Простий опис того, як має виглядати мир для України: суверенна держава, кордони якої захищені міжнародними гарантіями безпеки, яка є частиною Європейського Союзу і відновлює свою економіку за допомогою великих інвестицій зі Сполучених Штатів та Європи. Попри жорстку тактику переговорів президента США Дональда Трампа та його незрозумілу симпатію до російського агресора, така угода, судячи зі слів американських, українських та європейських чиновників, здається, стає дедалі ближчою, пише оглядач Девід Ігнатіус у новій статті для WP.
Трамп усе ще може все зіпсувати, чинячи такий сильний тиск на президента України Володимира Зеленського та європейських союзників, що вони вирішать продовжувати боротьбу, попри жахливі втрати. Це буде погано для всіх. Зараз Трамп повинен заспокоїти Україну та Європу, а не намагатися змусити їх піти на “врегулювання”.
Схильність Трампа до Кремля в оновленій Стратегії національної безпеки США, опублікованій Білим домом минулого тижня, ускладнила переговори. Здається, Трамп хоче зайняти рівновіддалену позицію між демократичною Європою та автократичною Росією, “щоб зменшити ризик конфлікту між РФ та європейськими державами”, йдеться в документі. Така рівноправність між друзями та ворогами не має сенсу ні зі стратегічної, ні з моральної точки зору — і це справді турбує Європу.
Попри цю хиткість, мирні зусилля Трампа є досить перспективними. Американські переговорники Джаред Кушнер і Стів Віткофф — бізнес-магнати, а не дипломати. Але вони, здається, розуміють, що найкращим захистом для України є поєднання обов'язкових гарантій безпеки та майбутнього економічного процвітання. І вони знають, що пакет заходів провалиться, якщо Зеленський не зможе “продати” його сміливій, але виснаженій Україні.
Як сказав Ігнатіусу український чиновник, “пакет переговорів” включає три документи: мирний план, гарантії безпеки та план економічного відновлення. Переговори ще далеко не завершені, й Україна та її європейські союзники планують представити спільні “поправки” в середу, 10 грудня. Але ось деякі з ідей, які зараз розглядаються, за словами американських та українських чиновників.
- Україна приєднається до Європейського Союзу вже у 2027 році. Таке швидке приєднання турбує деякі держави ЄС. Але адміністрація Трампа вважає, що зможе подолати опір Угорщини, яка є найбільшим противником Києва в ЄС. Вступ до Союзу сприятиме розвитку торгівлі й інвестицій. Але, мабуть, найважливіше, це змусить Україну контролювати шкідливу культуру корупції в державних підприємствах. В основі цієї війни лежить питання, чи може Україна стати європейською країною. Російський диктатор Владімір Путін ненавидить таку ідею, оскільки вірить у “єдність” Росії та України. Швидкий вступ Києва до ЄС, на думку Ігнатіуса, є перемогою.
- США нададуть Україні гарантії безпеки, подібні до тих, що передбачені статтею 5 НАТО, для захисту країни у разі порушення Росією договору. Україна хоче, щоб США підписали таку угоду і ратифікували її в Конгресі; європейські країни підпишуть окремі гарантії безпеки. Американсько-українська робоча група вивчає, як це буде працювати на практиці — і як швидко Україна та її союзники зможуть реагувати на будь-яке порушення з боку Росії. Надійність гарантій США, ймовірно, підривається формулюваннями в Стратегії національної безпеки, які, здається, підривають сам альянс НАТО, на якому базуються ці гарантії. Але команда Трампа заявляє, що вона прагне продовжувати розвідувальну підтримку України з боку США, що є необхідною умовою безпеки.
- Суверенітет України буде захищений від будь-якого російського вето. Але переговорники, здається, все ще борються з делікатними питаннями, такими як обмеження для української армії. Йдеться про збільшення початкової пропозиції США щодо армії чисельністю 600 000 солдатів до 800 000, що приблизно відповідає чисельності армії України після війни. Але Київ відмовляється від будь-яких офіційних конституційних обмежень, як того хоче Росія. Незалежно від номінальної чисельності армії, чиновники заявляють, що можуть бути додаткові сили, такі як національна гвардія або інші сили підтримки.
- Демілітаризована зона буде створена вздовж усієї лінії припинення вогню, від Донецької області на північному сході до міст Запоріжжя та Херсона на півдні. За цією демілітаризованою зоною буде розташована глибша зона, в якій буде заборонено використання важкої зброї. Ця лінія буде ретельно контролюватися, подібно до демілітаризованої зони, що розділяє КНДР і Південну Корею.
- “Обмін територіями” є невід'ємною частиною угоди, але Україна і США все ще торгуються щодо того, як будуть пролягати лінії. Росія вимагає, щоб Київ віддав приблизно 25% території Донецької області, яку він все ще утримує; команда Трампа вважає, що Україна, ймовірно, втратить більшу частину цієї території в боях протягом наступних шести місяців, і тому повинна піти на поступки зараз, щоб уникнути жертв. Американські переговорники випробували різні формули, щоб зробити цю поступку більш прийнятною для Зеленського. Одна з ідей полягає в тому, що зона виведення військ буде демілітаризована. Зеленський у понеділок, 8 грудня, наголосив, що не має “жодного законного права” віддавати територію Росії. Одним зі способів вирішити це питання є корейська модель — донині Південна Корея претендує на законне право на весь півострів, а Північна Корея стверджує те саме, йдеться у статті.
- Запорізька атомна електростанція, найбільша в Європі, більше не перебуватиме під російською окупацією. Переговорники обговорюють можливість того, що США можуть взяти на себе управління об'єктом. Як би дивно це не звучало, але це подобається деяким українським чиновникам, оскільки забезпечить американський захист від російської агресії.
- Адміністрація Трампа прагнутиме сприяти інвестиціям та економічному розвитку в Україні. Одним із джерел фінансування будуть заморожені російські активи на понад $200 мільярдів, які зараз зберігаються в Європі. Переговорники Трампа вже запропонували надати Україні $100 мільярдів із цих коштів для виплати репарацій. Сума може бути збільшена. Більш стійким двигуном для відновлення будуть американські інвестиції. Американські чиновники ведуть переговори з виконавчим директором фінансового гіганта BlackRock Ларрі Фінком про відновлення плану створення Фонду розвитку України, який залучить $400 мільярдів на відновлення. Світовий банк також братиме участь у цьому процесі.
Трамп, безсумнівно, хоче подібних інвестиційних ініціатив для Росії. Кушнер і Віткофф, обидва віддані капіталісти, виходять з того, що країни, які торгують і процвітають, не воюють. Підйом нацистської Німеччини в 1930-х роках суперечить цьому оптимізму, як і зростання загрози з боку Китаю сьогодні. Але це все одно розумна формула, вважає Ігнатіус.
Замість того, щоб намагатися змусити Зеленського укласти угоду, переговорники Трампа повинні співпрацювати з європейськими союзниками, щоб створити пакет гарантій безпеки й економічних стимулів, який буде настільки привабливим, що українці будуть готові “проковтнути гірку пігулку” й відмовитися від частини Донецької області, яку Росія не змогла завоювати. Інакше українці продовжуватимуть боротися.
Найбільша помилка, яку може зробити Трамп, — це наполягати: “зараз або ніколи”. Дипломатія так не працює, як і хороший бізнес. Як зауважив Трамп кілька десятиліть тому, “найгірше, що ви можете зробити в угоді, — це виглядати відчайдушним; це змушує іншого відчути запах крові, і тоді вам кінець”.
Трамп повинен укласти розумну угоду, яка буде тривалою. Інакше він може залишитися ні з чим, а війна ризикуватиме перейти в ще більш руйнівну фазу, зазначає Ігнатіус.
FT писала, що Трамп дав Зеленському кілька днів для відповіді на мирну угоду, запропоновану США. У суботу, 6 грудня, Віткофф та Кушнер провели телефонну розмову з Зеленським, під час якої підштовхували українського лідера до швидкого рішення. За словами джерел FT, запропонована США угода передбачає, що Україна має погодитися на втрату частини територій в обмін на невизначені гарантії безпеки від Вашингтона. Один із неназваних співрозмовників видання повідомив, що Трамп розраховував на підписання мирної угоди “до Різдва”.
Експосол України в США Олег Шамшур у статті “28 пунктів Трампа: як продати Україну” розповідав, чого вимагає реальний мир, щоб сьогоднішні “мирні плани” не стали запуском європейського продовження війни.