У п'ятницю, 13-го (травень 2016- го), можливо, проясниться небо над "Мистецьким Арсеналом". У березні-квітні, нагадаю, помітно згустилися хмари над відомим культурним і музейним комплексом. Який в народі вважають "найкращою справою, яку зробив В.Ющенко". Свого часу саме він відкрив ворота проекту.
В середині травня закінчується контракт чинного керівника "Арсеналу" (генерального директора Н.Заболотної). І відразу після п'ятниці 13-го - після рішень зверху (з вул. Банкової) та ініціатив знизу (культурна еліта) - життя "Арсеналу" може розраховувати на перспективи, якими нас не здивуєш.
Корінь проблеми, що проростає в фатальне 13-е ц.р. як раз і полягає в тому, що занадто бурхливо дебатується світле майбутнє "арсенальської" території. Як сектора суто культурного? Або ж як сектора економічного (з усіма застереженнями)?
Утворився цікавий шпагат, на який повинен сісти "Арсенал".
З одного боку його тягне за ногу власник ДУС (Державне управління справами при Адміністрації президента). А у ДУСа, як відомо, завжди є пачка аргументів для утримання цієї території ближче до АП.
З іншого боку, у культурної громадськості України є непохитна позиція зберегти тут сектор чистої культури. З усіма її виставками, перформансами, дебатами, бурліннями.
За "чисту культуру" і її апостолів-менеджерів після реверансів з боку ДУСа, чи не горою стали всі діячі культури, здатні тримати в руках ручку. Вони адресують свої автографи (листи-вимоги і листи-прохання) і особисто пану президенту, і безпосередньо ДУСу. Серед уболівальників за культуру справжню: Анатолій Криволап, Іван Малкович, Мирослав Попович, Роман Кофман, Роман Балаян, десятки видавництв, різні громадські організації, Український комітет Міжнародної ради музеїв (ICOM), музейна рада при Мінкульті (і особисто В.Піоро), багато -багато інших.
Ще на перших порах нинішнього сюжету активність культеліти спровокувала ймовірність призначення нового керівника "Арсеналу" - із застосуванням процедури конкурсу для об'єктів господарської діяльності державного сектора економіки. У той час як "Арсенал" - інституція культурна. Тому, виходячи з логіки, необхідно керуватися нормами Закону України "Про культуру", а не постановою Кабміну №777 від 03.09.2008 р
Шпагат - очевидний.
ДУС, ймовірно, сприймає "Арсенал" як сектор в більшого ступеня економічний, апелюючи до відповідних документів.
Культурна громадськість (в особі, наприклад, Українського комітету Міжнародної ради музеїв, ICOM), яку не налякаєш казуїстикою-еквілібристикою, трясе архіви і нагадує: під час передачі "Арсеналу" безпосередньо ДУСу, згідно з указом президента України № 808 від 31.08.2007 р , наголошувалося на необхідності створення саме культурно-музейного комплексу. Це - апріорі.
А якщо й існують якісь "інтереси" у зв'язку з цією інституцією, вони мають бути суто культурними, просвітницькими.
Фігурою, за яку зчепилися протиборчі сектори - економічний і культурний, - очікувано виявилася п. Заболотна. Нинішній гендиректор "Арсеналу", вродлива жінка. Але не тільки в цьому її переваги.
Попри всі можливі думки (щодо саме цього керівника), існують незаперечні аргументи, якими зобов'язані керуватися як економісти, так і культрегери різних віросповідань.
Тому декларую жанр допису як "голос підтримки". Не тільки конкретної людини, котра опинилася в "Арсеналі" періоду "шпагату", а й логіки та здорового глузду. А також того формату реформ, яким марять усі нинішні гучні реформатори…
Нагадаю, аргументи передбачають дійовість і результативність, креативність і здатність якісно перетворювати простір не тільки всередині робочого кабінету, а й всередині країни.
Мільйони відвідувачів "Арсеналу" за останні п'ять років - факт. Шість десятків гучних акцій за п'ятирічку - аргумент. Ліквідація боргів із зарплат і вирятування від розрухи стін самого комплексу - незаперечна даність.
У переліку дійових кроків, які, можливо, хтось і намагається поставити під сумнів, є, на мій погляд, найважливіший. Київ у період накопичення вторинного капіталу (коли, здавалося, продали і вкрали вже "все"), завдяки нинішньому менеджментові комплексу, отримав унікальний культурний європейський ландшафт у центрі європейської столиці. Місце сили й тяжіння всіх адекватних культурних людей. Які шикуються в довжелезні черги, намагаючись потрапити на той чи інший захід (тільки за кілька днів недавнього "Книжкового Арсеналу" цей культландшафт відвідали близько 100 тис. людей).
Одне слово, шпагат "Арсеналу", або аеробіка, що розігрується ДУС, замикається саме на постаті керівника, що обстоює насамперед - пріоритети культури.
Як стало відомо DT.UA, після пачки листів в АП від художників, передвижників, діячів літератури й кіно (які підтримують позиції конкретного керівника), у ДУС начебто погодилися на проведення конкурсу в "культурному" форматі. Виходячи з останніх законодавчих постулатів.
Втім, "начебто" ще не означає, що розум колись переможе. У ситуації нинішнього "шпагату" не виключаються різні рухи й різні сценарії.
Наприклад, перший сценарій: відразу після 13-го травня ДУС призначає нинішнього директора - "в.о." (до офіційного оголошення конкурсу), і все йде ніби своїм шляхом. Другий можливий сценарій: АП своїм хотінням і власним велінням засилає козачка у статусі в.о. І з цієї мізансцени може розгорнутися те, що й було означене вище як економічний сектор.
За деякими версіями, економічний сектор у цій ситуації для деяких зацікавлених сторін пов'язаний зовсім не з картинами, не з корзинами і навіть не з картонками. Економсектор - в ареалі "Арсеналу" - гектари землі. Яких майже 10 га. Це - загальна площа "Арсеналу". Але "економістів", очевидно, цікавить та територія, яка ніби схована від очей відвідувачів. Це близько 5 га ще не освоєного щастя. У центрі столиці.
Тобто - у перспективі - це десятки мільйонів доларів. Які можна отримати, "освоївши" все це в обхід ЮНЕСКО (у нас, як відомо, можуть заручитися навіть автографом Будди, якщо вирішать щось освоїти і щось побудувати).
Близько 5 га на Печерську - на арсенальській історичній території - серйозна перспектива, за яку цікаво боротися.
Якщо версії про "боротьбу" саме за ці 5 га (а не так за виставки всередині "Арсеналу") - правдиві, то дальший перебіг подій або підтвердить, або спростує їх. Тобто сама процедура конкурсу на посаду майбутнього керівника "Арсеналу" і проявить інтереси зацікавлених та апетити голодуючих.
Правда, конкурс як такий (навіть в оновлених і вилизаних депутатами параграфах) - процедура далеко не ідеальна, щоб не повернути дишло воза у потрібному напрямку.
Скажімо, конкурсна комісія складається з трьох сегментів. Трудовий колектив, громадські організації, представники "власника". У другому й третьому випадках, знаючи, як у нас уміють режисирувати погані спектаклі, можуть знайтися і вигідні громадські працівники, і скелети в шафах. І будь-що, тільки б ситуації шпагату перемогла та нога, котра відповідає суто за сектор економіки.
Тож ставки високі, апетити - великі.
І на кону майбутнє не так конкретного керівника, як головного на сьогодні культурного ареалу столиці.
Риторика з цього та інших приводів, пов'язаних із процесами нинішнього реформування культурної сфери, на мій погляд, має насамперед захищати не культуру (як якусь абстракцію), а особистості в культурі, котрі на таке реформування справді здатні - реально й результативно.
…Їх небагато, але вони є. Вони не святі, але здатні каятися. Вони вболівають за спільну справу, а нам самим не гріх у складний період випробувань опинитися в лавах їхніх соратників.
Пішов один "уряд реформаторів". Прийшов інший...
І якщо після їхніх "реформ" виявляться "віджатими" історичні землі, якщо після них самих залишаться не ареали культури, а випалена земля, то, даруйте образність, це вже буде не "уряд реформаторів", а - "уряд термінаторів". Мета якого - знищити все живе, творче, ліберальне, національне, патріотичне, європейське, креативне. І на "віджатому" полі побудувати собі хмарочос.
Факти
"Мистецький Арсенал" - національний культурно-художній і музейний комплекс, створений у 2005 р. Розпочав свою експозиційну діяльність 2009-го. За період із 2009 р. "Мистецький Арсенал" відвідали близько 3 млн людей. Одним із найбільш яскравих і масштабних міжнародних проектів стала Перша Київська бієнале сучасного мистецтва ARSENALE-2012. У якій взяли участь 100 художників із 30 країн світу і на якій побували понад 130 тис. людей.
Виставкова площа "Мистецького Арсеналу" у зимовий період -
12 000 кв. м, у літній - 24 000 кв. м.
Площа земельної ділянки навколо комплексу - 9,8 га.
Найбільш відвідувані проекти: Міжнародний фестиваль "Книжковий Арсенал" - близько 100 тис. людей за 5 днів; Перша Київська бієнале сучасного мистецтва ARSENALE-2012 - 130 тис. людей за 2 місяці; виставка "Марія Примаченко. Неосяжне" - близько 100 тис. людей за 40 днів.
Відгуки:
- "Арсенал" - дивовижне місце, де присутній сильний дух. Впевнений, у його проектах мають співпрацювати художники українські з художниками світового рівня. Для мене було честю працювати з українською командою над Першою Київською бієнале сучасного мистецтва ARSENALE-2012". (Девід Еліот, британський куратор і дослідник сучасного мистецтва).
- "Арсенал" - важливий культурний об'єкт не тільки для України, а й для Європи. При цьому слід зазначити, що таких унікальних приміщень і таких масштабних діючих культурних інституцій у світі не так уже й багато. Необхідно зробити все можливе, аби він був добудований і став частиною єдиного комплексу, котрий охоплюватиме Лавру та "Мистецький Арсенал". (Дітер Богнер, австрійський дослідник мистецтва й архітектури).
P.S. Розвиток сюжету навколо "Арсеналу" - у найближчих числах DT.UA