В лютому радник президента Байдена з питань національної безпеки Джейк Салліван зібрав найвищих посадовців адміністрації, щоб переглянути план контрнаступу України.
Підземний ситуаційний центр Білого дому перебував на ремонті, тому керівництво Державного департаменту, Міністерства оборони та Міністерства фінансів, а також ЦРУ зібралися в захищеному конференц-залі в сусідній будівлі Адміністрації президента Ейзенхауера.
«Більшість з них вже були знайомі з планами України наступати на трьох напрямках. Мета зустрічі полягала в тому, щоб старші радники Байдена висловили один одному своє схвалення або застереження і спробували досягти консенсусу щодо їхніх спільних порад президенту», - пише Washington Post.
Питання, які задав Салліван, були простими, - розповів виданню один з учасників зустрічі. По-перше, чи зможуть Вашингтон і його партнери успішно підготувати Україну до прориву через добре укріплену оборону Росії? А по-друге, навіть якби українська армія була підготовлена, «чи змогла б вона це зробити?».
Міллі зі своїми завжди готовими зеленими картами України показав потенційні напрямки нападу і розгортання українських і російських сил. Він і Остін пояснили свій висновок тим, що «Україна, щоб досягти успіху, повинна воювати по-іншому», - згадував один високопоставлений чиновник адміністрації, який брав безпосередню участь у плануванні.
«Після розпаду Радянського Союзу українська армія стала оборонною силою. З 2014 року вони зосередилися на запеклій, але не інтенсивній боротьбі з силами Росії на сході Донбасу. Організація широкомасштабного наступу вимагала б значних змін у структурі і тактиці сил і засобів. Планування передбачало ширшу і якіснішу західну підготовку, яка до цього часу була зосереджена на навчанні невеликих груп і окремих осіб користуватися зброєю, наданою Заходом», - йдеться в статті.
В результаті тисячі солдатів пройдуть навчання в Німеччині у складі великих підрозділів, відточуючи маневри за американським зразком, принципи яких були розроблені ще в часи Другої світової війни. Для американських військ підготовка до так званих «загальновійськових» операцій часто тривала більше року. Український план пропонував скоротити цей термін до кількох місяців.
Замість того, щоб стріляти з артилерії, потім «просуватися вперед» і стріляти ще, українці «воюватимуть і стрілятимуть одночасно», а нещодавно навчені бригади просуватимуться вперед з бронетехнікою і артилерійською підтримкою «у своєрідний симфонічний спосіб, - сказав Washington Post високопоставлений представник адміністрації Байдена.
На початку січня адміністрація Байдена оголосила, що надішле бойові машини Bradley. Велика Британія погодилася передати 14 танків Challenger. Пізніше того ж місяця, після заяви США про те, що вони нададуть найкращі танки Abrams M1 до осені, Німеччина та інші країни НАТО пообіцяли надати сотні танків Leopard німецького виробництва для застосування в контрнаступі.
Набагато більшою проблемою було постачання 155-мм снарядів, які дозволили б Україні конкурувати з величезним артилерійським арсеналом Росії. Пентагон підрахував, що Києву потрібно 90 тисяч або більше снарядів на місяць. Хоча американське виробництво зростало, воно становило заледве більше десятої частини цих потреб.
«Це була просто математика. У певний момент ми просто не зможемо їх забезпечити», - сказав виданню колишній американський чиновник.
Салліван запропонував варіанти. Південна Корея мала величезну кількість боєприпасів, наданих США, але закони країни забороняють відправляти зброю в зони бойових дій. Пентагон підрахував, що близько 330 тисяч 155-мм снарядів можна було б переправити повітрям і морем протягом 41 дня, якби вдалося переконати Сеул.
Чиновники адміністрації Байдена розмовляли з колегами в Сеулі, які були готові піти на такий крок за умови, що поставки не повинні бути прямими.
«Снаряди почали надходити на початку року, в результаті чого Південна Корея стала найбільшим постачальником артилерійських боєприпасів для України, ніж усі європейські країни разом узяті», - пише Washington Post.
Більш безпосередньою альтернативою була поставка 155-мм касетних боєприпасів з запасів США. У Пентагону були великі запаси таких снарядів, які десятиліттями припадали пилом. Держсекретар Ентоні Блінкен був проти. Тому що їх відправка мала б репутаційну ціну для США. Втім, попри заперечення Блінкена, Салліван все ж запропонував розглянути варіант відправки DPICM.