Донедавна експерти й аналітики вважали, що Україна однозначно вигравала, а Росія однозначно програвала. Після того, як Україна визнала в листопаді, що її контрнаступ провалився, стало зрозуміло, що Україна не може перемогти, а Росія не може програти. Тепер усі – від Папи Римського до авторитарного прем'єр-міністра Угорщини Віктора Орбана – абсолютно переконані, що перемога Росії неминуча і що Україні краще вести переговори зараз, доки вона не втратила ще більше території або навіть суверенітету.
«Аргумент поразки в основному ґрунтується на думці, що час грає на боці Росії. Оскільки у неї є більше всього, Росія може просто битися, втратити тисячі солдатів і просто чекати, поки в Україні закінчаться набої, а її моральний дух зникне. Рано чи пізно Україна буде виснажена, і хоча Росія може бути такою ж виснаженою, Україна, маючи менше всього, буде змушена просто здатися – або, як евфемістично висловився Папа, «мати мужність білого прапора», – пише у колонці для The HILL професор політології Ратгерського університету в Ньюарку Александр Мотиль, який є фахівцем з України, Росії та СРСР, а також автором книг «Кінець імперії: занепад, розпад та відродження імперій» та «Чому імперії відроджуються: Імперський крах та імперське відродження у порівняльній перспективі».
Але професор вважає, що така думка є хибною, і називає кілька причин, чому час грає на боці України.
Росія зазнає величезних втрат
За останніми американськими оцінками, близько 300 тисяч росіян були вбиті або поранені. Велика Британія називає цифру в 355 тисяч. Президент України Володимир Зеленський нещодавно заявив, що було вбито 180 тисяч росіян і 31 тисяча українців. Якою б не була точна цифра, очевидно, що Росія знекровлена, а її збройні сили серйозно деградують.
Не дивно, що, як відкрито визнають патріотичні російські блогери, серед російських солдатів на передовій існує невдоволення. Зростає кількість дезертирів, і вона була б ще більшою, якби не надзвичайно суворі покарання, які тягне за собою невдала спроба втечі.
«Росіяни можуть бути пасивними за своєю природою і не бажати йти слідами Алєксєя Навального, але навіть вони, як і всі люди скрізь, мають межі того, з чим вони будуть миритися», – вважає професор Мотиль, додаючи: «У будь-якому випадку, чим довше триватиме війна, тим більше загине російських солдатів, тим злішими ставатимуть їхні жінки і тим більша ймовірність того, що населення скаже: «З нас досить».
Економіка РФ рухається до кризи
Всупереч думці багатьох західних аналітиків, а також журналу The Economist (який нещодавно стверджував, що «економіка Росії знову кидає виклик провісникам»), російська економіка рухається до кризи. Як показали російський економіст Владімір Мілов та економіст Єльського університету Джеффрі Зонненфельд, ВВП РФ зростав лише тому, що величезні суми грошей були інвестовані у військову галузі. Сектори, які стосуються потреб пересічних громадян, недофінансовуються і демонструють від'ємне зростання. Що ще гірше, суми, які інвестуються в ці сектори, скорочуються.
Росія вже має величезний бюджетний дефіцит, який вона зможе покрити лише шляхом націоналізації прибуткових галузей та/або підвищення податків. Перший захід виснажить економіку, а другий призведе до зубожіння мас. Як стверджують Зонненфельд і його співробітник Стівен Тіан, «економічна стійкість Росії ... є нічим іншим, як потьомкінським фасадом, що підтримується не за рахунок справжньої економічної продуктивності, а скоріше за рахунок витрушування з усієї країни копійок, які потім спрямовуються на війну».
«Мілов підкреслює, що прибутки лише збагачують і без того багатих, а також Путіна і його оточення. Немає жодних підстав вважати, що економіка раптом позбудеться своєї схожості з мафіозною імперією, тому ми можемо очікувати, що економіка продовжуватиме слабшати, народ продовжуватиме пригнічуватися, а корумповані жирні коти продовжуватимуть жиріти і корумпуватися. Знову ж таки, чим довше триватиме війна, тим гірше буде для народу Росії та режиму», – зазначає професор.
Путін знає, що час не на його боці
У світлі величезної кількості загиблих і поранених, а також зростаючої економічної кризи, Путіну не залишається нічого іншого, окрім примусу, щоб домогтися суспільної згоди. Його казковий результат на «президентських виборах» – він нібито набрав 88% голосів – абсурдно високий, щоб забезпечити йому справжню легітимність.
Примус може спрацювати в короткостроковій перспективі, але Путін знає, що час не на його боці. Тому його нещодавні спроби переконати світ у тому, що він справді хоче припинення вогню, не мають під собою жодного підґрунтя. Іронія полягає в тому, що він має це на увазі. Припинення вогню заморозило б «територіальні здобутки» Росії, дозволило б Путіну зализати рани і переозброїтися. Путіну потрібно тягнути час саме тому, що час – це те, що йому потрібно, але час – це те, чого у нього немає.
Час на боці України
«Час на боці України. Їй потрібно пережити наступні кілька місяців, коли Росія може посилити свої атаки і ситуація може дуже ускладнитися. Оскільки Росія не здатна перемогти Україну за такий короткий час, Україна виживе і продовжить знищувати Чорноморський флот, збивати російські літаки і готуватися до атаки на Керченський міст», – вважає професор.
На його думку, навіть якщо Конгрес США не ухвалить пакет допомоги у розмірі 60 мільярдів доларів, закордонні активи Росії можуть бути перенаправлені на допомогу жертвам її агресії; європейці можуть заповнити деякі прогалини, які створить Конгрес. Президентство Трампа ускладнить ситуацію для України, але не допоможе Росії перемогти.
«Путін і його режим мають зброю, але вони не можуть на ній сидіти і не можуть її з'їсти. Вона гарна для вбивства українців і ув'язнення росіян, але вона не може врятувати режим від його фатальних недоліків», – резюмує професор Мотиль.
Нагадаємо, Путіну необхідне міжнародне визнання результатів «президентських виборів». То хіба можна вважати вибори легітимними, якщо вони проходять і на тимчасово окупованих територіях? Про те, що буде після президентських «виборів» у Росії, пише оглядач відділу міжнародної політики ZN.UA Володимир Кравченко у статті «Путін виграв вибори у Путіна. Що далі?»