В часи, коли армія України повільно і дорогою ціною просувається вперед в ході літнього наступу, який поки що не призвів до прориву, у Києві і Вашингтоні відчувається розчарування. Тому це, можливо, хороший момент, щоб нагадати про одну з прихованих сильних сторін України. Представники адміністрації Джо Байдена назвали її «стратегією дикобраза».
Про це в статті для Washington Post пише американський журналіст і письменник Девід Ігнатіус. Він пригадав, як в січні 2022 року, за місяць до російського вторгнення, описував виклик для Білого дому так: «Як США і їхні союзники можуть допомогти Україні стати дикобразом: колючою, впертою нацією, яку буде важко перетравити російській армії-загарбнику?».
Що б хто не говорив про війну, ця стратегія спрацювала. Російські військові не змогли «перетравити» Україну. Штурм Києва в перші місяці був катастрофічним провалом. Дикобраз відкинув загарбників назад минулого року в Харківській і Херсонській областях. І зараз, кілометр за кілометром, Україна повільно просувається на півдні і сході.
«Ми прийняли стратегію, щоб створити для Росії якомога більше проблем, якщо вона вторгнеться», - пояснив заступник радника президента США з питань національної безпеки Джон Файнер.
І це спрацювало: Росія не поглинула Україну і, ймовірно, ніколи не поглине. Мета України тепер змістилася з блокування окупантів на їх вигнання. Але прорватися через російські мінні поля до болю складно. І це вже коштувало життів і техніки. Цього року Україна ще може досягти своєї мети: перерізати російський коридор до Криму і поставити російське утримання самого півострова під питання. Але вже за три місяці почнеться жовтнева багнюка, яка, швидше за все, зупинить просування України вперед.
Путін, схоже, все ще вірить, що може виснажити суперника. Можливо, він уявляє, що якщо його побита армія встоїть, то до Білого дому повернеться гнучкий Дональд Трамп і дасть йому те, що він хоче.
«Але Путіну доводиться боротися з тим, що я б назвав «трьома П»: пропагандистською битвою, яку він програє, партизанською війною на територіях, які, як він стверджує, Росія анексувала, і зростаючою політичною фрагментацією всередині країни», - пише Ігнатіус.
Спроба «перечекати» може виявитися «поганою ставкою», - стверджує один високопоставлений чиновник адміністрації Байдена. Ігнатіус погоджується з ним.
На пропагандистському фронті країни Глобального Півдня, схоже, починають схилятися на бік України. Представники Бразилії, Індії, ПАР і Туреччини зустрілися на минулих вихідних у Саудівській Аравії, щоб вислухати мирну пропозицію українських представинків, в основі якої лежить повне виведення російських військ. На зустрічі, яку міністр закордонних справ України назвав «проривом» і «історичною перемогою», був присутній представник Китаю.
Росія болісно відреагувала не це. Заступник міністра закордонних справ Сєргєй Рябков заявив, що «марна» зустріч була «приречена на провал».
Ігнатіус також звертає увагу на партизанську війну і збройних опір в чотирьох областях, які Росія нібито «анексувала» торік. Повідомлення в соціальних мережах описують велику кількість партизанських нападів цього року.
«Візьмемо Запорізьку область, що межує з Азовським морем: російські чиновники або колаборанти там постраждали від вибухів двох замінованих автомобілів у січні, саморобного вибухового пристрою в лютому, замінованого автомобіля в березні, бомби в квітні і двох замінованих автомобілів, підірваної залізничної колії і снайперської атаки в червні», - пише автор.
Він також нагадує, що партизани в окупованому Криму підірвали газопровід у березні, напали на залізничні колії у травні й червні, а також на склад боєприпасів у липні. Були також повідомлення, що учасники опору напали на одного колаборанта, коли той перебував у перукарні в Луганську. Також вони отруїли російських офіцерів, які святкували День ВМФ Росії в Маріуполі, вбивши двох і поранивши 15.
Росія жорстоко намагається придушити опір у цих регіонах, вивозячи дітей з окупованих територій в РФ і змушуючи мешканців отримувати російські паспорти для отримання медичної допомоги. Ця жахлива тактика нагадує спроби Йосипа Сталіна переселити людей і перекроїти кордони. Але результатом цього разу для Росії, ймовірно, буде створення ще більшої неперетравлюваної грудки спротиву.
Путін може думати, що зможе перетворити Україну на ще один «заморожений конфлікт», якщо затягне бойові дії. Але покоління українців вчиться ненавидіти росіян, і партизанська боротьба триватиме.
«Мета України полягає в тому, щоб покласти край брехні про російську анексію і показати, як дорого це буде коштувати», - каже високопоставлений американський чиновник.
Нарешті, Путін стикається зі зростаючими проблемами вдома через конвульсії, викликані його авантюрою в Україні. Блискучий підсумок зростаючого політичного безладу в Росії був опублікований цього тижня в журналі Foreign Affairs Тетяною Становою, аналітиком Російського центру Карнегі.
«Війна почала змінювати Росію, і, ймовірно, відбуваються глибокі внутрішні зрушення: в путінському режимі, в сприйнятті Путіна елітами і в ставленні громадськості до війни», - пише вона.
Фрагментована, деморалізована Росія - це ігровий майданчик для диявола. У своїй дезорієнтації росіяни прагнуть порядку і перемоги. Згідно з внутрішніми опитуваннями, на які посилається Станова, росіяни підтримують Путіна сильніше, ніж до війни, вони зліші на Захід і висловлюють сильну підтримку своїм військам. Внутрішній безлад у Росії створює серйозну дилему для Путіна, але він також дуже небезпечний і для Заходу.
Простий факт полягає в тому, що Росія давиться Україною. І від того, як довго триватиме війна, проковтнути дикобраза не стане легше.