В Atlantic Council назвали п'ять сценаріїв майбутнього Росії

В американському аналітичному центрі Atlantic Council назвали й проаналізували п’ять можливих сценаріїв майбутнього Російської Федерації, в тому числі шлях продовження війни в Україні та розпад Росії. 

«Усі п'ять сценаріїв мають бути розглянуті в західних столицях – і відповідні набори політичних інструментів мають бути сформульовані під час підготовки до кожного потенційного сценарію... Зрештою, якщо і є щось, що проказало піднесення путінського режиму, то це відсутність у Заходу ширшої стратегії щодо Росії і відсутність підготовки до потенційних можливостей в Росії, що допомогло прискорити агресію Москви... Чим більш підготовленим Захід може бути до потенційних відкриттів і потенційних змін у Росії, що рухаються вперед, тим краще для всіх нас – включно з тими, хто живе в Росії», – зазначає автор дослідження «Росія завтра» Кейсі Мішель – письменник, журналіст та директор програми «Боротьба з клептократією» у Фундації прав людини, автор книги «Американська клептократія».

Мішель виділяє наступні п’ять сценаріїв:

1. Продовження правління Путіна;
2. Прихід до влади в Росії націоналістів;
3. Встановлення режиму технократів в Росії;
4. Демократична Росія;
5. Розпад Росії.

Наведемо тези стосовно кожного зі сценаріїв.

Продовження правління Путіна – найвірогідніший сценарій

• Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну в 2022 році й незліченних невдач, з якими зіткнулася Росія, багато спостерігачів на Заході поспішили передбачити падіння Путіна.
• Неспровоковане вторгнення Путіна багато в чому є найбільшою вимушеною геополітичною помилкою Москви за останні десятиліття, а можливо, і за всю історію.
• І все ж, через роки після першого вторгнення Росії в Україну, статус-кво в Кремлі переважає. 
• Путін продовжує дотримуватися тих самих внутрішніх стратегій, які він і його найближче оточення вдосконалювали протягом чверті століття: ув'язнення або вигнання опозиційних діячів, знищення опозиційних ЗМІ та збирання більшої кількості важелів влади в самому Кремлі. 
• Рух Путіна до відвертої диктатури і навіть тоталітаризму продовжується швидкими темпами. Навіть у той час, коли на півдні України з'являється привид замороженого конфлікту, хватка Путіна у владі зміцнюється. 
• Росія та її війна в Україні продовжуються. Путін продовжує закладати майбутнє Росії через свою маніакальну одержимість Україною і робить ставку на розкол західного альянсу. І хоча це не є гарантією перемоги, це навряд чи ставка, яку він гарантовано програє – особливо якщо в січні 2025 року до влади повернеться колишній президент США Дональд Трамп, який відмовився взяти на себе зобов'язання підтримати Україну проти Росії і припинить допомогу. Це фактично дозволить Путіну домінувати в колишніх російських колоніях, чого він давно прагне.

Часові горизонти і ймовірність: У найближчі кілька років, якщо не виникне непередбачуваних проблем зі здоров'ям Путіна, цей сценарій, на жаль, є найбільш вірогідним. Є мало підстав вважати, що Путін не зможе втримати владу, доки він не зазнає явної військової поразки в Україні. Хоча російська економіка демонструє явні труднощі, навряд чи можна сказати, що вона близька до колапсу.

Прихід до влади в Росії націоналістів

• У червні 2023 року Путін зіткнувся з, можливо, найбільшою загрозою для своєї влади, яку він коли-небудь бачив. На чолі з постачальником продовольства, який перетворився на воєначальника, Євгеном Пригожиним, члени приватної військової компанії «Вагнер» фактично взяли під контроль південноросійським Ростовом-на-Дону, а потім пройшли сотні кілометрів до Москви.
• Квазі-путч показав, наскільки тонкою виявилася база підтримки Путіна. Тобто, навіть коли війська «Вагнера» рушили на північ, мало хто з росіян виявився готовим стати на їхньому шляху. 
• Все це дає рецепт і можливість досягти успіху для одного контингенту, який стає дедалі голоснішим і дедалі рішучішим у своїй критиці путінського керівництва – російських націоналістів. 
• Російська політика почала давати тріщини: розчаровані ветеранські комітети розширюються; безробітна російська молодь все більше тяжіє до націоналістичної риторики; а місцеві політики, неспроможні оплачувати базові послуги, вдаються до націоналістичного популізму, щоб щоб залишитися при владі.

Часові горизонти і ймовірність: Ймовірність такого правого путчу, ймовірно, менша, ніж рік тому. Навіть якщо можливість перевороту зменшилася, навряд чи така загроза була ліквідована. За відсутності інших непередбачуваних подій він залишається, мабуть, другим за ймовірністю сценарієм на будь-якому часовому горизонті. В міру того, як Росія продовжує зазнавати невдач і поразки в Україні, ймовірність сценарію «удару в спину» лише набирає обертів. І саме цей наратив невдач націоналісти будуть використовувати проти Путіна – і як паливо для потенційної влади – впродовж багатьох років.

Встановлення режиму технократів в Росії

• У міру того, як минають роки після катастрофічного вторгнення Путіна – і в міру того, як російська економіка котиться до колапсу, Москва втрачає свою значимість як геополітичний гравець. 
• У сценах що нагадують повалення Нікіти Хрущова в 1964 році, внутрішній путч усуває Путіна від влади. 
• Новий режим відсуває Путіна вбік, пропонуючи йому відставку в його палаці на Чорному морі і обіцяючи ніколи не переслідувати колишнього президента.
• Незабаром новий режим, керований невеликою кількістю технократичної еліти, що пройшла навчання на Заході, починає впроваджувати низку постпутінських політик. 
• Вони вивчають потенційні дипломатичні канали на Заході, прощупують ґрунт у Вашингтоні, Лондоні, Брюсселі і навіть у Києві. 
• Нові чиновники, які керують рішеннями в Кремлі, скасовують попередню російську політику продовження президентських термінів, оголошуючи дострокові вибори. 
• Вони також звільнили деяких політичних в'язнів та опозиційних політиків – хоча вони підкреслено утримуються від скорочення терміну ув'язнення Олексія Навального, посилаючись на занепокоєння щодо втручання в російську судову систему.
• У публічних заявах новий режим стримує націоналістичну риторику. 
• Оскільки конфлікт в Україні фактично заморожений, вони використовують дипломатію «другого шляху», щоб запропонувати потенційне врегулювання конфлікту за принципом «земля в обмін на мир»: збереження Криму, але виведення російських військ з решти території України, а також скасування анексій, здійснених Путіним у вересні 2022 року. 
• Для багатьох на Заході все це було довгоочікуваним. Такий новий режим сам по собі не є демократичним; але, очолюваний тимчасовою особою, яка не має незалежної бази підтримки – скажімо, нинішній прем'єр-міністр Михайло Мішустін – продовжить своє існування навіть після дострокових виборів. 

Часові горизонти та ймовірність: Хоча такий сценарій не можна відкидати, він навряд чи є більш вірогідним у найближчій перспективі, ніж утримання Путіна при владі. Західні партнери повинні бути обережними – або, принаймні, обережними у своїх бажаннях. Зрештою, на початку 2000-х років західні партнери із задоволенням підтримали нового президента, який заявив про готовність продовжувати економічну і навіть потенційно політичну лібералізацію. Майже чверть століття потому цей президент залишається при владі і є автором найбільшого кровопролиття, яке бачила Європа з часів Другої світової війни. 

Демократична Росія

• Через роки після початку серії кривавих, марних воєн на колишніх колоніальних територіях по всій країні спалахують протести з вимогою змін. Занадто багато співвітчизників співвітчизників протестувальників вже померло, їх привезли додому в трунах із земель, які їм більше не належать. 
• Глобальний тиск, особливо з боку Заходу, стає занадто сильним, щоб витримати ситуацію. 
• І, коли скарбниця вичерпується, національна економіка хитається, що викликає спогади серед старших поколінь  про попередню економічну руїну. Настав час для чогось нового. Час, нарешті, покласти край неоімперським мріям. І це час, нарешті, для демократії.
• Відлуння подібних рухів у 1980-х і на початку 1990-х років, після чергової невдалої військової авантюри в Афганістані, росіяни стали свідками поразки в Україні і знову знову масово виходять на марші за зміни. 
• Остання європейська імперія нарешті розпалася. І постімперсько-демократична Росія, готова приєднатися до своєї європейської родини. 

Часові горизонти та ймовірність: Хоча цей сценарій не можна відкидати, він, на жаль, є малоймовірним у короткостроковій та середньостроковій перспективі. Будь-які мрії про повністю демократичну Росію в осяжному майбутньому осяжному майбутньому є лише ілюзіями. Однак у більш тривалому часовому горизонті, що вимірюється, можливо, десятиліттями, а не роками, лише зростає ймовірність такого результату. Немає жодних підстав вважати, що Росія не піде подібною траєкторією.

Розпад Росії

• Можливо, це завжди було неминуче. Країна, яка відмовляється визнавати свою жорстоку імперську історію, яка знищує і поглинає навколишні народи, завжди вибухає.
• Якщо врахувати її географічні простори, економіку, що руйнується, кількість безглуздих смертей у безглуздій імперській війні, крах будь-якої легітимності правління в імперській метрополії, а також давно поховані тертя і розчарування, що раптово вихлюпнулися по всій країні. 
• Нація, нібито об'єднана під твердою рукою Москви, раптом розколюється, раптом розлітається на друзки, шматується вздовж етнонаціоналістичними лініями – розірвана, як і в інших імперіях до неї, між колонізатором і колонізованими. 
• Хаос охоплює націю, яка розпадається на суміш анархії, територіальної фрагментації та насильства, яка не залишає жодного регіону і жодної сім'ї не залишиться недоторканою.
• Такий сценарій з перспективи 2023 року може здатися вигадливим, майже фантастичним, але його стає дедалі легше уявити, особливо з огляду на те, що невдачі в Україні та економіці продовжують набирати обертів. 
• Відволікаючись і дестабілізуючись, насильство, особливо забарвлене антиросійською ненавистю, з'являється знову спалахує в колонізованих республіках, поширюючись навіть на такі місця як Тива, Калмикія та Карелія. Декларації про незалежність гримлять по всій Росії, і знову з'являється парад суверенітетів. 
• Навколо Москви скупчуються ополченці, які не мають чіткої підтримки більшості населення. 
• Всі імперії, зрештою, розпадаються. І думати, що російська імперія буде якоюсь іншою – завжди було б видаванням бажаного за дійсне.

Часові горизонти та ймовірність: У короткостроковій перспективі такий результат навряд чи варто розглядати. Ймовірність такого шляху лише зростає з плином часу, оскільки Путін залишається при владі, економіка Росії деградує, і поки Росія в цілому не зможе позбутися своєї імперської спадщини. Чим чим швидше Захід почне готуватися до такого потенційного розриву і дестабілізації (навіть якщо вона ніколи не виникне), тим краще буде для нас і для майбутніх поколінь.

Нагадаємо, директор ЦРУ Вільям Бернс вважає, що президент Росії Владімір Путін, продовжуючи вторгнення в Україну, робить ставку на те, що час на його боці і що він може розгромити Україну та виснажити її західних прихильників. На думку глави ЦРУ, війна Путіна в Україні «непомітно роз'їдає» його владу в Росії.