У лютому 19-річна українська військова Руслана Данілкіна потрапила під обстріл поблизу лінії фронту в районі Запоріжжя на південному сході України. Осколками їй відірвало ліву ногу вище коліна. Вона стискала відірвану стегнову кістку і дивилася, як медики кладуть її відірвану ногу в машину, перш ніж відвезти дівчину до лікарні.
«Я тримала кістку в руках... там і тоді я зрозуміла, що це кінець, що моє життя вже ніколи не буде таким, як раніше», - сказала Данілкіна.
Вона одна з 20-50 тисяч українців, які втратили одну або більше кінцівок з початку війни. Про це свідчать дані протезних фірм, лікарів і благодійних організацій, які раніше не розголошувалися. Реальна цифра може бути вищою, оскільки на реєстрацію пацієнтів потрібен певний час, - пише Wall Street Journal. Декому ампутують кінцівки лише через кілька тижнів або місяців після поранення. А з початком контрнаступу Києва війна може вступити в більш жорстоку фазу.
«Для порівняння, близько 67 тисяч німців і 41 тисяча британців втратили кінцівки під час Першої світової війни, коли ця процедура часто була єдиною можливістю запобігти смерті. Менше ніж 2 тисячі американських ветеранів вторгнення в Афганістан і Ірак пережили ампутації», - пише видання.
Київ тримає точну статистику втрат у таємниці, щоб не деморалізувати населення. Але навіть за приблизними підрахунками, ця цифра проливає світло на приголомшливу людську ціну 17-місячної російської агресії, яка буде відчуватися десятиліттями, коли покоління людей з інвалідністю повертатиметься до цивільного життя.
Найбільший виробник протезів у світі німецька компанія Ottobock співпрацює з урядом в Києві. Вона оцінює кількість українців, які втратили кінцівки, у близько 50 тисяч осіб. Такі висновки компанія робить на основі даних, отриманих від уряду і медичних партнерів.
«За нижньою оцінкою київської благодійної організації Houp Foundation, кількість серйозних поранень, спричинених війною, становить 200 тисяч. За даними фонду, близько 10% серйозних поранень, як правило, вимагають ампутації кінцівок», - пише Wall Street Journal.
Такі цифри відображають те, як Росія веде війну, інтенсивно використовуючи міни і артилерію, удари ракетами і БПЛА, спрямовані як на солдатів, так і на цивільне населення.
«Мій дід заснував нашу компанію в 1919 році, щоб допомагати... німецьким солдатам, які поверталися з Першої світової війни. Поранені артилерійським вогнем, вони втратили руки, ноги або зір. І це саме те, що ми бачимо в Україні», - сказав Ганс Георг Недер, голова правління Ottobock.
Данілкіна перенесла 5 операцій, перш ніж отримала штучну ногу від Ottobock за допомогою благодійного фонду Superhumans, що базується у Львові. З тих пір, як їй виповнилося 20 років, вона документує своє одужання в соціальних мережах під ніком Unbreakable Rusya. У понеділок вона отримала більш досконалу ногу під назвою Genium X3, розроблену компанією Ottobock спільно з американськими військовими. Новий протез дозволяє легко підніматися сходами або навіть ходити задом наперед.
Виготовлення достатньої кількості протезів, деякі з яких коштують понад 50 тисяч євро, - не головна проблема. Значно більш проблематично зайти кваліфікований персонал для догляду за тими, кому ампутували кінцівку. Кожному з них потрібен індивідуальний протез. Київ платить до 20 тисяч євро на одного постраждалого військового. Але цивільним часто важко дозволити собі лікування. Ottobock надає знижку для українців і забезпечує безкоштовне навчання для лікарів і технічного персоналу. Проте багато пацієнтів змушені покладатися на благодійні організації, щоб отримати протези.
До російського вторгнення минулого року в Україні щорічно проводилося кілька тисяч ампутацій, але зараз, за словами українських лікарів і спеціалізованих клінік, система охорони здоров'я перевантажена, і багато пацієнтів чекають на нову кінцівку більше року. За словами виконавчого директора мережі медичних реабілітаційних центрів Unbroken Олександра Кобзарева, лікарі лише у Львові провели понад 53 тисячі операцій за минулий рік. Виконавчий директорSuperhumans Ольга Руднєва розповіла американським журналістам, що її фонд може прийняти лише 50 пацієнтів щомісяця. За її оцінками, з минулого року кількість ампутованих кінцівок зросла щонайменше до 20 тисяч.
Пацієнти повинні отримати нові кінцівки не пізніше, ніж через 90 днів після ампутації, щоб уникнути атрофії та інших проблем, - пояснює Руднєва. Але багато хто чекає вже більше року. За її словами, особливо важко доглядати за маленькими дітьми з ампутаціями, оскільки їм доводиться змінювати кілька протезів до того часу, як вони стають дорослими.
7-річна Олександра Паскаль втратила ногу внаслідок російського ракетного обстрілу поблизу Одеси у травні 2022 року. Її мати Марія, яка частково втратила слух внаслідок вибуху, каже, що її донька прокидається вночі від фантомного болю.
Завідувачка відділення інноваційної ампутаційної медицини в Університетській лікарні Ганновера в Німеччині доктор Дженніфер Ернст спеціалізується на біонічній хірургії, що передбачає під'єднання нервів до протезів кінцівок. Нещодавно вона прооперувала солдата, який втратив обидві ноги під час атаки, в результаті якої загинув весь його підрозділ. Як і у багатьох українських пацієнтів, евакуйованих за кордон після серйозних травм, у солдата була стійка до антибіотиків бактеріальна інфекція, що змусило Ернст видалити значні шматки тканин ноги. Попри певні успіхи в порятунку кінцівок, (наприклад, руку одного солдата вдалося врятувати завдяки надрукованому на 3D-принтері кісткового імплантата) вона каже, що більшості пацієнтів доводиться пройти через ампутацію через запущену інфекцію.
За оцінками українських військових, якими вони поділилися з групою американських військових хірургів, зі 100 солдатів, поранених у радіусі 3 миль від лінії фронту, 36% зазнали дуже важких поранень. А від 5% до 10% від загальної кількості розгорнутих військ - загинули. Для порівняння, лише від 1,3% до 2% американських військовослужбовців, розгорнутих в останніх конфліктах, загинули в бою.
Західні військові хірурги не бачили таких масштабів поранень з часів Другої світової війни, - сказав доктор Аарон Епштейн, голова Глобальної групи хірургічної та медичної підтримки, яка об'єднує колишніх військових хірургів, що тренують українських військових медиків. Якщо на початку конфлікту основними причинами ампутації кінцівок були артилерія і ракети, то зараз деякі з найтяжчих втрат спричинені мінами, встановленими вздовж 600-кілометрової лінії фронту.