Президент Росії Владімір Путін зіштовхнувся з найбільшою загрозою, що постала перед його режимом за понад 20 років перебування при владі. Поки що. З появою подробиць про драматичний заколот на чолі з Євгєнієм Прігожиним – колишнім в'язнем, який заснував воєнізовану групу «Вагнер», що воює в Україні, – стало зрозуміло, що Путін ледь уникнув катастрофи, йдеться у редакційній колонці Bloomberg.
28 червня ЗМІ повідомили, що Прігожин мав намір викрасти двох російських високопосадовців – міністра оборони Сєргєя Шойгу і генерала Валєрія Гєрасімова, начальника російського генерального штабу – під час їхнього візиту до сусіднього з Україною регіону Росії. Західні чиновники кажуть, що змова, ймовірно, мала всі шанси спрацювати, поки деталі не просочилися до Федеральної служби безпеки Росії, і Прігожин не вирушив до Москви.
Привертають увагу два елементи невдалої змови.
По-перше, Прігожин, жорстокий воєначальник з давніми зв'язками з Путіним, захопив стратегічно важливе російське місто, збив російські літак та гелікоптери, захопив кілька ключових військових об'єктів і провів свої війська на відстань кількох годин до Кремля, не зустрівши значного опору. Зухвалість його початкового плану – який, за повідомленнями, передбачав накопичення величезної кількості військової техніки і сучасного озброєння – свідчить про те, що Прігожин очікував, що до повстання приєднається багато рядових російських військовослужбовців.
Що, можливо, ще більш дивно: Путін, безжальний силовик, який у минулому зазвичай придушував загрози, схоже, дозволив бунтівникам піти. Хоча деталі все ще залишаються туманними, білоруський диктатор Аляксандр Лукашенка, близький союзник Путіна, уклав угоду, за якою сили заколотників відступили, Прігожин отримав безпечний проїзд до Білорусі, а найманці «Вагнера» не зіткнуться з жодними правовими наслідками.
Хоча спроба викрадення провалилася, Путін вийшов з цього фіаско значно ослабленим лідером. Він не лише виглядав приголомшеним і вразливим, але й був змушений провести широкомасштабну чистку збройних сил, остерігаючись подальшої нелояльності. Викриття Прігожиним військових дій, які, за його словами, базуються на фальшивих приводах і пронизані корупцією, може підірвати суспільну підтримку. Оскільки російська армія та економіка продовжують зазнавати суттєвих втрат, потенціал для подальшої нестабільності лише зростатиме.
Як має реагувати Захід? Поки що НАТО справедливо залишається над сутичкою. Будь-яка спроба вплинути на внутрішню політику Росії в такий час, швидше за все, буде або неефективною, або контрпродуктивною. Проте два скромніших кроки могли б допомогти.
Один з них полягає в тому, щоб по всіх каналах нагадувати про важливість контролю над ядерною зброєю і дотримання встановлених протоколів безпеки. Російський лідер, який перебуває у стані війни, не вагаючись, погрожував ядерною зброєю в минулому, а нещодавно почав перекидати зброю до Білорусі. В умовах цього додаткового хаосу НАТО має забезпечити продовження заходів зі зменшення ризику, в тому числі функціонування гарячих ліній зв'язку. Альянс також має прискорити нещодавні зусилля зі зміцнення своїх звичайних збройних сил, захисту своїх кордонів і вдосконалення системи протиракетної оборони, щоб вони були здатні протистояти будь-якій ескалації.
Крім того, Захід повинен продовжувати надавати підтримку Україні, не зупиняючись на досягнутому. Будь-яке виведення з бою загартованих у війні військ «Вагнера» (Росія наполягає на тому, щоб вони укладали контракти безпосередньо з міністерством оборони), швидше за все, допоможе українським військам, які ведуть виснажливий контрнаступ. Було б нерозумно стримувати таку необхідну військову допомогу зараз, коли вона може бути найбільш ефективною на полі бою і, зрештою, прискорити закінчення війни. Немає необхідності в безрозсудній ескалації: завдання Заходу полягає в тому, щоб просто дотримуватися обраного курсу.
Короткочасний заколот Пригожина нагадав старий вислів Вінстона Черчилля про Росію 1939 року: «загадка, загорнута в таємницю всередині загадки». Можливо, старе прислів'я про тих, хто живе за допомогою меча (хто прийде з мечем, від меча і загине – ред.), може виявитися більш влучним. Правління Путіна, якому тривалий час потурала гротескна компанія бандитів, найманців і воєнних злочинців, ніколи не могло закінчитися для нього добре. Питання в тому, скільки шкоди він ще може завдати.
Нагадаємо, що після заколоту Кремль докладає всіх зусиль, щоб підтвердити авторитет Путіна, проводячи зустрічі і публічні заходи, покликані продемонструвати єдність і солідарність держави і армії під його керівництвом, а також відновлює президенту імідж «людини з народу».