Відповідаючи на запитання «Якою ви бачите долю Галичини?», галичани віддавали перевагу двом варіантам — у складі унітарної України в рамках чинної Конституції (47,3%) і в складі унітарної, але децентралізованої країни, що передбачає розширення місцевого самоврядування та більшу бюджетну самостійність регіонів (39,8%). Утім, кількість прибічників як першого варіанта, так і другого трохи скоротилася: 2014-го їх було 53,4 і 40,4% відповідно.

Побільшало в регіоні «федералістів». Якщо п'ять років тому за Галичину як суб'єкт федерації в складі федеративної України виступало аж 0% (!) опитуваних, то 2019-го таких виявилося вже 2,8%: слова «федералізм», «федерація», «федеративна» поступово втрачають свою токсичність для галичан.

Не піддаючи сумніву принцип єдності, певний прошарок галичан водночас воліє триматися трохи від непевного Києва, прагнучи отримати більше свобод — адміністративних і фінансових.

Втім, курс «Подалі від Києва!», як бачимо не трансформується у вектор «Ближче до Варшави!».

Не дивно, що відповідно змінилися й оцінки галичанами перспектив гіпотетичної Галицької держави. Якщо 2014-го 84,2% респондентів відповіли, що «Галицька держава не може відбутися, бо Україна єдина», то 2019-го такої думки дотримуються тільки 68,5%. Неістотно, одначе зменшилася кількість ідеалістів: з 5,9 до 7% побільшало тих, хто вважає, що Галицька держава не відбудеться, оскільки не має самостійної економічної перспективи; з 5,4 до 4,3% впав відсоток тих, хто має ілюзію, що створення Галицької держави прискорить процес інтеграції регіону в ЄС. Втім, ці коливання – мізерні з урахуванням похибки.

Перемога Зеленського і потенційна оцінка пов'язаних із цим загроз (очевидних і гіпотетичних), схоже, вкотре переконали значну частину галичан у тому, що вони — скріплювальний розчин, котрий забезпечує міцність української державної будови. Розчарування Києвом породжує федералістські настрої, «соборний» скепсис потроху збільшує кількість прихильників відокремлення. Але масова переконаність галичан у своїй місії «вартових державної єдності» бере гору. Звідси — і майже двократне зменшення кількості прихильників приєднання до Польщі (особливо на тлі певного загострення відносин між країнами). І значне збільшення кількості тих, хто вважає, що створення на основі регіону нової держави прискорить процес розпаду України: кількість тих, хто так думає, зросла в чотири рази — з 5,5 до 22,3%.

Непрямим підтвердженням посилення страху перед загрозою дезінтеграції держави можна вважати й відносне зростання кількості рішучих противників інституту подвійного громадянства — з 44,6 до 48%. Загальна кількість тих, хто виступає проти такого кроку зросла і досягла 67,5%.

Хоча дещо зросла й кількість тих, хто лояльніше ставиться до легалізації подвійного громадянства. І це теж можна пояснити. Дещо зневірившись у швидкій інтеграції країни в європейське співтовариство, частина галичан позначаює готовність інтегруватися в ЄС індивідуально.

Ще одна прикметна обставина: загальна кількість тих, хто вважає, що подвійне громадянство призведе до зростання сепаратизму та розколу, знизилася з 57,5 до 53,6%.

Експерти вважають, що, відповідаючи на запитання про узаконення біпатризму, багато жителів регіону мають на увазі паспорт громадянина країни ЄС, а не громадянина Росії. Саме тому не всі бачать у другому паспорті загрозу територіальній цілісності України. Втім, загроза територіальній цілісності може виходити не тільки зі Сходу.

Як і раніше галичани їздять на роботу й до Росії. Такі родичі виявилися у 6% галичан. Нагадаємо, що порівнянні цифри дала відповідь на аналогічне запитання й на Буковині.

З іншого боку, очевидно, що дедалі більша частина заробітчан-галичан орієнтується, насамперед, на ринок країн, економічно більш благополучних.

Це підтверджують і відповіді на запитання «Якими мовами ви хотіли б, щоб володіли ваша дитина/ваші діти для досягнення успіху у своєму житті?».

Польська, всупереч очікуванням, у цьому списку тільки четверта (32%) після української (93%), англійської (88,5%), німецької (41%).

Польщу жителі трьох галицьких областей розглядають уже не як бажану мету, а як ворота на шляху до неї. І, до речі, сама мета може перебувати не тільки на Заході, але й на Сході: підстави так думати дали відповіді 10,8%, котрі вважають, що майбутнє — за знавцями китайської мови.