Експерти International Crisis Group (ICG) 17 червня підбили підсумки Саміту миру у Швейцарії 15-16 червня. На їхню думку, на Саміті були як позитивні, так і тривожні сигнали. Серед останніх – розділ Глобального Півдня не на користь України, в якому не останню роль зіграв ультиматум російського диктатора Владіміра Путіна, який той висунув напередодні Саміту.
На думку заступниці директора програми «Європа та Центральна Азія» ICG Алісси де Карбонель, важливо оцінювати перший Саміт миру у контексті інших міжнародних подій щодо України – відбулася зустріч G7, на якій лідери домовилися про надання кредиту в розмірі 50 мільярдів доларів за рахунок заморожених російських активів, були підписані двосторонні угоди про безпеку з Японією та США, а Штати розширили санкції, щоб закрити для Росії лазівки.
Західна ехокамера
«Всі ці речі стали гарним імпульсом минулого тижня, що передував так званому саміту «Саміту про мир, а не про війну». Я думаю, якщо ми подивимося на сам саміт, то, незважаючи на назву, він не був спробою обговорити питання миру, щоб дати поштовх мирному процесу, щоб констатувати очевидне. Йшлося про те, щоб мобілізувати світову громадську думку на підтримку ключових частин української мирної формули… Я думаю, що цього не варто приховувати. Список учасників був не таким довгим і не такого високого рівня, як хотілося б [президенту України Володимиру] Зеленському», – сказала де Карбонель.
Вона нагадала, що перед Самітом Зеленський нарікав на те, що президент США не буде присутній. Йому вдалося в останню хвилину залучити Саудівську Аравію до участі на рівні міністра закордонних справ, але лише поїхавши до країну на особисту зустріч.
«Тож у цьому сенсі результат неоднозначний. Я думаю, ви знаєте, що це правда, що це була трохи західна ехокамера, і він не зміг показати ізоляцію Росії так, як йому хотілося», – зазначила експертка.
Явка Глобального Півдня
«Я думаю, перше, що треба сказати, це те, що багато країн так званого Глобального Півдня просто не з'явилися. Там було близько 40 країн з Азії, Латинської Америки та Африки, але Швейцарія розіслала лише 70 запрошень цим країнам. І тепер українці кажуть, що це тому, що Росія і Китай тиснули на країни, особливо, я думаю, в Азії, щоб вони не прийшли. Але я читав, що для багатьох держав це не так. Можливо, це просто не було великим пріоритетом, і я думаю, що це тривожний знак», – сказав експерт ICG з питань ООН Річард Гоуен.
Він розділив країни Глобального Півдня, які були представлені на Саміті, на дві групи:
- велика група з близько 30 країн, які досить послідовно підтримують Україну, а також мають зв'язки з США у сфері безпеки торгівлі, як, наприклад, Кенія чи Ліберія.
- група з близько 12 країн, що продемонструвати скептичне ставлення до процесу – Індія, Бразилія, Індонезія, Мексика.
За словами Гоуен, друга група країн «багато говорила про необхідність діалогу» з Росією та вони не підписали підсумкового комюніке.
«Індійці приєдналися дуже пізно, саудівці – в останню хвилину, але насправді, навіть з'явившись, вони дещо ускладнили процес, оскільки показали, що вони не повністю підтримують західну програму, коли йдеться про мир для України», – вважає експерт.
Шлях назад кількісно та шлях вперед якісно
На думку старшого аналітика ICG з питань України Саймона Шлегеля, Саміт миру показав, що в майбутньому Україні потрібно буде «докласти набагато більше зусиль».
«Звичайно, з точки зору цифр, це трохи розчаровує, тому що лише 80 країн [78 після зникнення підписів Іраку та Йорданії] порівняно з більш ніж 140 країнами, які підписали резолюцію ООН на початку [російського] вторгнення, яка також вимагає територіальної цілісності України. Але це комюніке йде трохи далі, ніж ті резолюції ООН, на які воно посилається, до речі… Це інший, більш конкретний документ, ніж резолюція ООН, і тому це крок назад з точки зору цифр, але, можливо, крок вперед з точки зору формулювань», – сказав Шлегель.
Роль ультиматума Путіна
Старший аналітик ICG з питань Росії Олег Ігнатов вважає, що ультиматум Путіна напередодні Саміту миру був «дуже виваженим повідомленням».
«Перш за все, я думаю, що це був сигнал Глобальному Півдню, що Путін дійсно вважає, що вони менш зацікавлені в територіальній цілісності України, ніж у якнайшвидшому закінченні війни. Він вважає, що вони не зацікавлені в членстві України в НАТО і не роблять великих ставок на Європу і безпеку. По-друге, я думаю, що Путін подає сигнали більш широкій західній аудиторії. Він каже, що цілі Росії в цій війні обмежені, що Росія не планує покласти край існуванню України як суверенної держави, що Росія не планує захоплювати країни НАТО. За його словами, Росія не планує окупувати всю Україну, і навіть не має такого наміру. І третє, що, на мою думку, він каже, що наступна пропозиція, і він був дуже відвертим щодо цього, що наступна пропозиція буде ще гіршою», – сказав Ігнатов.
На думку експерта, Путін переконаний, що Україна не може виграти війну на виснаження. Ігнатов бачить у висуненому ультиматумі також сигнал для російської аудиторії.
«Путін все ще переконує російських громадян, що його цілі у цій війні реалістичні з точки зору інтересів безпеки, як він їх розуміє, тобто інтересів безпеки Росії, що він готовий закінчити війну, але проблема знову ж таки із Заходом і Україною. І в цьому сенсі, звичайно, це дуже зручний сигнал для російського суспільства. Якщо ви подивитеся на опитування, росіяни втомилися від цієї війни, але в той же час вони не хочуть, щоб Росія програла. І в цій ситуації всередині країни Путін може продовжувати звинувачувати Захід і Україну в тому, що вони не бажають миру», – сказав експерт.
Нагадаємо, перший Саміт щодо миру в Україні, який відбувся у швейцарському курортному Бюргенштоці, на Банковій назвали «історичною подією» й «головною дипломатичною подією року». Та чи зміг цей мирний саміт якщо не повернути нам мир, то хоча б наблизити закінчення війни Росії проти України? Підсумки цього форуму, а також мотиви його ініціаторів, учасників і тих, хто проігнорував міжнародну зустріч у Бюргенштоці, аналізує редакторка міжнародного відділу ZN.UA Тетяна Силіна у статті «Саміт миру у Швейцарії: перша репетиція. Чи є в України час на продовження?»