Кілька столичних виставок розкривають сучасникам блиск і красу української козацької епохи.
Про славні часи козацтва в багатьох уявлення з книжок: Гоголь, Яворницький… Із деяких фільмів, природно. Але козацький спосіб життя - це ще й музика, і образотворче мистецтво. Щоб розуміти й відчувати ту епоху, треба знати історію матеріальної культури.
Одним із центрів вивчення українського козацтва в Україні залишається Хортиця. Але якщо ти живеш не в Запоріжжі, а хай навіть у Києві, наочне ознайомлення з матеріальною культурою українського Середньовіччя - Нового часу - все ще становить собою немалу проблему.
У столиці дещо можна побачити в доволі академічній експозиції НМІУ. У Національному художньому музеї в постійній експозиції є знаменита колекція барочних ікон і представлено окремі портрети, як, наприклад, портрет лубенського полковника Григорія Михайловича Гамалії, створений наприкінці XVII ст. невідомим художником.
У фондах київського Державного архіву-музею літератури і мистецтва України зберігаються епістолярій та безліч історичних документів (зі зрозумілих причин, нефахівцям вони доступні виключно під час виставок).
Історія українського козацтва розкидана по різних музеях. А блиск, шик, строкатість, надмірність і помпезність епохи українського бароко, сам по собі її героїчний дух, про який говорять і пишуть, у музеях майже не відчувається.
Його не можна відтворити частинами. Повсякдення, в якому народжувалися, жили й воювали козаки, можна відтворити тільки "в цілому", як справжню річ у собі.
У Національному заповіднику "Софія Київська" недавно презентована "Козацька Покрова" - виставка козацької холодної зброї та артефактів зі знаменитої збройової колекції Олександра Фельдмана (працюватиме до 15 січня 2018 р.) У МВЦ "Музей історії Києва" - "Щоб зберегти на всі віки скарби козацької доби!", експозиція відреставрованих артефактів.
Експозиція в Софії займає один невеликий зал у "Хлібні". І виглядає як ряд засклених стелажів із шаблями, кинджалами тощо всередині.
Кожен артефакт супроводжує етикетка з лаконічним написом на кшталт: "Пернач. Україна (або Річ Посполита). XVII ст. Сталь, дерево, шкіра. Довжина 54,5 см".
Зовсім образливо, коли після шаф із шаблями, ятаганами, кинджалами жоден із цих предметів не опустився до "розмови" про себе з тобою, нефахівцем. Підходиш до стенду з перснями-печатками козацької старшини. Викладено срібні артефакти точно як на вітрині ювелірної крамниці - щільними рядами. Та, на відміну від ювелірів, тут забули їх підсвітити.
Розглянути герби на навершях перснів украй складно. А вгадати, хто були їхні власники, неможливо в принципі. Хай там як, сама по собі козацька зброя заворожує. "Дизайн - досконалий", - сказали б сучасні дизайнери. І довго розмірковували б про схожість і різницю менталітетів турків, українців, поляків, судячи з їхніх ідеальних у своїх пропорціях сталевих "братів".
Зброя, і не менш прекрасна, є й на реставраторській міжмузейній виставці "Щоб зберегти на всі віки скарби козацької доби!" в Музеї історії Києва. Але чого ж там тільки немає ще, крім шабель! Хіба шансів нудьгувати для глядачів.
Для участі в суперпроекті об'єдналися понад 30 провідних музеїв України. Включно з усіма згаданими нами вище. Спочатку їхня спільна експозиція нагадує просто печеру Аладдіна, напхану скарбами. Але коли трохи звикаєш - жалкуєш, що не можна поселитися в музеї. І година за годиною, день за днем розглядати кожен предмет, кожну ложку, миску, картину, "папір", книжку. Щоб гарненько запам'ятати, "як ці люди жили".
Один із найцінніших експонатів виставки у МВЦ "Музей історії Києва" - мабуть, "Острозька Біблія" з фондів Пирогова. Але хіба можна сказати, що відреставрований офорт Т.Шевченка "Дари в Чигирині 1649 року" з колекції Національного музею Т.Шевченка менш цінний?
А якими сумами накажете оцінити портсигар самого Івана Котляревського з намальованим на кришці молодим Мазепою, прив'язаним до коня?
Колекція Мазепи на виставці - фантастична. Тут і літографії XIX ст. "Мазепу прив'язують до коня" та "Мазепа мстить за себе графу-палатину" з колекції НМІУ.
І прямо-таки еротичний шедевр (із приватної колекції) "Мазепа в оточенні диких коней" Вільгельма Йогана Наля (1803-1880). Де молодий, статурний, як давньогрецький бог, Мазепа, оголений і поранений, намагається звільнитися від пут, якими прив'язаний до коня, що впав.
Ще в експозиції є листи сучасників та гетьманські універсали. Найцікавішим, завдяки змістові повідомлення, а не його історичній цінності, можна назвати даний Іваном Брюховецьким на володіння власноручно вибудуваним млином "товаришеві" Глухівської сотні.
Фантастичної краси автентичні тканини, включно з коштовною парчею, сусідять із численними іконами, портретами гетьманів (із колекції НХМУ), дерев'яними різьбленими статуями, церковним начинням, різьбленими скринями, коштовним і дешевшим автентичним посудом.
Одним із найпомітніших артефактів виставки, на думку відвідувачів, стала надзвичайної краси козацька корогва XVII ст., розтягнута на оленячих рогах, із зображенням покровителя мисливців святого великомученика Євстахія Плакиди (Кіровоградський обласний художній музей).
Практично, кожен артефакт у "Щоб зберегти на всі віки скарби козацької доби!" супроводжує докладний текстовий коментар. На етикетках (у деяких експонатів їх, щоправда, немає) міститься докладна інформація про сам предмет, про час і обставини його створення. Плюс - фото до реставрації. Бордового кольору паспарту, кожне завбільшки як добрячий лайтбокс, містять не тільки докладно описану історію конкретних робіт, а й розповідь із фото про різні етапи реставрації.
Таким чином, глядач ніби сам спостерігає за роботою реставраторів. Що, між іншим, сьогодні - самий писк моди: особисто спостерігати за відродженням шедеврів.
Тих самих, які ще трохи - і знову роз'їдуться по своїх музейних фондах у різні куточки України.