Уже сьогодні є люди, які живуть довше 100 років. У США та Великій Британії столітні люди становлять близько 0.03% населення. Якщо новітні розробки в галузі продовження життя виправдають себе, тривалість життя на рівні 100 років може стати нормою, а дожити до 120 — перетвориться на адекватне прагнення, пише The Economist.
Досі прогрес у збільшенні тривалості життя досягався за рахунок боротьби з причинами смерті, насамперед із інфекційними захворюваннями. Сам процес старіння з супутніми недугами, такими як деменція, поки не вдалося сповільнити. На цей раз таке завдання ставиться.
Методи, які зараз досліджують вчені
Ідея полягає в тому, щоб маніпулювати біологічними процесами, пов'язаними зі старінням, які, будучи загальмованими у лабораторних тварин, імовірно, продовжують їхнє життя.
Деякі з них добре знайомі, наприклад, жорстке обмеження кількості калорій, споживаних тваринами в рамках збалансованої дієти. Для більшості людей таке обмеження калорійності життя є надто складним завданням, але препарати, що впливають на відповідні біологічні шляхи, здається, дають схожі результати. Одним із таких препаратів є метформін, схвалений для застосування при діабеті другого типу; іншим – рапаміцин, імунодепресант, який використовується при трансплантації органів. Першопрохідці починають приймати ці препарати "без етикетки", самостійно або укладаючи контракти на обслуговування з новим класом фірм, які займаються довголіттям.
Інший шлях – розробка препаратів, що знищують клітини, які "старіють", для яких в організмі більше немає застосування. Природні засоби утилізації цих клітин, як і низка інших відновлювальних механізмів, з віком слабшають самі. Надати їм допомогу — це не просто навести лад. Клітини, що старіють, викликають всілякі збої в роботі своїх здорових сусідів. "Сенолітичні" препарати, спрямовані проти них, несуть у собі очевидні ризики: важко знищити один тип клітин, не завдавши незручностей іншим. Але перспективи є очевидними.
Це лише початок. Групи академічних та комерційних дослідників вивчають можливості омолодження клітин та тканин шляхом зміни "епігенетичних" маркерів на хромосомах, які вказують клітинам, які гени вони мають активувати. Ці маркери накопичуються із віком; видаліть їх – і клітини 65-річного організму повернуться в стан 20-річних.
Імітація обмеження калорійності харчування та очищення від клітин, що старіють, дозволить відстрочити старіння. Фахівці вважають, що епігенетичне омолодження може зупинити або звернути його назад.
Мозок може не «наздоганяти» тіло
Один із приводів для занепокоєння — мозок людини. Уповільнення тілесного старіння не змінить те, що мозок має кінцеву ємність і, ймовірно, адаптований природним добором до звичайної тривалості життя.
Це зовсім не пов'язано з побоюваннями з приводу недоумства, яке викликається конкретними захворюваннями. Таким чином, суспільству доведеться шукати способи адаптації до нормального старіння мозку: наприклад, літні люди можуть все частіше ставити своїм помічникам-щоденникам питання, на які колись вони самі пам'ятали відповідь.
Випробування на людях
Ще більше занепокоєння викликає той факт, що жодна з цих ідей поки що не пройшла офіційних випробувань на людях. Частково це пояснюється тим, що органи, що видають дозволи на застосування ліків, поки не визнають старість як стан, що піддається лікуванню, що ускладнює реєстрацію випробувань. За своєю природою такі випробування мають проводитися протягом багатьох років за участю тисяч людей, що збільшує їхню вартість та складність. Відсутність випробувань частково пояснюється і тим, що в багатьох початкових пропозиціях використовуються непатентовані молекули, які не становлять інтересу для фармацевтичних компаній.
Проте деякі випробування вже проводяться. Так, у рамках дослідження Targeting Ageing with Metformin (tame) вчені спостерігатимуть за 3000 американців у віці 60-70 років, щоб з'ясувати, чи дійсно цей препарат сприяє довголіттю. Такі дослідження потребують багато часу і підтримки урядів.
Привілей не лише для багатих
Будь-які розробки, що дозволяють людям довше жити здоровими та повніше використовувати всі можливості світу, не можуть не тішити. Деякі люди, спостерігаючи за інтересом мільярдерів до стартапів, що сприяють довголіттю, побоюються, що вигоди від цього отримають переважно багаті, і в результаті з'явиться клас довгожителів-мажорів, які пануватимуть над недовговічними обивателями.
Однак технології мають властивість поширюватися і дешевшати в міру свого поширення.
Наслідки довголіття
Той факт, що багато людей житимуть набагато довше, матиме широкі наслідки. Найбільш очевидним є збільшення тривалості трудового життя, також це може допомогти жінкам менше зазнавати гендерної нерівності на робочому місці у зв'язку з необхідністю йти в декрет.
Зміниться психологія щодо планування свого майбутнього, дедалі більше людей почнуть турбуватися про те, в якому стані світ буде через 100 років.
Довголіття дозволяє терпляче накопичувати капітал, що є одним із факторів розвитку середнього класу.
Часи, коли при владі стоять доросліші й холоднокровніші люди, менш жорстокі, ніж коли політичну владу здійснюють переважно молоді чоловіки, як, наприклад, у Середні віки в Європі. (Хоча, згадавши 70-річного Путіна, можна й подискутувати на цю тему — Ред.)
У сім'ях одночасно житиме ще більше поколінь і взагалі родичів, зокрема чотирьохюрідних братів і сестер. Розділить це сім'ї чи зблизить? Чи маргіналізуватиме молодих надлишок столітніх, чи створить культ молодості — чи те й інше?
Разом з тим, природний відбір не зацікавлений у нескінченному довголітті як такому: найкраще поширюються ознаки, які забезпечують життєздатність організмів у розквіті сил; ті, які допомагають їм жити далі, коли розмноження стає далеким спогадом, мають працювати через дітей та онуків. Проте прагнення зберегти життя — це найголовніша риса, і сьогодні зусилля починають давати перші результати.