Війна в Україні неодноразово не виправдовувала очікування. Зараз це відбувається знову. Контрнаступ, що розпочався в червні, спирався на надію, що українські солдати, оснащені сучасною західною зброєю і пройшовши підготовку в Німеччині, відвоюють достатньо території, щоб у Києва була сильна позиція на переговорах.
Цей план не спрацював. Незважаючи на героїчні зусилля і прорив російської оборони під Роботиним, Україна звільнила менше 0,25% території, яку Росія окупувала в червні.
«Лінія фронту протяжністю 1000 км майже не змінилася. Українська армія все ще може здійснити прорив у найближчі тижні, що призведе до краху крихких російських сил. Але, зважаючи на події останніх трьох місяців, було б помилкою розраховувати на це», - пише The Economist.
Просити про припинення вогню або про початок мирних переговорів безглуздо. Владімір Путін не демонструє жодних ознак готовності вести переговори. Інавіть якби він хотів цього, не можна було б розраховувати на те, що він дотримається домовленостей. Він чекає, коли Захід втомиться, і сподівається на переобрання Дональда Трампа президентом США.
«Путіну потрібна війна, щоб підтримувати свою внутрішню диктатуру. Будь-яке припинення вогню буде просто паузою, щоб переозброїтися і підготуватися до нового нападу. Якщо українці припинять воювати, вони можуть втратити свою країну», - пише видання.
І Україна, і її західні прихильники починають усвідомлювати, що це буде війна на виснаження. Цього тижня президент Володимир Зеленський відвідав Вашингтон.
«Я маю бути готовим до довгої війни», - сказав він в інтерв'ю The Economist.
«Але, на жаль, Україна ще не готова, як і її західні партнери. Обидві сторони все ще зациклені на контрнаступі. Їм потрібно переосмислити військову стратегію України і те, як управляти її економікою. Замість того, щоб прагнути «перемогти», а потім відновитися, метою має бути забезпечення того, щоб Україна мала достатню силу для ведення тривалої війни і могла процвітати, незважаючи на неї», - радить видання.
Перш за все, калібрування вимагають військові зусилля. Українські солдати виснажені, багато найкращих з них загинули. Незважаючи на мобілізацію, Україні не вистачає живої сили, щоб підтримувати постійний широкомасштабний контрнаступ. Їй потрібно мобілізувати ресурси і змінити правила гри.
Нова тактика і технології можуть наблизити перемогу над Росією. Українські технічно підковані підприємці нарощують виробництво безпілотників, якими українські сили нещодавно знищили російські військові кораблі. Українські ракети, схоже, пошкодили велику систему протиповітряної оборони в Криму. Ймовірно, буде завдано ще багато ударів, щоб знищити військову інфраструктуру Росії і позбавити її військово-морського притулку в Чорному морі. Але не варто чекати, що буде удар, який призведе до нокауту. Росія також збільшила виробництво безпілотників. Тим не менш, Україна здатна завдати удар у відповідь, коли Росія бомбить її, і, можливо, навіть стримати деякі атаки.
«Поряд з цією наступальною здатністю, Україна повинна підвищити свою стійкість. Окрім важкого озброєння, їй потрібна допомога в технічному обслуговуванні для ведення багаторічної війни: рутинний ремонт, надійне постачання артилерії і підготовка кадрів. Більш за все, тривала війна вимагає кращої протиповітряної оборони. Україна не зможе процвітати, якщо Росія буде безкарно підривати інфраструктуру та цивільне населення, як вона це робила протягом останніх 18 місяців», - йдеться в статті.
Київ є напрочуд жвавим містом, тому що має ефективний захист від безперервних повітряних атак. Така ж система необхідна й іншим містам, тому ескадрильї винищувачів F-16 і більше систем ППО є вкрай важливими.
Також необхідне економічне калібрування. Це означає менше пишномовних планів післявоєнної відбудови і більше уваги до збільшення виробництва та капітальних витрат вже зараз. Економіка скоротилася на третину, і майже половина бюджету України оплачується західними грошима. Досить дивно, що гривня зміцнилася навіть незважаючи на те, що приватні інвестиції різко скоротилися. The Economist також підкреслює, що Україні бракує робочих рук, оскільки мільйон громадян захищають її зі зброєю в руках, а ще більше втекли від війни.
«Українська економіка повинна перейти від залежності від допомоги до залучення інвестицій, навіть попри те, що конфлікт не вщухає. Україна має великий потенціал: від виробництва зброї до переробки більшої кількості продукції, вирощеної на своїх фермах. Завдання полягає в тому, щоб заохотити місцеві та іноземні фірми інвестувати більше, а також заманити більше українців назад до спокійніших частин країни на заході», - радить видання.
Підвищена рівня безпеки може допомогти. Чим сильніша протиповітряна оборона України, тим менший ризик того, що новий завод буде підірваний. Чим далі буде відсунутий російський флот, тим безпечніше експорт може йти через українські порти на Чорному морі. Але економічні реформи також мають значення. Необхідно зробити більше для приборкання корупції в Україні. При цьому неупередженість судової системи повинна стати пріоритетом. Необхідно також зробити більше для полегшення ведення бізнесу: від визнання кваліфікацій, отриманих біженцями за кордоном, до надання компаніям страхування на випадок воєнних дій.
Все це вимагає політичної волі від України, а також від її друзів на Заході. У довгостроковій перспективі найкращою гарантією безпеки України було б членство в НАТО. Якщо цього не станеться, партнери пообіцяли створити мережу двосторонніх гарантій безпеки. Не менш важливим є те, що може запропонувати ЄС: не лише гроші, але й перспективу членства. Нелегко розвивати процвітаючу економіку, будучи заваленим вибухівкою. Зрештою, навіть Ізраїлю ніколи не доводилося стикатися з таким потужним агресором. Але Україна, на відміну від Ізраїлю, може одного дня інтегруватися в найбагатший економічний блок світу.
«Дорожня карта вступу до ЄС протягом, скажімо, 10 років, з чіткими етапами, дала б надію українцям і прискорила б економічні реформи, так само, як така ж обіцянка надихнула більшу частину Східної Європи в 1990-х роках», - пише The Economist.
Для того, щоб це сталося, Європа повинна змінити своє мислення. Вона надала стільки ж озброєнь, скільки і США, і набагато більше фінансової допомоги. Але їй потрібно зробити ще один крок. Якщо Дональд Трамп переможе у 2024 році, він може скоротити американську військову допомогу. Навіть якщо він програє, Європі зрештою доведеться нести більший тягар. Це означає посилення її оборонної промисловості і реформування процесу прийняття рішень в ЄС, щоб він міг впоратися з більшою кількістю членів.
Ставки навряд чи можуть бути вищими. Поразка означатиме появу провальної держави на фланзі ЄС і наближення путінської машини вбивств до кордонів союзу. Успіх - це поява нового члена ЄС з 30 мільйонами добре освічених людей, найбільшою в Європі армією і великою сільськогосподарською та промисловою базою.
«Занадто багато розмов про Україну ґрунтуються на «припиненні війни». Це потрібно змінити. Моліться за швидку перемогу, але плануйте довгу боротьбу і Україну, яка зможе вижити і процвітати», - пише The Economist.