«Ніхто не вірить у нашу перемогу так, як я», - заявив президент України Володимир Зеленський у нещодавньому інтерв'ю журналу TIME. І він має рацію.
Зіткнувшись з похмурою реальністю повільного контрнаступу, а також після кривавої атаки ХАМАСу на Ізраїль і приголомшливої ізраїльської відповіді, багато спостерігачів задаються питанням, чи є у Заходу життєздатна стратегія боротьби з війною, яку Росія розв’язала в Європі.
«Хто реально вірить, що Київ зможе повернути собі території, анексовані Росією, в найближчі рік-два, коли навіть генерал Валерій Залужний дав зрозуміти, що «глибокого і красивого прориву, швидше за все, не буде»? І хто окрім найбільш оптимістів серед нас думає, що Владімір Путін відкритий до будь-яких змістовних переговорів за рік до президентських виборів в США, коли його улюблений кандидат Дональд Трамп лідирує в опитуваннях?», - пише в статті для Financial Times болгарський експерт Іван Крастєв.
Він зауважує, і яструби, і голуби щодо України почали здаватися небезпечно відірваними від реальності. Не дивно, що суспільні настрої погіршуються: як в Україні, так і на Заході. Республіканці чинять опір додатковому виділенню фінансування США на підтримку військових дій Києва. Вся увага зараз зосереджена на Близькому Сході. І на такому тлі західна підтримка України не може сприйматися як щось само собою зрозуміле.
Зараз європейці стикаються з двома дуже різними, але взаємопов'язаними війнами, які загрожують не лише безпеці Європи, але й політичній ідентичності європейських суспільств. В обох війнах беруть участь ядерні держави, і обидві мають велике символічне значення.
«Війна між Ізраїлем і ХАМАС не лише переключила увагу громадськості на Близький Схід і створила конкуренцію за ресурси, але й послабила уявлення про те, що в природі російської агресії є щось виняткове. Коли Росія порушила енерогозабезпечення міст України, її звинуватили у скоєнні воєнних злочинів. Ізраїль позбавив Газу енерго- та водопостачання. Чи готові Україна і Захід назвати ці дії воєнними злочинами?», - пише Крастєв.
Нещодавнє дослідження «геополітики емоцій», проведене «Європейською радою з міжнародних відносин» перед початком війни в Газі, виявило тривожну, хоча й несподівану тенденцію. Громадська думка у великих незахідних країнах більше цікавиться тим, коли закінчиться війна, ніж тим, як вона закінчиться.
«Люди вважають Захід і Україну, а не Росію, головною перешкодою на шляху до миру. Більшість на так званому Глобальному Півдні очікують, що в наступні 5 років Москва візьме гору, і розглядають конфлікт як привід для протистояння між США і Росією. Отже, питання полягає в тому, чи може Захід перемогти, якщо його власне населення не вірить, що він повинен воювати, в той час як більшість інших вважає, що повинен?», - йдеться в статті.
У перші місяці конфлікту Кремль перебував у полоні оманливої віри в те, що його «спеціальна військова операція» завершиться за лічені тижні і що російську армію будуть вітати в Україні як визволителів. Але агресивна війна, яку Путін розпочав у 2022 році, і та війна, яка триває зараз - це, на думку болгарського експерта, різні речі.
Багато коментаторів не визнають, що сьогодні Путін розглядає конфлікт в Україні як частину свого роду «вічної війни» із Заходом. Його мета більше не в тому, щоб створити проросійську Україну, а в тому, щоб продемонструвати, що прозахідна Україна буде не більше, ніж провальною державою, і що в будь-якому випадку західна підтримка Києва в кінцевому підсумку випарується.
«У цих нових умовах виклик, з яким стикається Захід, разюче схожий на той, з яким колись зіткнулися США в Західній Німеччині (особливо в Західному Берліні) в перші роки Холодної війни», - пише Крастєв.
На його думку, Захід повинен довести, що Україна - це місце, в яке інвестори готові вкладати свої гроші ще до закінчення війни. Звісно, вони це будуть робити під захистом батарей Patriot. Це також має бути країна, до якої готова повернутися велика кількість українців, які зараз живуть за межами своєї батьківщини. І, нарешті, Україна повинна мати можливість розпочати переговори про вступ до ЄС навіть тоді, коли війна продовжує вирувати.
«Однак найбільш вражаючим результатом опитування «Європейської ради міжнародних відносин» стало те, що багато людей у незахідних країнах, які вважають, що Росія переможе в Україні, також вірять, що ЄС не існуватиме через 20 років. Це має змусити європейських лідерів прокинутися і усвідомити, що на карту поставлено не лише український суверенітет», - наголошує автор.