Повнометражну психологічну стрічку можна вважати дебютом відомого режисера в жанрі наукової фантастики.
Говорячи про Ларса фон Трієра, кінокритики зазвичай сходяться в одному: ні один новий етап у творчості кінематографіста не проходить непоміченим. Датському режисерові, адепту імпровізованих сцен і зйомок з камерою на плечі, вдалося в 2009 році довести своє новаторство завдяки психологічній драмі «Антихрист» з Шарлоттою Генсбур, що отримала премію за кращу жіночу роль в цьому фільмі.
У своїй новій картині «Меланхолія», яка представлена в Основній конкурсній програмі Каннського фестивалю після фільмів «Елементи злочину» (1984), «Розсікаючи хвилі» (1996, Гран-прі журі) «Танцююча в темряві» (2000, «Золота пальмова гілка» ) і «Догвілль» (2003), Ларс фон Трієр вперше спробував створити картину в жанрі наукової фантастики, від якого до цього часу вперто тримався осторонь, залишаючись вірним своїм кінематографічним ідеалам, що заперечують зокрема спецефекти.
Знятий у Швеції «романтичний», за словами його творця, повнометражний фільм розповідає про появу величезної планети Печаль (Меланхолія), яка загрожує зіткненням нашій планеті. У цій гнітючій обстановці проходить весілля Майкла (Олександр Скарсгард) і Жюстін (Кірстен Данст). І чим ближче виявляється загадкова планета, тим більше псуються стосунки між нареченою і її сестрою Клер (Шарлотта Генсбур).
