За сотні мільйонів "сміттєвих" гривень зійшлися керівники "Укрекоресурсів", Мінприроди, секретаріату Кабміну, з одного боку, і глави Мінекономіки та Держпідприємництва, з іншого. Перші доводять, що за старими схемами жити можна. Другі в підсумку не змогли нічого довести, поплатившись своїми постами. Про це у своїй статті "Мільйони зі сміття: між світлом і тінню" дляZN.UA пише економіст Андрій Блинов.
За його словами, згідно з урядовою постановою, виробники та імпортери товарів в упаковці мають право укладати договори на надання послуг у сфері поводження з відходами упаковки з державним підприємством "Укрекоресурси", безпосередньо підпорядкованим Кабінету міністрів України, або самостійно займатися збором, переробкою і утилізацією таких відходів. Однак зараз розвелося величезна кількість фірм і фірмочок, які зробили плату за надання подібних послуг обов'язковою.
За даними Української пакувально-екологічної коаліції (УКРПЭК), в країні переробляється лише 3,65% побутових відходів (в ЄС - до 85%), а тому не тільки сміттєві полігони, але й придорожні канави укупі з приміськими лісами завалені відходами.
Вся упаковка, вироблена у країні або імпортована, фактично обкладається спеціальним податком, який називається "тарифом на послуги зі збирання, заготівлі та утилізації використаної тари і пакувальних матеріалів". Функції щодо створення системи збору та утилізації покладено на державне підприємство "Укрекоресурси". Тобто внутрішні виробники та імпортери мають наперед заплатити "Укрекоресурсам".
За словами Блинова, зараз розцінки такі: 350 грн за тонну паперово-картонної упаковки, 150 - скляної, 200 - дерев'яної і текстильної, 400 - жерстяної, 850 - пластмасової, 1100 - з алюмінію або фольги, 1250 грн - з комбінованого матеріалу. Тарифи затверджені понад десять років тому, проте досі їхнього економічного обґрунтування ніхто не бачив. А вони - дуже завищені. З того часу гривня девальвувала стосовно євро в три рази, однак українські розцінки і сьогодні вищі за європейські аналоги.
Однак уряд у 2001 р. передбачив, що підприємства, організації та установи всіх форм власності можуть також самостійно займатися переробкою і утилізацією упаковки. Зокрема, великі торговельні підприємства і склади збирають таку упаковку, сортують і поставляють її на переробні підприємства, наприклад картонно-тарні або склодувні виробництва.
"Грошові кошти, отримані від переробників, значною мірою компенсують собівартість упаковки. Але взагалі-то за її переробку та утилізацію підприємства-виробники спочатку розрахувалися з "Укрекоресурсами", які в даній схемі переробки відходів можуть навіть не брати участь", - зазначає Блінов.
За його словами, аналогічна ситуація і на побутовому рівні. Майбутня утилізація всієї тари та інших пакувальних матеріалів, які ми купуємо в магазині, вже оплачена заздалегідь - ще на рівні виробника або імпортера і включена у відпускну ціну такого товару. Тим не менш ми змушені оплачувати додаткові послуги за місцем проживання за вивезення та розміщення цих відходів на звалищах і полігонах.
Іншими словами, підкреслює Блинов, плата за збір, заготівлю та утилізацію тари і пакувальних матеріалів стягується в українській економіці кілька разів. Причому система вибудувана так, що ні на одну зі структур не можна покласти кінцеву відповідальність за гори відходів, у тому числі придатних для вторинної переробки.
В Україні була зроблена спроба організувати роботу з відходами так, як прийнято в країнах - членах ЄС. З такою ідеєю звернулися Рада підприємців при Кабміні, Американська торгова палата, а також керівники профільних промислових асоціацій. У своїх зверненнях підприємці акцентують увагу прем'єр-міністра на корупційній складовій, що склалася в економіці у зв'язку з діяльністю держпідприємства "Укрекоресурси".
Як рішення вони пропонують підтримати від імені уряду законопроект "Про упаковку та відходи упаковки". Цей проект розроблений робочою групою при Мінприроди із залученням громадських організацій та промисловців і покликаний якраз ввести систему поводження з відходами упаковки на засадах ринкової економіки та європейського законодавства. Це позбавляє підприємство "Укрекоресурси" його привілейованого положення на ринку.
Проте Мінекології та природних ресурсів заблокувало процес реформ у цій сфері, незважаючи на зусилля Мінекономіки та Держпідприємництва. Колишній глава відомства Мохник написав у МЕРТ лист, в якому послався на цілий ряд судових рішень, покликаних зберегти старий порядок в галузі утилізації упаковки.
При цьому екс-міністр екології не забув пролобіювати ініціативу дозволити його підлеглим ставити особисту печатку не на митну декларацію, раз це тепер неможливо, а на товаросупровідні документи. І заборонити здійснювати розмитнення товару без такої візи екологів.
У травні держпідприємство "Укрекоресурси" очолив Ара Сафарян, який до цього реалізовував проект у Дзержинську (Донецька обл.) з реконструкції котельні за рахунок "зелених" інвестицій у межах коштів Кіотського протоколу. Це ті самі суми від продажу Україною квот на викид парникових газів, які були отримані в період прем'єрства Тимошенко. І які, на думку прокуратури, були витрачені нецільовим чином.
У попередні два роки ДП "Укрекоресурси" очолював Дмитро Радіонов, який був креатурою сина екс-генпрокурора Пшонки. Проти Радіонова відкрито не одну кримінальну справу, проте він несподівано "спливає" на посаді керівника іншого державного підприємства "Українські екологічні ініціативи", яке безпосередньо підкоряється Мінприроди.
Як прогнозує автор, боротьба за контроль над схемами у сфері збирання, сортування та утилізації відходів розгорнеться з новою силою, як тільки буде сформовано новий уряд.
За його словами, ця сфера служить безперебійним постачальником дешевої вторинної сировини і покликана приносити додаткові доходи в держбюджет, а не бути корупційною годівницею для чиновників Мінприроди та інших служб.