Коли три роки тому падіння попиту, викликане пандемією, вперше призвело до негативної динаміки цін на нафту в США, тодішній президент Дональд Трамп закликав Росію і Саудівську Аравію скоротити видобуток, щоб відновити порядок на енергетичних ринках - і змилуватися над американськими виробниками нафти і газу.
Вони погодились. Однак той період співпраці та вразливість США перед іншими виробниками нафти та газу зараз – лише далекі спогади, пише Financial Times.
Різке зростання цін на паливо та енергетична криза, спричинена повномасштабним вторгненням армії Владіміра Путіна в Україну минулого року, порушили схеми світової торгівлі енергоносіями: російське домінування в Європі посипалося.
Американські нафто- та газодобувні компанії, які опинилися під загрозою у 2020 році, отримали величезні прибутки та експорт. А адміністрація Байдена просунула вперед масштабне кліматичне законодавство, покликане покінчити з десятиліттями залежності Заходу від викопного палива.
"Війна надала максимальної значущості енергетичній безпеці. США вийшли вперед завдяки зростанню експорту нафти і газу та новому багатомільярдному плану, затвердженому Конгресом для досягнення перемоги в галузі чистих технологій", - каже Емі Майєрс Джаффе, професор Нью-Йоркського університету та експерт у галузі енергетики.
Схоже, що ця перевага збережеться надовго. Внаслідок війни європейські та азіатські енергокомпанії підписують угоди щодо продовження закупівель американських енергоносіїв до 2040-х років, оскільки вони диверсифікують постачання. Навіть якщо США та ЄС намагаються прискорити перехід на екологічно чисті види палива, американське викопне паливо відіграє все більш важливу роль у світовій торгівлі та енергетичній безпеці.
Десятиліття залежності від російських нафти та газу зробили реакцію Європи на вторгнення ще більш приголомшливою. Вже за кілька днів після введення російських військ в Україну Брюссель представив план REPowerEU, який передбачає скорочення імпорту російського газу до кінця 2022 року, його заміну до 2030 року, зниження енергоспоживання та "прискорення зеленого переходу".
Після цього західні країни запровадили жорсткі санкції проти російського енергетичного сектора. У вересні минулого року внаслідок загадкових вибухів зруйновано частини величезної газопровідної системи "Північний потік", що з'єднує Росію та Німеччину.
За даними Міжнародного енергетичного агентства, до 2021 року Росія постачала до Європи близько 150 млрд куб. м газу на рік, що становило близько 40% потреб ЄС. Минулорічний обвал постачань призвів до рекордного зростання цін на газ, що перевищило 343 євро за мегават-годину, що викликало побоювання економічної та гуманітарної катастрофи на континенті та спонукало шукати альтернативні варіанти.
Але навіть якщо російський експорт до Європи становить лише малу частину від довоєнного рівня, запаси природного газу на континенті, як і раніше, великі. Ціни знизилися до докризового рівня. Цьому сприяла м'яка зимова погода, а спад економіки ще більше зменшив попит. На думку виконавчого директора МЕА Фатіха Біроля, "Росія програла енергетичну битву" з Європою.
Щодо нафти, то західні санкції, такі як обмеження "Великою сімкою" цін на російський експорт, призвели до скорочення її частки на європейському ринку. Американський та близькосхідний експорт заповнив цю прогалину, а Росія натомість стала постачати барелі зі знижкою до Азії.
"Торгівельні потоки перекинулися з ніг на голову, і основними бенефіціарами стали близькосхідні та американські експортери", - каже Амріта Сен, керівник відділу досліджень консалтингової компанії Energy Aspects.
Війна сприяла зростанню промисловості зрідженого газу в США. До вторгнення Китай та інші країни, що розвиваються, пропонували американським експортерам ЗПГ найбільш перспективні ринки. Тепер жага Європи до цього палива посилила конкуренцію за постачання.
Більшість американського газу продається за довгостроковими контрактами. Проте минулого року, коли ціни в Європі різко зросли, такі виробники, як Cheniere Energy, викроювали додаткові обсяги для продажу на спотовому ринку, а трейдери перенаправляли вантажі до Європи. За даними Управління енергетичної інформації США, постачання американського ЗПГ до Європи зросло на 140% порівняно з 2021 роком і склало майже 2,5 трлн куб. футів, або близько 70 млрд куб. м, що еквівалентно приблизно половині того обсягу, який колись постачала до Європи Росія.
Занепокоєння Європи щодо енергетичної безпеки також покращило довгострокові перспективи американських експортерів ЗПГ.
Наприкінці 2020 року уряд Франції змусив компанію Engie відмовитися від угоди щодо виробництва ЗПГ у США, оскільки її турбували екологічні наслідки буріння сланцевих свердловин. Європейські компанії вже не виглядають такими стурбованими. За даними S&P Global, з початку 2021 року вони підписали контракти на постачання із США, еквівалентні приблизно 100 млрд куб. м на рік. Серед покупців – компанія Engie.
У червні німецька державна компанія SEFE – Securing Energy For Europe – домовилася з Venture Global LNG, новим американським експортером, про купівлю газу на 20 років. До повномасштабного вторгнення Москви в Україну Німеччина не мала ні потреби, ні інфраструктури для ЗПГ.
Тепер Берлін виділив близько 10 млрд доларів на збільшення імпортних потужностей. Три плавучі термінали вже працюють, ще три мають бути запущені найближчими місяцями, і планується будівництво ще кількох - стратегічний зсув, який зробить країну головним довгостроковим конкурентом Китаю та інших азійських покупців американського ЗПГ.
США є найбільшим у світі експортером ЗПГ завдяки проєктам, започаткованим ще до війни.
Із запуском наступного року заводу під керівництвом ExxonMobil їхня перевага зросте. Тим часом відновлення попиту на американський газ у Європі призводить до збільшення кількості контрактів на майбутні поставки - сигнал, який дасть інвесторам впевненість у фінансуванні чергової хвилі розширення виробництва ЗПГ вздовж узбережжя Перської затоки.
Це спричинить невдоволення тих, хто стурбований впливом на клімат нових проєктів з видобутку викопного палива, оскільки головним пріоритетом для Європи є збільшення поставок відновлюваної енергії та прискорення процесу декарбонізації. Проте наразі агресія Москви змінила геополітичні пріоритети, зазначають аналітики.
"Вторгнення співпало з історичним зрушенням від пріоритету декарбонізації до енергетичної безпеки та посилило його. Для американських експортерів це було просто знахідкою", - каже Боб Макнеллі, колишній радник Білого дому, який нині очолює Rapidan Energy Group.