Телефонна розмова Сі Цзіньпіна з Володимиром Зеленським не мала бути сюрпризом. Пекін у всіх на слуху, коли йдеться про потенційних миротворців в Україні, пише The Guardian.
"Знаю, що можу розраховувати на вас у справі повернення Росії до здорового глузду та повернення всіх за стіл переговорів", - сказав президент Франції Еммануель Макрон китайському лідеру під час їхньої зустрічі в Пекіні цього місяця.
Сі не має ілюзій щодо складності виконання ролі посередника у війні, де Україна і Росія займають діаметрально протилежні позиції. Проте нещодавній успіх Китаю в нормалізації відносин між Іраном та Саудівською Аравією може спонукати його допомогти знайти дипломатичне рішення найбільшої війни у Європі з 1945 року.
Китайці неодноразово підкреслювали, зокрема, у мирній пропозиції з 12 пунктів, яку вони опублікували на річницю повномасштабної війни, що мир в Україні може бути відновлений лише шляхом переговорів, які "врешті-решт призведуть до всеосяжного припинення вогню". Всупереч загальноприйнятій думці, Пекін виступав не за припинення вогню, яке закріпить нинішні лінії бойових дій як нові межі (що залишить значні ділянки української території в руках Росії), а за початок політичного процесу, який "зрештою" призведе до остаточного припинення бойових дій. Більше того, у пропозиції не йшлося про територіальні умови врегулювання, а наголошувалося на необхідності для обох сторін виявляти стриманість - формулювання, повторене в китайському звіті про бесіду Сі з Зеленським. Головне - у ньому наголошувалося на необхідності поважати "суверенітет, незалежність і територіальну цілісність усіх країн, незалежно від того, слабкі вони чи сильні, багаті чи бідні".
Китай ретельно стежить за своєю дипломатичною мовою, особливо у публічних заявах. Пекін, звичайно, хоче зберегти свою "дружбу без кордонів" з Москвою, але він намагається не займати настільки сприятливу для Росії позицію, щоб Україна не захотіла прийняти Китай як посередника.
Сі, безперечно, вже розуміє, що Росія не може досягти своїх територіальних цілей - які, як мінімум, полягають у розділі України - шляхом воєнної перемоги, і що бойові дії можуть закінчитися лише шляхом угоди, яка ґрунтується на взаємному компромісі двох сторін. Як би не була важлива Росія для Пекіна, Сі також хоче захистити китайські економічні інтереси в Україні у довгостроковій перспективі: Китай залишається найбільшим зовнішньоторговельним партнером України та вкладає гроші у великі інфраструктурні проекти, включаючи модернізацію Миколаївського порту та будівництво нової лінії метро у Києві.
США та деякі їхні європейські союзники, ймовірно, вважатимуть увертюри Сі до Зеленського черговим трюком, покликаним приховати всебічну політичну та економічну підтримку Пекіном Путіна під час війни - наприклад, імпорт російської сирої нафти, який у березні досяг 33-місячного максимуму, та відмова підтримати резолюції ООН, які засуджують вторгнення Росії. Цим почасти пояснюється неприйняття Вашингтоном плану Пекіна з 12 пунктів.
Проте обережні кроки Китаю щодо позиціонування себе як посередника дипломатичного врегулювання в Україні не слід відкидати одразу. Сі не став би витрачати час на довгу і безрезультатну розмову із Зеленським. Китайці також не стали б оголошувати про свою готовність направити "спеціального представника з євразійських справ в Україну та інші країни" виключно як піар-гамбіт. Китай також не став би йти на такі заходи, якби не мав підтримки дипломатичної ініціативи з боку Росії та України. Показово, що Зеленський швидко охарактеризував свою розмову з Сі як "змістовну" та позитивну, а російське міністерство закордонних справ похвалило Сі за його "готовність прагнути до встановлення" дипломатичного треку.
Не варто мати ілюзій: хоча Китай може бути зацікавлений у тому, щоб запустити переговорний процес між Києвом та Москвою, досягнення угоди, яка покладе край війні, не відбудеться швидко, і це може бути навіть недосяжним. Сі вміє читати поле бою та позиції воюючих сторін так само добре, як і будь-який інший, і він розуміє, що у короткостроковій перспективі бойових дій буде більше, а не менше. Українські військові перебувають на завершальній стадії підготовки до масштабного контрнаступу на російські позиції на півдні та сході. США та їхні союзники по НАТО продовжують координувати зусилля, щоб забезпечити наявність у Києва озброєння – включаючи танки, бойові машини піхоти, обладнання для розмінування та системи ППО – необхідного для успішної кампанії. Російські військові витратили місяці на зміцнення своїх оборонних позицій приблизно на 20% території України, яку вони контролюють, незважаючи на те, що наймана група Вагнера все ще намагається захопити Бахмут після восьмимісячної боротьби. Тому ні Україна, ні Росія не поспішатимуть сісти за стіл переговорів найближчим часом. І навіть якщо вони врешті-решт сядуть за стіл переговорів, зусилля посередництва можуть виявитися марними, враховуючи, наскільки далеко Росія та Україна розійшлися в мінімальних умовах угоди.
Проте розмова Сі з Зеленським та позитивна реакція на нього Києва та Москви можуть принаймні стимулювати пошук ідей для припинення війни. Без цього смерть і руйнування були б нескінченні.