Стратегія контрольованого послаблення РФ за допомогою, зокрема, економічних санкцій, кардинально впливає на суть і час рішень щодо моделі безпеки для України. Про три групи відповідних опцій розмірковує співзасновник Центру національної стійкості та розвитку, міністр закордонних справ України (2014–2019) Павло Клімкін у статті «Поразка Росії: чого "боїться" Захід і що треба робити Україні».
Зробити Україну «дикобразом»
Завдяки військовій і фінансовій допомозі можна зробити потенційний наступний напад на Україну настільки небезпечним, що РФ від нього утримається.
«Але це уявлення фундаментально недооцінює природу російського режиму - він може здійснити напад за будь-яких умов, і в критичній для його збереження ситуації значні втрати можуть навіть бути елементом його консолідації. Такий підхід також не збігається з «ізраїльським», адже в нас немає ядерної зброї (а в Ізраїлю є), навпаки, РФ є ядерною державою. США та Ізраїль погодили концептуальний підхід «якісної військової переваги», ми можемо досягнути її в окремих секторах з допомогою західної зброї, логістики, розвідки та наших українських переваг, але досягти комплексної військової якісної переваги ми можемо лише як частина НАТО», - каже ексміністр.
За інформацією Клімкіна, за такої моделі Україні протягом наступних 10 років знадобиться понад $300 млрд, тобто втричі більше, ніж Ізраїль отримав після угоди в Кемп-Девіді за весь час.
Гарантії безпеки без вступу в НАТО
Такі гарантії можуть бути двосторонніми (наприклад, від США), багатосторонніми та «непрямими» (розміщення на нашій території підрозділів країн - членів НАТО).
«Друга опція, за бажання, комбінується з першою, але виникає просте запитання: а чому б тоді не перейти одразу до третьої опції - членства в НАТО? Відповідь на це запитання для багатьох полягає у тому, що Захід боїться РФ, але це, звісно, спрощення. Конвенційно НАТО переважає РФ, а ядерний конфлікт є малоймовірним, хоч і не виключеним. Врешті-решт, Путін теж хоче, щоб про нього писали книжки та згадували у підручниках і щоб їх навіть хтось читав у вигляді вірних послідовників його режиму», - каже Клімкін.
Вступ до НАТО
Стаття 5 Договору НАТО є «сакральною» для колективної оборони, але її ніхто і ніколи по-справжньому не ставив під сумнів і не «тестував», звертає увагу Клімкін.
«Розповсюдження на Україну гарантій безпеки створить для Кремля спокусу, як вважає багато хто на Заході, показати неготовність або нездатність останнього дотримуватися своїх зобов’язань і в такий спосіб поставити під питання солідарність і легітимність усього НАТО та Заходу. Саме ця логіка на додаток до нерозуміння, що означає прийняття до НАТО країни під час війни, заважає реалізації реальних гарантій безпеки», - пояснює ексміністр.
Клімкін додає, що водночас ніхто не скасовував бажання багатьох на Заході знайти новий modus vivendi з РФ.
«Усі ці питання потребують раціональної дискусії, спільного аналізу ризиків і стратегій. На емоційні аргументи Захід, з огляду на свої історію та ментальність, у питаннях власної безпеки не поведеться», - резюмував ексміністр.
При цьому Клімкін вважає, що мобілізованість та мілітаризованість України можуть ускладнити вступ до ЄС. На його думку, це «не дуже пасує» до цінностей і способу життя Євросоюзу.