усе ще грішить численними вадами (не слід забувати, що питання межі для українців має сакральне значення), задуматися про ренту, яка дозволила б власникам паїв не залишитися біля розбитого корита після продажу землі. На сьогодні нічого з переліченого вище немає, зате є всі умови для того, щоб "мародери" скупили паї, сформували ділянки, придатні для продажу, і потім на них заробили", - йдеться в статті.
Скупити землю задешево на первинному ринку для її подальшого перепродажу на вторинному (само собою зрозуміло, за набагато вищими цінами) зможуть, звичайно, далеко не всі. Простим людям (у тому числі вчорашньому середньому класу) це буде просто не по кишені. У прольоті ризикує опинитися й переважна більшість великих і навіть найбільших підприємців. Скористатися припасеними в офшорних кубушках валютними "заначками" їм можуть банально не дозволити - тут чиновникам дуже доречним буде той вищезгаданий факт, що формування цивілізованого земельного ринку буде усе ще тільки "у процесі". І лише "щасливі" власники адмінресурсу зможуть одержати "пільговий" доступ до останнього стратегічного ресурсу країни - земельного. Але скористатися правом "першої аграрної ночі" можна, тільки поки ти при владі зазначає автор статі.
Експерти ринку звертають увагу на той факт, що нині, як і 2012-го при Януковичі, уже значно активізувався та набирає обертів процес нарощування земельних банків і консолідації аграрного бізнесу, у тому числі й через скупку керуючих компаній і підприємств-орендарів великих і не дуже земельних угідь. Як три роки тому, так і нині відбувається це в очікуванні скасування мораторію на продаж землі. Тільки якщо Янукович збирався зробити це, виписавши процедури та правила виключно під себе та свою "сім'ю" (при цьому, звичайно, розуміючи, що не зможе не поділитися з росіянами та китайцями, у яких теж сподівався чимало позичити), то Порошенку доводиться зважати на думку американських та європейських інтересантів. Утім, його це особливо не зупиняє.
За даними джерел DT.UA, якщо ще недавно за президентською сім'єю значився тільки 12-й за розміром земельний банк у країні (за підрахунками УКАБ, 112 тис. га через контрольоване нею ТОВ "Агропродінвест"), то за останній рік він, після зміни власників чималої кількості агрокомпаній, збільшився мінімум утричі, перевищуючи вже 300 тис. га. Поточна кон'юнктура сприяє - землю, як і підприємства, що орендують її, за умов тотальної економічної кризи та гучних банкрутств уступають найчастіше практично за безцінь.
"Вартість землі визначається нарощуванням виробництва та перерозподілом прибутків. Але розпочати потрібно з малого - зміни підходів до оренди землі, тому що вартість оренди впливає на ціну. У нас механізм оренди перевернуто з ніг на голову, власник фактично безправний перед орендарем. Підсиливши права дрібних власників і створивши реальні механізми для їхньої консолідації, держава дала б їм можливість брати активну участь у процесі, впливати на умови оренди та використання земель. Об'єднані власники могли б вести переговори з холдингами на рівних, винаймати юристів, консультантів. Таким чином, зростала б і цінність їхньої землі, і її орендна плата, і її вартість, - розповіла DT.UA Олена Бородіна, заввідділу економічних та аграрних перетворень НАН України. - З іншого боку, необхідно боротися з бідністю в селі, створювати нові форми зайнятості, диверсифікувати джерела доходів, розвивати несільськогосподарські види діяльності. Фактично питання не в тому, коли знімати мораторій, а в тому, що зроблено для того, щоб ми могли його зняти?".
Вартість землі в Україні нині катастрофічно низька, як і рівень життя сільських жителів. При цьому соціальні стандарти держава заморозила, а інфляція, за оцінками НБУ, під кінець року становитиме 30%. Мета, задекларована реформою, - створення середнього фермерського класу - недосяжна саме через низьку вартість землі. Середня ціна гектара в ЄС - 16 тис. дол., в Іспанії - 15 тис., у Франції - 7 тис., у Польщі - 8 тис. дол. (за даними Savills Research, CFF - див. рис.). А в Україні - 1 тис. дол. (а стартує вона від 500 дол./га та нижче). Це при тому, що площі чорноземів в Україні - одні з найбільших у світі
(28 млн га), а із загальної кількості земель сільгосппризначення (42 млн га) щороку обробляються 32 млн. Для порівняння, у тій самій Польщі під сільгоспвиробництво зайнято 14 млн га (у Німеччині - 12 млн га, у Румунії - 9 млн). Тобто при величезному потенціалі ми маємо мізерну вартість, а це вже само по собі привід задуматися над тим, наскільки в принципі доцільно відкривати земельний ринок саме зараз. Адже отриманих від продажу землі грошей власникам паїв елементарно не вистачить ні для початку власної справи, ні для одержання кредиту під заставу землі, ні для придбання житла в місті.
Докладніше читайте в статті Юлії Самаєвої Назустріч агроколоніалізму у свіжому номері тижневика "Дзеркало тижня. Україна".