Так само як цивільний світ є свідком швидкого прогресу в розвитку і поширенні штучного інтелекту (ШІ), так само і військовий світ має підготуватись до напливу інновацій. Вони не лише змінюють характер війни, але й можуть дестабілізувати її.
Сьогоднішні швидкі зміни мають кілька причин. Одна з них — це випробування самою війною, особливо в Україні. Невеликі, недорогі мікросхеми регулярно направляють російські та українські безпілотники до своїх цілей, розширюючи технологію, яка колись була притаманна лише ракетам наддержав. Друга — це нещодавній стрімкий розвиток штучного інтелекту, який дозволяє досягати дивовижних успіхів у розпізнаванні об'єктів та розв'язання складних проблем Третя — це суперництво між Америкою і Китаєм, в якому обидві країни бачать в ШІ ключ до військової переваги, повідомляє The Economist.
Результати найбільш помітні в просуванні інтелектуальних машин для вбивства. Повітряні й військово-морські безпілотники були життєво необхідні обом сторонам в Україні для виявлення й атаки цілей. Роль штучного інтелекту полягає в тому, щоб розв'язувати проблему глушіння, оскільки він дозволяє безпілотнику націлюватися на цілі, навіть якщо сигнали GPS або зв'язок з пілотом перервані.
Технологія ШІ також докорінно змінює систему командування і контролю, яку військові використовують для організації війни. Глибше значення ШІ полягає в тому, що він може зробити до того, як дрон завдасть удару.
Оскільки він сортує й обробляє дані з надлюдською швидкістю, він може виокремити кожен танк з тисячі супутникових знімків або розпізнати світло, тепло, звук і радіохвилі, щоб відрізнити приманки від справжніх цілей.
"Далеко від лінії фронту він може вирішувати набагато більші проблеми, ніж ті, з якими стикається один безпілотник. Сьогодні це означає прості завдання, такі як визначення, яка зброя найкраще підходить для знищення загрози", — зазначається у журналі.
Наслідки цього тільки починають ставати зрозумілими. Системи ШІ в поєднанні з автономними роботами на суші, морі і в повітрі, ймовірно, будуть знаходити й знищувати цілі з безпрецедентною швидкістю і у величезних масштабах.
Швидкість такої війни змінить баланс між солдатом і програмним забезпеченням. Сьогодні в армії військовий перебуває "в курсі всіх подій", затверджуючи кожне смертоносне рішення. Коли пошук і враження цілей скоротяться до кількох хвилин або секунд, військові будуть тільки стежити за роботою системи, не втручаючись у кожну її дію.
Але застосування ШІ має й недоліки. Парадокс полягає в тому, що навіть якщо ШІ дає чіткіше уявлення про поле бою, війна ризикує стати більш непрозорою для людей, які в ній беруть участь. У них буде менше часу, щоб зупинитися і подумати. Армії побоюватимуться, що якщо вони не нададуть більшої свободи застосуванню ШІ, то зазнають поразки від супротивника, який це зробить.
"Ви можете подумати, що нові технології дозволять арміям стати більш компактними. Але якщо програмне забезпечення може вибирати десятки тисяч цілей, армії знадобляться десятки тисяч одиниць зброї для їх ураження. І якщо той, хто обороняється, має перевагу, нападникам знадобиться більше зброї, щоб прорвати оборону", — пише журнал.
Тому війна з використанням ШІ вигідна великим країнам. Дрони можуть подешевшати, але цифрові системи, які зв'язують поле бою воєдино, будуть дуже дорогими. Створення армій, оснащених безпілотниками, потребуватиме величезних інвестицій в хмарні сервери, здатні обробляти секретні дані.
Колись вважалося, що Китай має перевагу у використанні ШІ завдяки своєму масиву даних та контролю над приватною промисловістю. Але зараз Америка, схоже, випереджає його в розробці передових моделей, які можуть сформувати наступне покоління ШІ.
"Ті армії, які раніше й ефективніше за інших передбачать і опанують технологічний прогрес, ймовірно, переможуть. Усі інші, швидше за все, стануть жертвами", — підсумував журнал.
Раніше агентство Bloomberg розповіло про шість шляхів як ШІ змінить війну й світ. Зокрема штучний інтелект може посилити автократії, а також вирівняти поле бою. Більше про те, як Україна використовує ШІ у війні з Росією пише Сергій Козьяков у статті "Регулювання штучного інтелекту у військовій сфері: обмеження чи заохочення?"