Щодня ми чуємо гудки автомобільних кортежів, які супроводжують катафалки з тілами загиблих українських воїнів. Болить душа, в очах стоять сльози… Загибель на передовій талановитого кіноактора Євгена Світличного та 14 воїнів підрозділу, яким він командував, — лише епізод кривавої трагедії, яку розігрують російські агресори в Україні. Але епізод показовий. Євгену було лише 29 років.
Батькам загиблих належать чималі «втішні» виплати, на які вони іноді чекають багато місяців. Як і у випадку з батьками Жені Світличного (ми знаємо Євгена за фільмом «Носоріг» кінорежисера Олега Сенцова, де він зіграв роль Карася).
«Виплати за сина не приносять нам жодної радості, — сказав у розмові з журналістом ZN.UA батько Євгена Світличного Володимир. — Виплати почали надходити за п’ять місяців після його загибелі, але Женю вже не повернути. Хочемо поховати його останки на малій батьківщині — в Кривому Розі, але звісток про обмін тіл із російськими окупантами наразі немає».
А 12 грудня Володимира Світличного запросили в Держкіно, де голова Держагентства з питань кіно Марина Кудерчук вручила орден «За заслуги III ступеня», яким нагородили його сина. Посмертно.
«Я звернувся до Марини Миколаївни з проханням допомогти розшукати тіло сина, вона пообіцяла зробити все можливе, — розповідає батько загиблого актора. — Незабаром мені зателефонували з Держкіно й попросили вислати тест ДНК та інші документи. А потім переслали офіційну відповідь Міноборони, в якій повідомлялося, що «командир штурмового взводу військової частини А4123 Світличний Є.В. у складі групи з 15 військовослужбовців цього підрозділу зник безвісти в районі населеного пункту Лиман Перший». Повідомлялося також, що, ймовірно, вони загинули внаслідок артобстрілу».
Батькам загиблих воїнів вислали карту місцевості, де приблизно перебувають тіла їхніх синів, і дали географічні координати. Повідомили, що «готується запит російській стороні через «майданчик» переговорного процесу про організацію пошуку та повернення тіл загиблих захисників України». Наразі це все.
Мабуть, варто назвати імена всіх хлопців, які загинули біля Лиману Першого: Олексій Найда, Євген Світличний, Максуд Божок, Михайло Сакир, Володимир Кот, Родіон Савчук, Ігорь Куданов, Денис Кононов, Валерій Самойленко, Максим Садиченко, Микола Кабюк, Андрій Тимбор, Сергій Величкін, Богдан Сухар, Сергій Крашенінніков.
Відчайдушні були хлопці… Як розповів батько Євгена Володимир Світличний, у березні 2023-го штурмовий підрозділ «Гонор» 1-го Окремого штурмового батальйону імені Героя України Дмитра «Да Вінчі» Коцюбайла, яким командував його син, провів успішну операцію проти ворога із захисту дороги на Бахмут. Бойове зіткнення було буквально «лоб у лоб», застосовували тільки стрілецьку зброю. Хлопці вийшли з бою живими, але Євген дістав кульове поранення в ліву руку. Два місяці пролежав у шпиталі — й знову в бій.
За виявлену мужність Головком ЗСУ Валерій Залужний нагородив його почесним нагрудним знаком «Сталевий хрест». На сьогодні електронна петиція про присвоєння Євгену Світличному звання «Герой України» набрала понад 25 тисяч підписів.
Таким він був… Воїн, спортсмен і талановитий актор. Такими були вони, штурмовики підрозділу «Гонор», безстрашними й відчайдушними… Шкода, що їх та їхніх ровесників, які загинули в боротьбі за Україну, вже не повернути живими, — вони були б дуже потрібні своїй країні й у мирний час. І жодні виплати та ордени не допоможуть загоїтися душевним ранам.
Проте очікування виплат теж завдає чимало клопоту членам сімей загиблих. Іще один біль — повернення тіл українських воїнів, які загинули на окупованих російськими загарбниками територіях. Яким є механізм обміну тілами загиблих? Із проханням відповісти на болючі питання ми звернулися до Міністерства оборони України. Отримали докладну відповідь.
Спочатку — про виплати. Механізм проходження комплектів документів для призначення членам сімей загиблих воїнів такий.
Після повної їх обробки, визначення кола отримувачів документи в порядку черговості спрямовуються на розгляд засідання комісії Міністерства оборони з призначення і виплати одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.
Виплату здійснює територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до законодавства, день виникнення права на виплати в разі загибелі (смерті) військовослужбовця — це дата, зазначена у свідоцтві про смерть. Строк реалізації права на допомогу становить три роки від дня виникнення такого права.
Хто має право на отримання виплат? Батьки загиблого (померлого) військовослужбовця; один із подружжя, який не взяв шлюб удруге; діти загиблого (померлого) військовослужбовця, які не досягли повноліття; утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця (діти віком 18–23 років, які навчаються на денному відділенні навчального закладу); особи з інвалідністю; особи, яким призначено пенсію в разі втрати годувальника за загиблого (померлого) військовослужбовця.
Етапи виплат. Перша виплата — 1/5 від призначеної суми, залишок — 4/5 від призначеної суми — виплачується щомісяця, частинами упродовж 40 місяців.
Сім’ям військовослужбовців, які потрапили в полон, інтернованих або зниклих безвісти виплачується грошове забезпечення військовослужбовця за останнім місцем служби. Виплату грошового забезпечення членам сімей здійснює військова частина за останнім місцем служби до повного з’ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон, інтернування, а також визволення або визнання їх зниклими безвісти або померлими.
У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більш як до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини або дня звільнення включно.
Заява на виплату грошового забезпечення сім’ям військовослужбовців, які потрапили в полон або зникли безвісти, подається на ім’я командира військової частини за останнім місцем служби. За наявності кількох отримувачів виплат сума ділиться на всіх порівну.
Слід зазначити, що виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили місце служби або дезертирували, не здійснюється.
Що ж до повернення тіл загиблих захисників, які залишилися на окупованій території, у Міноборони повідомили таке.
Переговори з гуманітарними місіями, громадськими об’єднаннями, благодійними організаціями та фізичними особами, які перебувають на тимчасово окупованих територіях України, для пошуку зниклих безвісти за особливих обставин організовує та здійснює Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими.
Реалізує рішення штабу група з передачі та репатріації тіл (останків), формування та координацію діяльності якої забезпечує Об’єднаний центр.
Репатріацію здійснює група передачі та репатріації тіл (останків) загиблих, яку створює та координує Об’єднаний центр з координації пошуку та звільнення військовополонених, незаконно позбавлених волі осіб внаслідок агресії Росії проти України при Службі безпеки України, до складу якої, зокрема, входять представники Центрального управління цивільно-військового співробітництва Генерального штабу ЗСУ.
Перевезення репатрійованих тіл (останків) до державних спеціалізованих установ забезпечується силами та засобами Центрального управління цивільно-військового співробітництва Генерального штабу ЗСУ та підлеглого йому Центру забезпечення заходів цивільно-військового співробітництва Збройних сил України.
Загальну координацію, планування, підготовку та проведення репатріаційних заходів здійснює Координаційний штаб із питань поводження з військовополоненими.
Деталізація порядку репатріації тіл загиблих є службовою інформацією, доступ до якої обмежується в інтересах національної безпеки, повідомляють у МО. Отже, родичам загиблих і зниклих безвісти залишається тільки чекати…
«Це важко передати словами, — каже Володимир Світличний. — Боїмося далеко відходити від мобільного телефону, щоб, не приведи Господи, не пропустити СМС-ки або дзвінка про те, що знайшли тіло Жені»…
Це дуже жорстоке катування — очікуванням. Найболючіше.