Війна в Україні триває, і Владімір Путін знову вдався до перетворення поставок продовольства в зброю. Він атакував українські зерносховища і вийшов з угоди, яка дозволяла експортувати продовольство через Чорне море до Туреччини. Як і раніше, Путін має на меті завдати шкоди Україні, одночасно витискаючи поступки з українських партнерів і випробовуючи їхню рішучість.
«Захід повинен подбати, щоб він зазнав невдачі», - пише редакція Bloomberg.
Чорноморська зернова ініціатива, започаткована ООН і Туреччиною рік тому, стала рідкісним дипломатичним проривом. Україна довгий час була житницею Європи, але вторгнення Росії значною мірою скоротило експорт зерна й інших ключових товарів з регіону. Угода дозволила Україні експортувати понад 33 мільйони тонн зерна й інших продуктів харчування через Чорне море, причому 65% пшеничної продукції йшло на ринки країн, що розвиваються.
Крім того, що угода дала рятівне коло українській економіці, вона також принесла користь Росії, сприяючи її власному експорту продовольства і добрив. Путін може стверджувати, що він прийшов на допомогу Глобальному Півдню саме тоді, коли ціни на продовольство різко зросли. Хоча Росія контролює лише близько 10% узбережжя Чорного моря, угода також надала Кремлю значний вплив на міжнародне судноплавство.
Тепер Путін вважає, що може отримати більше, якщо розірве угоду, позбавивши Україну дорогоцінних валютних надходжень. Росія посилила ракетні атаки на українські зерносховища та інфраструктуру в Одесі та вздовж Дунаю. В обмін на зняття блокади Росія хоче, щоб її головний сільськогосподарський банк був знову підключений до міжнародної платіжної мережі SWIFT. Вона також наполягає на відновленні експорту аміаку (ключової сировини для виробництва добрив) через пошкоджений трубопровід, який веде з російського Поволжя до українських чорноморських портів.
Що може зробити Захід? Попередження Кремля про те, що він розглядатиме кораблі в Чорному морі як «потенційних перевізників військових вантажів», має на меті перешкодити будь-яким спробам обходу блокади. США та інші країни забезпечували військово-морський супровід цивільних суден, коли Іран блокував кувейтські нафтові танкери в 1980-х роках, але будь-яка подібна операція сьогодні вимагала б активної співпраці з Туреччиною, яку Анкара виключила.
«Країни НАТО мають рацію, уникаючи військового зіткнення, але вони повинні використовувати інші інструменти для протидії путінській блокаді і допомогти Україні зміцнити альтернативні маршрути. Підвищення здатності України захищатися від ракетних атак збереже виробничий потенціал країни. ЄС може зробити свої «смуги солідарності», якими зараз транспортується 60% української продукції, більш ефективними, скоротивши затримки на кордонах і модернізувавши термінальну інфраструктуру», - пише Bloomberg.
ЄС має протистояти тиску з метою поновлення тимчасових заходів «лише для транзиту», які перешкоджають зберіганню і продажу українського експорту в деяких східних країнах ЄС. Європейські уряди також повинні зробити більше, щоб допомогти Україні відновити свій сільськогосподарський сектор: підтримати розмінування полів і розширення доріг, а також надати транспортні засоби та розширити зерносховища і мобільні елеватори.
«Потрібна також більш напориста дипломатія. Хоча умови постачання зараз кращі, ніж рік тому, будь-який дефіцит продовольства, спричинений атаками Росії на експортні потужності України, найтяжче вдарить по найбідніших верствах населення. США і Європа повинні згуртувати коаліцію країн, щоб засудити дії Росії і чинити тиск на Путіна з метою поновлення зернової угоди», - йдеться в статті.
Західні лідери повинні посилити взаємодію з Туреччиною і Китаєм, зокрема. Обидві країни є життєво важливими логістичними і торговельними партнерами Росії, яка нічого не виграє від замінованого і заблокованого Чорного моря.
Bloomberg підкреслює, що вимоги Путіна щодо послаблення санкцій мають бути відхилені доти, доки триває його напад на Україну. Захопивши в заручники життєво важливі запаси продовольства, Росія завдасть страждань не лише Україні, але й вразливим верствам населення в усьому світі. Винагороджувати таку поведінку було б великою помилкою.