Під Місяцем і під Сонцем. Незадовго до масованого обстрілу харків'яни трохи встигли порадіти вуличному освітленню центра міста в тестовому режимі. Але недовго танцювали енергійні пенсіонери під ліхтарями.
Після нічних прильотів Харків був знеструмлений. Будинки, як наслідок, зневоднені й охолоджені, а мешканці — знеінтернечені та позбавлені мобільного зв'язку.
На момент написання статті місто частково забезпечили електроенергією, велися роботи зі стабілізації системи.
Доба-дві без світла
Вдень позбавлені інтернету жителі вже відомої всьому світу Салтівки виходять на вулицю. Насолоджуються безплатним поки що сонячним світлом, спілкуються біля під'їздів, біля гаражів і, як це тут називається, «на погребах». Ще недавно район виглядав досить безлюдним.
У дворах з'являються невеликі компанії підлітків, інколи — молодші школярі й зовсім зрідка — діти у візочках. Деякі діти — на гойдалці, деякі — на самокатах, деякі дорослі — на бровах.
Тимчасові переселенці поверталися і продовжують повертатися до Харкова з різних причин. Тих не влаштовує, що в Польщі розмовляють польською мовою, а в Німеччині — німецькою. Ті не згодні з ціновою політикою орендодавців у Львові та статусом «харківські сраки», як інколи там іменують тимчасово переміщених громадян із Харкова. Третім не до душі кількість осіб російської національності у Тбілісі. Четверті не схвалюють хаотичності графіку подачі електроенергії в Полтавській області. У п'ятих закінчилися дрова й ресурси печінки в одноманітних умовах сільського життя.
А головне, звісно, — всіх тягне до своїх домівок просто тому, що це — їхні домівки.
Скарги, пропозиції і розпорядження
Двоє працівників комунальної служби полемізують із питань інвентарної власності. Чоловік і жінка.
— У тебе віник чий? А відро в тебе чиє?! У тебе, взагалі, є хоч щось своє?! Та шо ти кіпішуєш?! — резюмує чоловік. Жінка нецензурно мовчить, добираючи контраргументи.
Біля аптек, відділення «Приватбанку» та закладу під вивіскою «Салон краси» гудуть дизельні генератори. Без краси не можна обійтися навіть у повній темряві. Найбільший генератор у супермаркеті згорів, тому невеликі магазини популярні й раді відсутності серйозної конкуренції. Товар відпускають лише за готівку. У кондитерському відділі покупниця вафельного міні-торта «Капризуля» висловлює невдоволення:
— Чому у вас немає генератора? Я хотіла карткою заплатити!
— Навіть якби й був, де я вам Інтернет візьму? Намалюю? — питає продавчиня. Вона рекомендує покупниці звертатися з цим питанням безпосередньо до Путіна.
Усі торговельні хроніки продавцям доводиться вести вручну в зошитах. Ось де вони раптом знадобилися, шкільні навички.
Шкільні ж учителі, в передчутті нових креативних розпоряджень із департаменту освіти у вигляді якихось конкурсів на кшталт «Найкращий онлайн-учитель в офлайні» та участі в традиційних заходах із прибирання прилеглих територій, чекають канікул.
У «Новій пошті» теж працює генератор. Черг по гуманітарну допомогу тут давно вже немає. Не видають. Зате всім охочим щодня видають готові обіди в школі.
Немає черг і на обмін звичайних лампочок на незвичайні у відділенні «Укрпошти». Схоже, лампочки нині вже не в тренді. У тренді — ліхтарики й батарейки. У тренді — вода та щось міцніше. По воду хтось ходить до місцевого джерела, хтось купує питну воду у спеціальних кіосках. В одному дворі «Водоканал» обладнав колонку.
Бабусі підгодовують кошачих і пернатих.
— Переможемо! Польща нам уже «Леопарди» дає, — бадьоро повідомляє одна бабуся.
— Боже, чого ж ти мене не забираєш, — зітхає інша.
У темряві й тиші
Світловий день закінчується. В будинках поступово стихають усі звуки. Самотнє а капела «Ай лайк ту мувит мувит» стає всі невпевненішим і нарешті замовкає в тиші й темряві. Періодично виють сирени. Повний же трохи моторошний Місяць освітлює мікрорайон уночі. Це — час різних маргіналів і темних особистостей на кшталт торговців забороненими речовинами та споживачів заборонених речовин, які шукають їхні «закладки».
Уночі ненадовго з'являлося світло. Але цим скористалися не всі. Безсоння — привілей поетичних натур. Ті ж, у кого совість чиста, сплять міцно: не всіх розбудили навіть звуки прильотів п'ятнадцяти ракет. Люди звикають. Люди пережили зиму й раді принаймні цьому.
P.S. Після написання передостаннього речення ввімкнули світло. Хоча сусідня багатоповерхівка так і залишилася темною.
P.P.S. Продавцям — співчуття й респект. І як вони цими ручками пишуть…
Більше статей Марка Баянова читайте за посиланням.