Очікується, що перша партія винищувачів F-16 прибуде в Україну наприкінці вересня, тобто занадто пізно, щоб зіграти свою роль у контрнаступі, який може розпочатися будь-якої миті. Однак рішення, прийняте президентом Джо Байденом напередодні зустрічі G7 в Хірошімі в травні, все одно має велике значення вже зараз.
Про це пише The Economist, нагадуючи, що українська сторона просила західні винищувачі мало не з дня початку російського вторгнення. Але відповідь Пентагону, який може також не дозволити іншим країнам передати літаки F-16 Києву, завжди була негативною. Причини можна поділити на дві групи. Перша з них була нібито практичною. Щоб навчити українських пілотів і наземний персонал літати і обслуговувати такі складні і незнайомі літаки, як F-16, знадобилося б 18 місяців.
Українські злітно-посадкові смуги недостатньо якісні. Витрати були б непомірно високими. Україна, як поблажливо зауважив глава Об'єднаного комітету начальників штабів США генерал Марк Міллі, повинна зосередитися на інших пріоритетах.
Друга група причин пов'язана з побоюваннями, що Росія розцінить такий крок як ескалацію, і цей привід також використовувався для затримки з наданням Україні зброї великої дальності (наприклад, ракет HIMARS) і танків.
«Страх перед ескалацією завжди був головною проблемою, але він суперечив першому блоку причин і був спекулятивним. Якщо винищувачі F-16 не надто посилять можливості України, то чому вони мають турбувати росіян? І взагалі, якою могла бути відповідь Росії? Передача українцям літака, який вперше з'явився на озброєнні майже 50 років тому, навряд чи підштовхнула б Владіміра Путіна до катастрофічного кроку, а саме застосування ядерної зброї», - пише The Economist.
Видання пояснює, що дві речі змінили американську позицію. Перша - зростаючий тиск з боку союзників. Британці були особливо рішучими, а нідерландці оголосили, що вони формують коаліцію для постачання винищувачів F-16 Україні і почнуть тренувати українських пілотів.
«Другий - це зміна військових цілей всередині адміністрації, перехід від забезпечення того, щоб Росія не змогла перемогти Україну, до підтримки української перемоги. Саме це має турбувати Кремль навіть більше, ніж прибуття самих F-16», - пояснює видання.
The Economist додає, що навряд чи літаки зможуть змінити ситуацію так радикально, як сподіваються в Україні. Немає сумнівів, що якщо Україна отримає від 40 до 60 F-16, вони забезпечать реальну перевагу в можливостях. Версія F-16, яку отримає Україна, називається Mid-Life Update (MLU) і експлуатується кількома європейськими військово-повітряними силами протягом останніх 25 років. Серед покращень, які є в MLU, видання називає лінію передачі даних, яка дозволить українським літакам з’єднуватися з наземними радарами протиповітряної оборони НАТО, такими як Patriot. Це підвищить ефективність протидії російським крилатим ракетам і загалом допоможе захистити повітряний простір України краще, ніж її невеликий флот літаків радянських часів Міг-29, Су-27 і Су-24. На відміну від цих літаків, F-16 може нести повний набір ракет класу «повітря-повітря» і «повітря-земля», якими користуються США і їхні союзники.
«Але ті, хто очікує, що F-16 забезпечать швидкий шлях до повітряної переваги, можуть бути розчаровані. По-перше, будь-який винищувач четвертого покоління, який не має можливостей непомітності на радарах, буде дуже вразливим для грізних російських систем С-400. І це одна з причин, чому в НАТО всі такі літаки поступово знімаються з озброєння на користь F-35 п'ятого покоління», - пояснює The Economist.
Інша причина - це застарілий імпульсно-доплерівський радар AN/AG66 на борту F-16 MLU, який не може зрівнятися ні за дальністю, ні за захопленням цілей з радарами, встановленими на пізніших версіях російських Су-35 і МіГ-31.
Принаймні одна проблема, яка раніше називалася як причина затримки постачання F-16, залишається в силі. Звісно, українських пілотів, як тепер стало відомо, можна навчити за чотири місяці. А наземні екіпажі за контрактом можуть підтримувати роботу літаків. Однак, F-16 буде важко злітати з нерівних або пошкоджених злітно-посадкових смуг.
«Це те, що F-16 представляють з точки зору зобов'язань Заходу, так само як і їхнього внеску в українські військові зусилля. Вони допоможуть Україні перемогти, але це не вундерваффе, з яким багато хто пов’язує свої надії», - йдеться в статті.