Через десять років після вторгнення РФ в Україну, яке розпочалося з незаконної анексії Криму, очевидно, що стратегія стримування Росії 2.0 є неминучою, пише колишній командувач силами США у Європі генерал Бен Ходжес у статті для Atlantic Council.
На думку Ходжеса, Україна буде найкращим партнером для такої стратегії з погляду розвідки, розуміння російської психології та військової оборони. Україна буде оплотом проти чітко сформульованих планів глави Кремля Владіміра Путіна щодо подальшого завоювання Європи. Виживання України та необхідність її якнайшвидшого вступу до НАТО мають першорядне значення для нової європейської та глобальної стратегії стримування.
Ходжес зазначає, що наразі відбувається продовження розпаду СРСР, який розпочався у 1991 році. Цей процес не є прямолінійним занепадом, але він очевидний. Неспровокована війна Путіна проти України підірвала економіку Росії та відірвала її від більшої частини Заходу. Вона також викрила численні недоліки та корупцію в армії РФ. Майже всі колишні радянські республіки і члени Варшавського договору відвернулися від Росії. Фінляндія і Швеція вступили до НАТО.
За словами американського генерала, не варто боятися цього російського занепаду. Насправді, потрібно намагатися прискорити його, допомагаючи Україні перемогти Росію і повернутися до кордонів 1991 року. Перемога України над РФ зараз - це найкращий спосіб гарантувати, що НАТО ніколи не доведеться воювати безпосередньо проти Росії. І це, за словами Ходжеса, у власних стратегічних інтересах США.
Чи має Захід достатню політичну волю, індустріальну міць і військовий потенціал, щоб протистояти стратегічним викликам з боку РФ, Ірану, Північної Кореї та Китаю? Ці виклики пов'язані між собою і повинні розглядатися як частини стратегічного цілого, що дозволяє зробити висновок: в інтересах Заходу пріоритетом є поразка Росії у війні проти України.
Підхід "спочатку Росія" повторював би приклад, який подали союзники під час Другої світової війни. У 1942 році прем'єр Великої Британії Вінстон Черчилль і президент США Франклін Рузвельт домовилися про стратегію "спочатку Німеччина". Через рік вони визначили свою військову мету як "беззастережну капітуляцію" нацистської Німеччини та імперіалістичної Японії. Це є прикладом стратегічної ясності, до якої має прагнути нинішнє покоління західних лідерів.
Оцінка сьогоднішнього поля бою підтверджує, що українські військові перебувають у дуже складній ситуації. Однак нинішні наративи надто похмурі. Після десяти років війни, попри всі переваги, Росія тимчасово контролює лише дещо менше двадцяти відсотків території України.
Армія РФ зазнала сотень тисяч втрат, в той час як війна виявила слабкість російського флоту і військово-повітряних сил. Чорноморський флот Росії втратив близько третини своїх кораблів і перебазовується з Севастополя. Російські військово-повітряні сили не змогли виконати два своїх головних завдання: забезпечити перевагу в повітрі і перерізати шляхи постачання військової техніки до України з ЄС.
Багато уваги приділяється незначним російським перемогам, таким як захоплення Авдіївки, але ці успіхи слід розглядати в належному геополітичному та оперативному контексті. Попри зусилля тих, хто намагається зобразити ситуацію з Авдіївкою схожою на Сталінград, насправді вона є невеликим містом, розташованим неподалік від лінії фронту 2022 року на сході України. До того ж, на думку Ходжеса, наразі далеко не ясно, чи мають росіяни оперативну спроможність використати навіть локальні тактичні успіхи.
На цьому етапі війни жодна зі сторін не здатна завдати нищівного удару. Для нового головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського ключовим завданням на цей рік є стабілізація ситуації, щоб виграти час, наростити боєздатність і налагодити кадрову систему. Потрібно відновити виснажені та створити нові підрозділи. Під час підготовки особливу увагу слід приділяти протидії перевагам Росії в радіоелектронній боротьбі та дронам.
Що потрібно Україні для перемоги?
На думку Ходжеса, українським військовим потрібна спроможність зробити Крим, вирішальну територію цієї війни, непридатною для російського флоту, військово-повітряних сил і логістики. Кожен квадратний дюйм Криму знаходиться в межах досяжності ATACMS. Україна вже довела цю концепцію відносно невеликою кількістю крилатих ракет, наданих Великою Британією та Францією. Це дозволило завдати серйозної шкоди штабу Чорноморського флоту і військово-морській технічній базі росіян у Севастополі, що змусило флот частково вивести свої сили до Росії. Немає жодних вагомих причин не надавати Україні ракети ATACMS, лише відмовки від адміністрації, яка не бажає або не може розробити стратегію для перемоги України.
Українські військові також потребують можливостей для ударів на великі відстані, щоб нейтралізувати російську армію на суші, знищуючи концентрацію військ РФ, командні пункти, артилерію й логістику. Значне посилення протиповітряної оборони та протидії безпілотникам, а також збільшення кількості морських дронів і протикорабельних ракет дозволить Україні розвинути успіх, досягнутий у битві за Чорне море.
Одним із найважливіших кроків на шляху до забезпечення перемоги України є чітка заява з боку США та ЄС про те, що в їхніх власних стратегічних інтересах допомогти Києву перемогти. На думку Ходжеса, неспроможність нинішньої адміністрації США чітко пояснити це американському народу призвела до непослідовної та “самостримувальної” політики, а також до повільного покрокового прийняття рішень та підходу надання військової допомоги Україні “по крупинці”. Це залишило двері відкритими для дезінформації та дозволило меншості під проводом радикальних представників табору MAGA в Республіканській партії блокувати допомогу Україні, попри підтримку допомоги Києву з боку більшості.
Поточний рік - це рік промислової конкуренції, в якій Захід може і повинен перемогти. Західні країни мали б спільно “пригнічувати” обсяги виробництва в Росії, але наразі серед них спостерігається відсутність терміновості. Обнадіює те, що виробництво боєприпасів нарешті набирає обертів у Європі й США.
За словами Ходжеса, потрібно лише, щоб Конгрес США схвалив постачання. Тим часом країнам ЄС варто переглянути свої пріоритети та вирішити проблему значної частки виробництва боєприпасів, яка зараз спрямовується за межі Європи.
Захід потребує повернення до чіткості Черчилля і Рузвельта, які довели до відома громадськості, промисловості і військових чіткі стратегічні пріоритети. Визначення цих пріоритетів було критично важливим кроком, який дозволив союзникам організувати військові зусилля та забезпечити перемогу. Уроки цього підходу тепер варто застосувати до протистояння з путінською Росією, Іраном і Китаєм. Зрештою, все залежить від політичної волі й від лідерів, які звертаються до свого населення як до дорослих.
Раніше аналітики Atlantic Council пояснювали, чому допомога Україні — це не благодійність, а стратегічна інвестиція. За їхніми словами, допомога Києву приносить користь для міжнародної безпеки.