Українські бійці місяцями залишаються на передовій, не маючи можливості відпочити. Найбільш постраждалих відправляють у тиловий центр, де їм надають психологічну допомогу. Коротка перерва на два тижні, перед поверненням до бойових дій.
Місія зцілення невидимих ран
Валентин потирає живіт. Минулої ночі він "добре спав" і загалом "почувається добре". Він також їв гаряче, і це теж багато що змінює, має неабияке значення. Постукуючи взуттям об ногу та накинувши чорну безрукавку, солдат сидить на лавці і дихає свіжим повітрям. Далеко від гуркоту мінометів він із сотнею українських бійців прибув наприкінці серпня в цей центр психологічної реабілітації, один із небагатьох в Україні. Захований десь у Харківській області, місцезнаходження закладу має залишатися в таємниці, бо російська армія цілком може чимось влучити. Відкритий в червні 2022 року заклад вдалося відвідати журналістам franceinfo. Він має місію зцілення невидимих ран. На сьогоднішній день тут прийняли понад 4000 учасників бойових дій.
Наведемо переклад репортажу Фаб'єна Маньєна та Рафаеля Годе - спеціальних кореспондентів у Харкові.
Кілька днів тому Валентин воював під Кліщіївкою, що біля Бахмута. Місяцями 50-річний чоловік жив «пліч-о-пліч» із своїм сином в одній групі військових. Зморений життям в окопах, він був виснажений. Його здоров'я, яке все погіршувалося, змусило таки звернутися до начальства.
«Мій командир сказав мені, що я маю трохи відпочити. Він вважав, що мені це дуже потрібно».
"Всім моїм товаришам потрібна перерва"
Але «чесно кажучи, – зізнається цей чоловік із загубленим поглядом, – всім моїм товаришам потрібна перерва». Там, далі на схід, артилерійські удари також підривають моральний дух. Руки тремтять, а військовий повторює: «Постійні обстріли... Постійні обстріли. Стрес... Смерть... Хлопці гинуть або поранені. Ти з кимось вранці розмовляєш, а ввечері він… Його вже немає».
"Спочатку було страшно, але минулося. Там навіть страх зник", – зізнається franceinfo український боєць Валентин.
Всередині будівлі розпочнеться дискусійна група. Сидячи за столом, двоє чоловіків впізнають один одного. Ведучий пропонує кожному розповісти про свій досвід війни. Обличчя серйозні, погляди виснажені.
"Ці солдати прибувають у стані глибокої депресії. Вони напружені, напоготові , - перераховує ознаки їх стану керівник групи психологів, співробітник Військової академії Національної гвардії України Ігор Приходько. – Їм важко спілкуватися з однолітками чи рідними. Деякі також мають суїцидальні думки».
Проблеми з пам’яттю та зором також поширені. Це рефлекс? Солдат закидає ранець, наче зброю на плечі. Грукіт дверей – і інший з присутніх підстрибує.
Терапія: що допомагає повертати до життя травмованих війною
Ароматерапія, сольові настої… Для пожвавлення настрою підходять усі засоби, у тому числі й іпотерапія в компанії коней. Іван, одягнений у все чорне, сидить на своєму білому коні.
«З моменту приходу в центр я починаю щодня посміхатися. Сьогодні це траплялося нечасто».
«Найважче на фронті замкнутися в собі. Тут ми навіть іноді говоримо не про війну», – зазначив Іван.
Трохи далі Дмитро, який вперше в житті бачить коней. На ньому шапка, він тиняється по стайні, не зовсім відчуваючи себе комфортно.
«Важко пояснити, що я відчуваю. Мене морально вбили». Мобілізований на початку війни, відтоді мав право лише на десять днів відпочинку. «Як там справи, яка ситуація? Вибачте, але я не можу вам це описати. Я виснажений і розумом, і тілом».
Мешканці закладу для ментального і фізичного відновлення залишаються тут два тижні. За такий короткий час важко творити чудеса. Достатньо часу, хіба щоб "наклеїти пластир на глибокі рани" (тобто можлива хіба що зовсім поверхнева терапія).
Режим "розрядженої батареї"
«Усі вони надходять у режимі «розрядженої батареї», — розповідає доктор психології Ігор Приходько. — Наше завдання — зарядити їх, а не ремонтувати». Проте з часом «настає втома, проявляється певна форма демотивації», зауважує лікар. З ризиком посилення наслідків. Особливо якщо бійці на фронті майже без відпустки чи ротації.
«Майже неможливо так довго залишатися психологічно здоровим, на такій важкій війні», каже Приходько.
Спочатку Генштаб не завжди прислухався до лікарів
У 95% випадків, защначає фахівець, ця коротка перерва все ж покращує фізичний і психологічний стан бійців. Тому що мета – повернути їх на поле бою...
Після закінчення п'ятнадцяти днів медична комісія має оцінити стан Валентина та інших. Чи можуть вони знову брати до рук зброю? Доктор обіцяє, що рішення, яким би воно не було, армія поважатиме.
«Спочатку Генштаб не завжди до нас прислухався. Але тепер вони зрозуміли, що це було в їхніх інтересах». Більше він говорити відмовляється, але над цими словами нависає страх перед самогубцями на фронті.
Безкоштовна психологічна допомога: раніше ми зібрали добірку корисних контактів. Через війну українці втрачають своїх близьких. Безпорадність і неможливість щось змінити, щоб повернути близьку людину, – те, що мучить і не дає спокою. Нагадаємо, що допоможе пережити втрату та як підтримати в цьому інших.