Цього тижня в Київському Молодому театрі відкрився черговий сезон, позиційований колективом як "ювілейний". У планах театру - німецька класика та сучасні українські п'єси, великий театральний фестиваль і вечір сучасної української поезії, присвячений 200-річному ювілеєві Тараса Шевченка.
Роком народження цього (тоді ще Молодіжного) театру вважається 1979-й. А трохи раніше, 1978-го, з високої партійної трибуни комуністи пообіцяли поліпшити культурне обслуговування населення столиці й постановили створити в Києві новий молодіжний театр. У театрі працювали й працюють чудові майстри. Рік тому відбулася оксамитова "еволюція". Станіслав Мойсеєв - колишній художній керівник, який зробив цей театр знаковим, - пішов керувати франківцями. А колектив очолив успішний режисер Андрій Білоус, чиї спектаклі неодноразово ставали хітами і в Києві, і за його межами.
Днями театр оприлюднив свої перспективні плани. І на новий сезон, і на найближче майбутнє.
На думку художнього керівника, цей театр, поважаючи традиції своїх майстрів, паралельно має активно підтримувати творчі пошуки молодих акторів, режисерів і драматургів, оскільки сама назва театру зобов'язує. Один із таких кроків у новому сезоні - прем'єра 4 жовтня. Це спектакль за п'єсою українського драматурга Оксани Савченко "І мені вже не цікаво, як ти там...", що його поставить режисер із Лондона Керолайн Стейнбейс. Наприкінці минулого сезону вона приїжджала до Києва на "оглядини". Провела кастинг. І з початку вересня взялася за активні репетиції. П'єса Савченко - про сучасні українські реалії. Схоже, режисер передбачає жанр комедії (хоча можлива й трагікомедія). В одній із головних ролей - активно задіяний у репертуарі молодий актор Марк Дробот.
І ще один привіт "із Лондона з любов'ю". На цій-таки сцені. Наприкінці вересня Молодий приймає проект британської компанії "1927" під назвою "Тварини і діти захопили вулиці". Лондонську театральну компанію створили вісім років тому Сьюзан Андрейд і Пол Берріт. Пізніше до них приєдналися Есме Епплтон і Лілліан Хенлі. Ця четвірка займається інноваційними проектами. Зокрема, "Тварини і діти..." - можна сказати, парад атракціонів: музика, елементи анімації, сюрреалістичні сцени. Деякі англійські критики вже встигли порівняти цю сценічну історію з експериментами самого Тіма Бартона!
Художній керівник Молодого театру вважає, що такі проекти й експерименти взаємовигідні і дуже цінні, оскільки дозволяють українському глядачеві побачити європейські новинки в сучасному театрі.
- Андрію Федоровичу, сьогодні багато наших театралів зачаровано дивляться у бік "європейського театру". Хочуть його "пересадити" на наш ґрунт? Як ви до цього ставитеся? Що для вас - "європейський театр"? Чи варто вважати таку тісну співпрацю з британцями певним демонстративним кроком у театральний "Євросоюз"?
- Європейський театр - це завжди дуже цікаво і дуже якісно. Однак це "продукт" культури, якщо можна так сказати, безпосередньо самої Європи. Різні митці створювали європейський театр на своєму ґрунті, на основі своїх світобачень, вірувань, культурних традицій. І те, що вони створили, часто - прекрасне. Але ж і Японія створила свій театр. І в Індії є свій театр.
Отож і в Україні має бути свій самобутній національний театр. Лише тоді ми будемо цікаві решті світу. А якщо почнемо мавпувати успішні знахідки європейських театрів (режисерів), то, на жаль, можемо втратити власне обличчя. А нового не знайдемо. Будемо вторинні у своїй театральній природі. Звісно ж, ми не повинні відгороджуватися від великого світу, найбільш плідний шлях - бачити і вбирати те найкраще, що відбувається навколо. Але вбирати й осмислювати, а не сканувати. Бо театр - це не автомобіль і не айфон, який можна купити там, а користуватися ним тут, в Україні.
- У минулому сезоні на базі вашого театру проходив другий Всеукраїнський фестиваль молодої української режисури імені Леся Курбаса. Який підсумок? Чи триватиме ця робота в майбутньому?
- Так, відбувся вже другий за ліком фестиваль молодої режисури. На першому фестивалі я був у журі. Другий фестиваль ми організовували на базі Молодого спільно з Центром Курбаса.
На мою думку, це дуже важливий проект для театральної України. Чому? Бо тут, у Києві, маємо можливість побачити молодих режисерів, які б могли розвиватися в будь-якому театрі України. Ми переглядаємо спектаклі з різних міст країни.
На першому фестивалі молодої режисури (ще в Білій Церкві) я відкрив для себе Антона Романова з Сімферополя. Він переконав мене своїм спектаклем "Глаза голубой собаки". Згодом Антон поставив оригінальну редакцію Маркеса вже у нашому Молодому театрі. Спектакль "Неймовірна історія кохання" в нас іде по 3-4 рази на місяць. При повних аншлагах.
Ще я побачив на фестивалі спектакль Стаса Жиркова з Києва. І теж запросив його в наш театр. Він поставив "Любов людей" (п'єса Дмитра Богославського). І, на мій погляд, ця постановка стала подією для нашого колективу. Багато акторів "зазвучали", розкрилися по-новому.
Сподіваюся, фестиваль молодої режисури житиме. Ми плануємо розширити його формат. Робоча назва - "Молодий театр. Молодий фестиваль". Хочемо, щоб у рамках цього фестивалю були презентовані не тільки найкращі режисерські роботи молодих, а й найкращі акторські. Щоб молодь заявляла в нашій фестивальній афіші і цікаві інноваційні театральні проекти. Звісно, потрібна допомога держави. Насправді це такі копійки, про які навіть соромно говорити. Для масштабів держави це суща дрібниця. Проте кожна важлива справа потребує коштів. І зусиль.
***
І ще один гучний проект, який анонсують у новому сезоні, - "Молодий театр. Молода поезія". В основі - ідея "переклички часів": рання поезія Шевченка і вірші молодих українських поетів початку
XXI ст. На думку Андрія Білоуса, "щоб розчути Шевченка, ми мусимо почути й наш час". Яких конкретно поетів запросять на цей вечір, театр поки що не афішує. Але сценарно вечір має проходити так: молоді актори Молодого читають романтичні вірші раннього Тараса Григоровича і запрошують на сцену наших поетів-сучасників уже зі своїми віршами. Таким чином, очевидно, буде реалізовано ідею про спадкоємність... Прем'єру проекту заплановано на березень, коли широко відзначатиметься 200-річний ювілей великого Кобзаря.