Фестивалити у творчому середовищі нині модно - попри воєнні конфлікти, фінансову кризу, збіднілі кишені письменників і проблематичність добратися, доїхати, доповзти до місця бенкету під час чуми...
Особливо страждав від фестивалів Крим - там і Волошинський, і Грінівський, і Чеховський - чого тільки не було. Але віднедавна перебування там стало проблем-ним, тому поява нового літературного форуму в нейтральній країні - Білорусі - стало знахідкою для любителів поезії та прози...
На відміну від України, білоруська земля не розпещена достатком творчих форумів; там це дивина. Вітебський "Слов'янський базар" - мабуть, єдиний відомий у нас білоруський фестиваль.
Молоді активні письменники з літературної спілки "Полоцкая ветвь" - альтернативної Спілці письменників Білорусі - зуміли переконати консервативну білоруську владу в потребі змін, внаслідок чого з'явився на світ Міжнародний літературний форум "Слов'янська ліра", який недавно відбувся в стародавнім Полоцьку. До речі, ідею проведення свого форуму білоруські письменники підхопили у нас, в Україні, куди приїжджали як члени журі фестивалю в Казантипі...
Білорусь гостинно прийняла й українців, і представників Великобританії, Фінляндії, Росії та інших країн, зробивши все можливе для їхнього комфортного перебування.
Зізнаюся: багатьох гостей привела на форум не тільки любов до літератури, а й бажання побачити Білорусь...
Центр Мінська здивував просторами вулиць, розмахом площ і проспектів. Монолітні сірі будинки мали особливо поважний вигляд у розмитому серпанку періодично зривчастого дощу й вітру.
Величезні простори і мало людей - так сприймається центральний проспект Мінська, не заповнений, як Київ, усілякими літніми кафешками, павільйонами і юрбами молоді, що гуляє. Мало перехожих, туристів, люди заклопотано поспішають у своїх справах, та й зовні відрізняються від киян - одягнені менш яскраво, мають скромніший вигляд...
Чомусь перед очима постали наші вулиці 70-80-х років минулого століття...
Здавалося б, шанси зустріти знайомого на вулицях Мінська дорівнювали нулю, але дива все-таки бувають: наближаючись до стоянки маршруток на Полоцьк, я ще здалеку помітила колоритну постать. Відомий білоруський критик, письменник, професор Вадим Салєєв, з яким ми не раз проводили майстер-класи під зоряним небом кримських літературних фестивалів...
На форумі "Слов'янська ліра"-2014 до нас у семінар прози приєдналася й відома білоруська письменниця Наталія Батракова, книжки якої називають білоруськими бестселерами - вони видаються великими тиражами й збирають повні зали читачів.
Під час тригодинної поїздки до Полоцька намічалася перспектива захопливої розмови з професором Салєєвим, головною темою якої, звичайно ж, були події в Україні.
Однак тут на мене знову очікував один із білоруських "сюрпризів": виявляється, доїхати до Полоцька в маршрутці можна було тільки за попереднім записом, а наш координатор замовив нам місця на різний час.
Отак, попри наші зойки й обурення, мене видворили з автобуса, що було для українця вражаюче: у нас в такий транспорт заходять у порядку живої черги...
Багато чого в Білорусі здалося гостям дивним: пред'явлення паспорта в інтернет-кафе, яких, до речі, навіть у Мінську раз, два та й усе...
Полиці в білоруських магазинах, на яких висять яскраві плакати "Підтримаємо вітчизняного виробника!".
А почалося знайомство з Полоцьком і його культурою з незабутнього враження - відвідання Спасо-Єфросинівського жіночого монастиря, одного з найдавніших і найбільших центрів православ'я на території Білорусі.
Загалом Полоцьк - це місто-музей, компактне, мальовниче, повне пам'яток старовини, храмів і музеїв. "Спальним районом" Полоцька жителі жартівливо називають сусідній Новополоцьк, розташований за півгодини їзди від свого історичного сусіда.
Полоцьк, про який білоруси говорять як про "місто поетів" (тут народилися й творили багато білоруських літераторів, і передусім поет-учений Симеон Полоцький і першодрукар Франциск Скорина), виявився ще й гіпотетичним географічним центром Європи. Про це нагадує й пам'ятний знак, розташований неподалік від готелю "Двіна", де жили учасники фестивалю, і прекрасні сертифікати, вручені переможцям, членам журі і почесним гостям - про те, що вони відвідали це місце з координатами 55°30´ північної широти й 28°48´ східної довготи, розташоване в стародавньому Полоцьку.
У рамках форуму "Слов'янська ліра" відбувся вечір української поезії "Співучі рядки України милої", в якому, поряд з українськими поетами, взяли участь гості з Фінляндії, поетеса Ольга Сванберг, яка прочитала свої переклади українських поетів, а також відомий поет-пісняр Віктор Пеленягре, автор хітів "Назови меня тихо по имени", "Я вышла на Пикадилли", "Акапулько", "Шарманка" і багатьох інших. Мама творця й Архікардинала так званого Ордена куртуазних маньєристів В.Пеленягре - родом з Вінницької області, от і не зміг він не підтримати своїх...
Несподіваним подарунком українському вечору став виступ фольклорного народного колективу Полоцька, що виконав запальні українські пісні. А костюми артистів, виконані зі знаменитого білоруського льону й мережива, викликали захоплення публіки.
Представники української діаспори Полоцька вручили учасникам вечора чудові сувеніри... Та найяскравішим виявом солідарності з українським народом стала хвилина мовчання, якою учасники фестивалю вшанували пам'ять усіх загиблих в Україні.
Круглий стіл на тему "Літературний процес у країнах - учасницях форуму: їх взаємозв'язок і взаємозбагачення" проходив у Музеї білоруського друкарства. Розкішне приміщення музею, його експозиції і конференц-зал гостинно прийняли учасників дискусії щодо видавничого процесу, мережної літератури і ролі письменника в сучасному літературному процесі.
Вдало вписалася в програму роботи фестивалю й акція "Бібліонічь-2014" у Центральній міській бібліотеці імені Ф.Скорини, де було організовано творчий вечір письменниці Наталії Батракової.
У форумі взяли участь 85 авторів із шести країн, які продемонстрували свою майстерність у різних конкурсах, поетрі-слемах і номінаціях.
Усі переможці отримали чудові призи, а володарі перших місць - електронні книжки.
Та головним подарунком для всіх, хто приїхав на фестиваль, стало знайомство з Білоруссю...