Та заспокоїмо тих, хто побоюється, що жителі області готові масово взяти участь у створенні «Великої Румунії». Судячи з даних соцопитування, у регіоні сепаратистські ідеї не мають великої популярності. Серед пропонованих відповідей на запитання «Якою ви бачите долю Чернівецької області?» лише 2,5% опитаних жителів Буковини зупинили свій вибір на тому, що край має приєднатися до Румунії. Втім, тенденція до зростання є: у грудні 2014-го таких було тільки 0,5%.

Що ж, у Чернівецькій області завжди були ті, хто виступав за «возз'єднання» регіону з Румунією, держави економічно успішнішої, ніж Україна. Держави, до складу якої Буковина входила в міжвоєнний період 1918—1940 рр. і воєнний — 1941—1944 рр. Але очевидно, що в грудні 2014-го багато прихильників «возз'єднання» боялися заявляти про свою позицію всього лише через три місяці після Іловайська, тим більше що в дні опитування тривала оборона Донецького аеропорту.

Через п'ять років після початку російсько-української війни, коли ситуація на Сході країни стабілізувалася, трохи зменшилися й побоювання бути звинуваченими в сепаратизмі. Буковинці стали відвертішими. Хоча як 2014-го, так і 2019-го кожен десятий опитаний — 9,1 і 9,5% відповідно —вагалися з відповіддю на запитання, якою їм бачиться подальша доля малої батьківщини.

Досить примітна цифра: якщо у грудні 2014-го ніхто (!) з опитаних не підтримував ідеї федералізації, то у квітні 2019-го одразу 6,5% респондентів заявили, що хочуть бачити Буковину суб'єктом майбутньої федерації.

Експерти, як розуміються на специфіці регіону, вважають, що за минулі п'ять років в області не стільки додалося прибічників федералізму, скільки зменшилося тих, хто боїться відповідати на це питання чесно. 2014-го прихильність ідеї федералізації могла сприйматися як підтримка сепаратизму.

Помітно збільшилася в Чернівецькій області кількість тих, хто виступає за розширення повноважень місцевого самоврядування й одержання більшої бюджетної самостійності у рамках нехай унітарної, але децентралізованої України.

П'ять років тому тільки 20,8% респондентів виступали за таке майбутнє Чернівецької області, а 69,7% — бачили його у складі унітарної України в рамках чинної Конституції. Але у квітні 2019 р. настрої змінилися. І як! Кількість перших збільшилася майже в 2,5 разу (49,5%), а других скоротилося вдвічі (32%).

Якщо в грудні 2014-го тільки 8% опитаних жителів області відповіли «безумовно, так» на запитання «Чи вважаєте ви, що Україна має надати своїм громадянам право отримати подвійне громадянство?», а 12,5% респондентів — «скоріше так», то у квітні 2019-го кількість категоричних прихильників двох паспортів збільшилася в три (!) рази — до 23,5%, а «схильних» — до 20%. 2019-го поменшало тих, хто 2014-го виступав «скоріше проти» подвійного громадянства, — з 26,6 до 17,5%. І дуже неістотно побільшало тих, хто нинішньої весни рішуче виступає проти інституту біпатризму — з 25,6 до 28%.

У відповіді на запитання «На вашу думку, з якою метою жителі вашої області отримують другий паспорт?» звертає на себе увагу те, що трохи побільшало й тих, хто вважає, що другий паспорт «це перший крок на шляху до приєднання регіону до Румунії», — з 11,6 до 15%.

За п'ять років зріс і відсоток тих, хто, відповідаючи на запитання «Чи призведе дозвіл подвійного громадянства, на вашу думку, до зростання сепаратистських настроїв і розколу України?», бачить в інституті біпатризму загрозу. Хоча 2019-го порівняно з 2014-м і зменшилася кількість респондентів, які вважають, що другий паспорт, скоріш, призведе до зростання сепаратизму й розколу країни (з 28,3 до 17,5%), але, очевидно, ті, хто п'ять років тому ще не цілком був упевнений у цій загрозі, нині тільки посилили свою позицію. Адже майже втричі (з 10,3 до 27,5%) побільшало тих, хто категоричний у своїй оцінці: подвійне громадянство небезпечне. Можливо тому, що побільшало тих, хто вважає розкол реальністю?

Та є й інші суттєві зміни: майже вдвічі зросла кількість буковинців, які вважають, що в подвійному громадянстві немає жодної загрози — з 12,9 до 20,5%. Неістотно зменшилася кількість тих, хто обрав відповідь «скоріше ні» — з 26,5 до 23,5%.

Опитані нами місцеві експерти пов'язують збільшення прихильників інституту подвійного громадянства не так зі стабілізацією ситуації на Сході країни, як із погіршенням економічної ситуації. Паспорт країни — члена ЄС дає буковинцям не так можливість оглядати пам'ятки Кишинева (Праги, Лондона, Парижа, Берліна), як легально влаштуватися на роботу в економічно благополучній країні.

У своєму прагненні стати громадянином ще однієї країни найменше цікавить буковинців участь в політичних процесах у сусідніх державах: якщо в 2014-му таких було 1,1%, то в 2019-му — 3,5%.

Показові й відповіді респондентів на запитання «В яких країнах нині працюють ваші родичі?»: 31% буковинців відповів, що в Італії, 21 — у Польщі, 5% — у Чехії. А от у сусідній Румунії родичі працюють тільки в 0,5% опитаних буковинців. Що ж, колишня метрополія може запропонувати значно менш вигідні умови праці, ніж Польща або Італія. А 42% респондентів узагалі обрали відповідь «ніхто не працює за кордоном». У цю цифру важко повірити, її складно пояснити, оскільки в регіоні практично в кожній родині хтось, та «заробітчанин».

До речі, про мову. Можливо, що відповідаючи на запитання про родичів-заробітчан, респонденти трохи лукавлять. І реальна цифра буковинців, які вирушили по «легкий заробіток», — вища.

На цю думку наводять інші дані — 25,5% опитаних назвали знання російської мови умовою досягнення успіху для своїх дітей. Прогнозовано високий відсоток має англійська мова — 84,5%. Очевидна популярність німецької (24%) і польської (9%). Природні 15,5% румунської.