Вартість оренди землі в Україні постійно зростає, і через значну конкуренцію вона вже підвищилася до 7–8 тисяч грн за гектар.
«Цікава ситуація складається із державними землями, переданими у комунальну власність територіальних громад. Тут чітко сформувалися два тренди: швидка «безкоштовна» приватизація та аукціонна оренда», - пише директор з науки та розвитку Інституту громадянського суспільства, співавтор реформи децентралізації Анатолій Ткачук.
Безкоштовна приватизація відбувається шаленими темпами. Люди пишуть заяви на отримання 2 га під окреме селянське господарство, одержують безкоштовно, приватизують і передають або продають тим, хто організовує для них таку приватизацію.
«У такий спосіб відбувається швидкий перехід державних земель у приватні руки поза аукціонами і складними схемами. Окремі громади таким чином розподілили понад 10 тис га державних земель на громаду», - пояснює автор.
Основна частина питань, які нині розглядають на сесіях міськрад, – це роздача земель. Деякі громади в такий спосіб уже роздали 5–10 тисяч га колись державних земель. По суті, вільних земель у громадах для інвестицій чи соціальних проєктів не залишається.
«Ухвалення законопроєкту №5600, який запроваджує оподаткування земель окремих селянських господарств (ОСГ) площею понад 0,5 га, може призвести до швидкої продажі земельних ділянок жителями сіл, бо сплачувати такі податки вони не зможуть. Це обвалить вартість земельних ділянок і залишить багато домогосподарств без самозабезпечення харчовими продуктами. Хоча в окремих територіях, особливо приміських, це може стимулювати появу ефективного власника на невеликих земельних масивах», - наголошує Ткачук.
Що ж до оренди комунальних земель через аукціони, то тут вартість може становити 10–15 тисяч грн/га. Це дуже високі показники, вищі, ніж у Польщі. На це йдуть нові виробники, аби мати першочергове право на купівлю при продажу.
Близько третини жителів периферійних сіл, які мають паї, готові їх продати. Це передусім ті літні люди, чиї діти живуть далеко, і вони не можуть передавати їм продукти, а діти не мають свого житла чи хочуть купити авто. Після продажу цих паїв ці люди залишаться без свого основного доходу, що ще більше пришвидшить смертність і виїзд за межі сіл, наголошує автор.
Чому не глобальна урбаністична криза, а цілеспрямована державна політика вже 30 років вбиває українські села? Навіщо діюча влада навмисно виживає селян з їхньої землі? Чому ставить підніжки фермерам, – а вони створюють робочі місця, і дає повний «зелений» механізованим до зубів агрохолдингам? Для чого збільшує податок на оренду, підштовхуючи селян продавати свої паї? Як така політика позначається на демографії села і загальній атмосфері, де є місце пияцтву, зневірі та розчаруванню? Чому здобута в селі освіта стала неконкурентною, а доступ селян до державних послуг – критично низьким? Читайте у статті Анатолія Ткачука «Село і люди. Основним ресурсом сільських територій сьогодні цинічно вважають землю, а не людей» у ZN.UA.