Національний художній музей України відкрив виставку одного з найбільш загадкових художників епохи хрущовської відлиги (кінець 50-х - початок 60-х ХХ ст.) Анатолія Сумара. Цей художник прожив 73 роки. Його не стало 2006-го. Але він залишив по собі серпанок легенди. Його картин немає в жодному музеї, а творчість відкрилася цінителям тільки в 1990-х: майже 30 років про нього мовчали або намагалися не помічати.
Виставка Сумара в Нацмузеї пропонує закличний слоган: "Остання біла пляма на карті українського мистецтва ХХ століття!". Таке інтригує.
Деякі арт-критики вважають, що в роботах Сумара проявляються модерністські теми європейського мистецтва, а деякі ЗМІ порівнюють його з Пабло Пікассо. В 60-х ХХ ст. Сумара цькували за "формалізм". Тоді так і писали: "Вже довгий час нахабно популяризує формалізм і сам наслідує абстракціоністів… Якщо на подібні факти не звертати уваги і не вживати своєчасних необхідних заходів, то вони можуть завдати великої шкоди розвитку радянського мистецтва". Такі вердикти сприяли тому, що художник Сумар на десятиліття замовк, взагалі відійшов від живопису. Але навіть за 6 своїх активних творчих років він створив 50 яскравих робіт. Саме за цими творами і можна визначати риси творчого портрета цього майстра.
За освітою Сумар архітектор. Професійним художником себе не вважав. У різних угрупованнях чи об'єднаннях не брав участі. За власним зізнанням майстра, тільки експеримент мав велике значення для проявів його творчого "я".
"У мене виникло бажання випробувати власні сили, бажання переконатися, що можна створювати інший живопис, не такий, який визнає офіціоз", - казав художник.
Дослідники стверджують, що живописна манера Сумара визначена його мисленням як архітектора, тоді як картини майстра ніколи не поривають зв'язку з реальністю, не переходять у категорію чистої абстракції.
Виставка, що відкрилася в Національному художньому музеї, триватиме до середини вересня. Тут представлено роботи Сумара, створені до 1963 р., дослідницький цикл "Світло й музика" (1960-ті), а також твори, що з'явилися після 1989-го.
У Нацмузеї впевнені, що знайомство з цим художником стане важливим кроком у пізнанні художньої епохи середини ХХ ст.