Глобальна фінансова криза створила образ могутніх регуляторів, які кидаються в бій із обвалом на фінансових ринках, стисненням попиту й рятують світ від пастки дефляції. Але у світлі потрясінь 2020 року аргументи на користь незалежності центробанків невиправдано почали сприйматися як суто академічні з явним відтінком вінтажності. Про це у своєму тексті для ZN.UA пише Віктор Козюк.
ЄЦБ працює над переглядом стратегії, в якій, найімовірніше, буде посилено увагу до проблеми кліматично нейтральної монетарної політики в рамках чинного мандата на забезпечення цінової стабільності у зоні євро. Банк Англії отримав уточнений мандат від уряду (з огляду на специфіку незалежності першого), що передбачає необхідність брати до уваги питання клімату під час реалізації монетарної політики. Банку Нової Зеландії кілька років тому було розширено зону макроекономічної відповідальності, а нещодавно до цього додалася роль у стабілізації цін на житло. Нова стратегія ФРС хоч і не містить прямих застережень щодо проблеми нерівності, але питання зайнятості дедалі частіше трактуються в контексті асиметричного впливу коливань ділового циклу на добробут окремих меншин.
Як змінюється банківський світ читайте в тексті Віктора Козюка, д.е.н., проф., завідувача кафедри економічної теорії Тернопільського національного економічного університету, члена Ради НБУ - "Куди дрейфує банківський сектор?"
Раніше Нацбанк опублікував офіційну заяву з критикою проекту закону №4364, яким депутати зокрема хочуть встановити граничний розмір міжбанківської комісії. Регулятор вважає, що це може зашкодити споживачам і змусить банки згортати програми лояльності.