Чергового морозного ранку члени робочої групи сил ТрО ЗСУ щодо виконання норм міжнародного гуманітарного права виконували завдання з документування наслідків агресії в прифронтовій зоні. Цього разу це були території Харківщини, щойно звільнені з-під окупації. Переїжджаючи з однієї точки в іншу, ми дивилися на залишки того, що раніше було селом. Замість хат із господарствами обабіч дороги — лише руїни та рештки зруйнованої техніки. Відповідно до плану відрядження ми, зокрема, мали дослідити церкву в селищі Комишувате — пам’ятку архітектури ХІХ століття.
За час існування робочої групи ми бачили сотні знищених і пошкоджених війною об’єктів культури. Але щоразу це викликає емоції. Ось і тут, у Комишуватому, це сталося знов. Церква не лише зазнала руйнувань. Упритул до її фундаменту російські військові вирили котлован — укриття для танка, а судячи із залишків речей і медзасобів, організовували в ній щось на кшталт шпиталю. На звільнених територіях такі знахідки — не рідкість.
Починаючи з 2014 року, а особливо з моменту повномасштабного вторгнення, російська влада викрала, знищила та пошкодила тисячі культурних об’єктів на території України. Ми розуміємо, що це не спорадичні дії, — їх треба розглядати як частину схеми багаторічної політики. Злочини проти української культури почалися не 2022 чи навіть 2014 року, а багато століть тому. Розпочавшись у Російській імперії, вони продовжились під час окупації України в радянський період, — тоді культура зазнала найбільших втрат.
Ми маємо чітке розуміння того, що злочини, скоєні після повномасштабного вторгнення, є лише маленькою частинкою пазла знищення української культури, що триває з часів Російської імперії та є невід’ємним складником російської політики, спрямованої на знищення українців як нації.
Політична та військова верхівка країни-агресора неодноразово заявляла, що «денацифікація» є їхньою стратегічною метою в цій фазі війни. Відповідно Головнокомандувач і органи управління Генерального штабу України мають розглядати питання захисту національних культурних цінностей та культурної спадщини як стратегічне завдання Сил оборони.
Україна, як і інші держави-підписанти Гаазької конвенції про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту 1954 року, зобов’язана підготувати або створити у своїх Збройних силах спеціальні підрозділи (служби) чи спеціальний персонал, завданнями яких буде забезпечення поваги до культурних цінностей і співробітництво з цивільними органами влади, відповідальними за їх охорону. Адже захист культурних цінностей, відповідно до Конвенції, якраз і включає охорону та повагу до цих цінностей.
За даними Міністерства культури та інформаційної політики України, внаслідок повномасштабної російської агресії за період з 24 лютого 2022 року до 25 вересня 2023 року було зруйновано або пошкоджено щонайменше 863 пам’ятки, 119 із них — національного значення, 674 — місцевого. Однак цей офіційний перелік не включає архівів, музеїв, бібліотек, інших об’єктів, визначених міжнародним правом як культурні цінності. Очевидно, що справжня кількість постраждалих об’єктів значно більша.
Однак якщо в місцях, куди мають вільний доступ компетентні органи, алгоритм дій стосовно захисту більш-менш зрозумілий, то що ж робити в так званих зонах відповідальності військових?
Аби відповісти на це запитання, важливо звернутися до досвіду інших країн, де захист культурної спадщини є одним із завдань збройних сил і реалізований у багатьох державах.
Підрозділ охорони культурних цінностей Збройних сил Великої Британії є окремим підрозділом у складі Сил резерву, створеним 2017 року, після офіційної ратифікації британським урядом Гаазької конвенції про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту 1954 року. Його завданням є надання консультацій військовому командуванню щодо охорони творів мистецтва та об’єктів культурної спадщини в зонах бойових дій. Також особовий склад підрозділу в разі потреби безпосередньо бере участь у розслідуванні випадків розкрадання культурних цінностей у районі ведення бойових дій і в підготовці спеціалістів із захисту культурних цінностей держав-партнерів.
У Збройних силах США питання охорони культурних цінностей належить до компетенції Командування цивільних справ та інформаційно-психологічних операцій Сухопутних військ США. Військову службу в зазначеному органі військового управління проходять переважно представники Резерву Збройних сил США, що дає змогу залучати фахівців широкого спектру до виконання завдань цивільних відносин, оскільки особовий склад поєднує військову службу із цивільною спеціальністю.
Виконання завдань із охорони та захисту культурних цінностей здійснюється як під час бойових дій, так і заходів із «перехідного урядування», що передбачає дії військового командування Збройних сил США для забезпечення контролю та безперервності виконання урядових функцій у районі відповідальності.
Водночас захист культурних цінностей у концепції держав — членів НАТО, зокрема США та Великої Британії, має тісний зв’язок із загальноприйнятою концепцією захисту населення під час проведення військових, стабілізаційних, гуманітарних операцій, а також є важливим компонентом у питаннях розбудови миру та безпеки.
Повертаємося до наших реалій. Із огляду на те, що ми перебуваємо в стані війни, яка ведеться на наших територіях, вони суттєво відрізняються від партнерських. Тому є нагальна потреба в розробленні та впровадженні власне української моделі захисту культурних цінностей в умовах збройного конфлікту. Водночас важливо розуміти, що для Збройних сил це наразі супутнє завдання.
Враховуючи масштаби руйнувань і довготривалість конфлікту, для залучення й діяльності Збройних сил України у разі руйнування або пошкодження об’єктів культурної спадщини та культурних цінностей у районах ведення бойових дій видається доцільним створення окремого підрозділу (на рівні роти, батальйону) захисту культурної спадщини та культурних цінностей. Однак це тривалий процес. Тому робоча група командування Сил ТрО запропонувала унікальну модель. Згідно з нею вже створено управління на рівні ЦВС Сил ТрО, яке координує цю роботу. До того ж вирішено проблему долучення до цієї роботи цивільних фахівців, які спеціалізуються на вивченні саме культурної спадщини. Для цього запустили проєкт військового підрозділу з охорони культурної спадщини. Це так зване культурницьке добровольче формування територіальної громади (ДФТГ), до якого вже долучилися фахівці зі сфери культури, здатні ефективно оцінити пошкодження, вжити першочергових заходів, необхідних для збереження памʼяток і цінностей та організувати евакуацію. Вступаючи до ДФТГ, фахівці у сфері культурної спадщини зможуть за потреби долучатися до поїздок на лінію зіткнення.
Крім того, зроблено чимало кроків і для забезпечення поваги до культурної спадщини та культурних цінностей під час планування і ведення бойових дій. Повага насамперед стосується ситуаційної обізнаності військових щодо знаходження в зонах відповідальності підрозділів культурних пам’яток, які перебувають під захистом МГП, урахування їх наявності під час ведення та планування бойових дій. Наразі на інформаційно-комунікаційній платформі ЗСУ Delta, розробленій та адміністрованій Центром інновацій та розвитку оборонних технологій Міністерства оборони України, командування Сил територіальної оборони Збройних сил України створило й наповнює інформаційний шар «Об’єкти, захищені міжнародним гуманітарним правом», що є електронною мапою з відображенням інформації про понад 60 тисяч об’єктів культурної спадщини. Також там створено шар Damages, який містить задокументовану інформацію про зруйновані або пошкоджені під час збройного конфлікту об’єкти культурної спадщини та культурні цінності (наразі внесено відомості про майже 400 з них). Об’єкти культурної спадщини активно маркуються «блакитними щитами», а також вносяться до відповідних реєстрів для отримання правового статусу. Наприклад, у грудні посилений захист було надано ще п’ятьом об’єктам культурної спадщини України.
Все це важливо робити, зокрема, й для того, аби противник не міг аргументувати напад на ці об’єкти незнанням. Нині опрацьовується питання створення окремого інформаційного шару зони, що постраждала внаслідок руйнування Каховської ГЕС. Адже робоча група Сил ТрО брала активну участь у роботі Міжвідомчого координаційного центру зі збереження культурної спадщини та культурних цінностей на територіях, що постраждали внаслідок руйнування Каховської ГЕС.
У майбутньому в разі потреби для вжиття заходів із захисту та збереження об’єктів культурної спадщини та культурних цінностей у зоні ведення бойових дій можуть формуватися тимчасові мобільні групи. До їх складу мають входити фахівці у сфері культурології, археології, архітектури, музейної справи, мистецтва тощо, а також долучатися військові.
Водночас важливо розуміти, що залучати Збройні сили України до заходів держави із захисту культурної спадщини та культурних цінностей можна не лише під час дії воєнного стану, а й у мирний час — для подолання негативних наслідків збройного конфлікту у відповідній сфері, ліквідації наслідків імовірних надзвичайних ситуацій природного й техногенного характеру (в разі їх виникнення). Такий підхід є мобільним і дає змогу створити кадровий резерв, що передбачатиме залучення військового, військово-цивільного та цивільного компонентів у сфері збереження та захисту культурної спадщини та культурних цінностей. Тож що раніше запрацює українська модель, то більше матимемо шансів на збереження наших культурних пам’яток.