Нинішня перешкода, яка заважає Вашингтону схвалити подальшу допомогу Україні, здається, відірваною від суті питання. Республіканці, багато з яких не поділяють рішучості президента Джо Байдена у протистоянні імперським амбіціям Владіміра Путіна, відмовляються затвердити нове фінансування, якщо адміністрація не прийме їхню позицію щодо американської імміграційної реформи.
«Вони цинічно використовують долю України як розмінну монету в не пов'язаній з нею політичній боротьбі. Але в основі такої позиції лежить інша думка, якої дотримуються багато республіканців і їхніх виборців: гроші, які Вашингтон витрачає на допомогу Києву, - це нераціональне використання коштів платників податків», - пише в статті для Forbes директор програми «Фінансування майбутнього Америки» в Progressive Policy Institute Бен Рітц.
Критичний аргумент, який часто можна почути як з правого, так і з лівого боку, здається риторично потужним: який сенс витрачати гроші на українську армію, коли у США так багато проблем вдома? Чому Америка повинна фінансувати війну десь далеко, коли вона сама має проблеми зі зростаючим бюджетним дефіцитом, зростанням споживчих цін і іншими нагальними економічними потребами? Рітц вважає, що відповідь на всі ці питання відносно проста: відрізати Україну від допомоги було б не лише морально ганебно і недалекоглядно з військової точки зору, це було б фінансово безвідповідально.
Якщо не брати до уваги питання про стратегічну мудрість рішення дозволити автократу розчавити незалежну демократію, то капітуляція України може стати сигналом для китайського режиму, який придивляється до Тайваню, або для іранського режиму, який шукає можливості для більших зловживань на Близькому Сході.
«Конгрес мудро вчинив би, надавши додаткову допомогу Україні, оскільки американські платники податків, ймовірно, заощадять гроші в довгостроковій перспективі завдяки цій інвестиції зараз. І це не щось на зразок перекрученої логіки республіканців, які обіцяють, що зниження податків для багатих якимсь чином окупиться. Гроші платників податків, вкладені в підтримку України зараз, врятують американців від необхідності витрачати набагато більше доларів у майбутньому», - наполягає автор.
Від початку вторгнення в лютому 2022 року США витратили 113 мільярдів доларів на допомогу Україні, і адміністрація Байдена пропонує витратити ще 61 мільярд доларів до кінця наступного року. У річному обчисленні це становить менше однієї тридцятої від дефіциту бюджету у 2 трильйони доларів, який федеральний уряд мав у 2023 фінансовому році.
Сенатор-республіканець Джей Д. Венс стверджує, що подальша підтримка України призведе до скорочення соціального забезпечення, «кинувши наших бабусь і дідусів у бідність». Хоча допомога Україні коштувала американським платникам податків лише 4% від того, було витрачене на соціальне забезпечення.
«Досить дивно стверджувати, що допомога Україні збільшує дефіцит нашого бюджету або заважає нам здійснювати інші важливі державні інвестиції», - пише Рітц.
Він додає, що американцям набагато важливіше усвідомити, що боротьба України проти агресії Росії означає для глобальних інтересів США. І йдеться не лише про моральний чи стратегічний вимір, а й про фінанси.
«Якщо Путін захопить Україну і ця перемога додасть впевненості йому або іншим автократам, ворожим до американських інтересів, наші військові можуть швидко опинитися на гарячій війні. Якби Китай надихнувся цим успіхом і напав на Тайвань, американські військові майже напевно були б втягнуті в битву на новому тихоокеанському фронті. А це було б не лише жахливо, це було б дорого», - підкреслює автор.
Рітц нагадує, що «війна з тероризмом» коштувала американським платникам податків близько 3,6 трильйонів доларів за 21 рік бойових дій. Таким чином Америка витрачала втричі більше щороку на цю війну, ніж те, що Байден просить на підтримку України.
«Ціна глобального конфлікту з Росією та Китаєм була б набагато більшою. Якби такий конфлікт коштував стільки ж, скільки коштувала Друга світова війна у відсотках від ВВП, він би обійшовся американським платникам податків у колосальні 27,7 трильйона доларів. І це лише фіскальні витрати, не кажучи вже про величезні людські жертви, яких могла б принести ще одна світова війна. Розумний крок - це допомогти українцям виграти цю війну самостійно, щоб американським платникам податків не довелося сплачувати набагато більший рахунок у майбутньому», - йдеться в статті.
Було б чудово, якби Конгрес міг компенсувати вартість будь-яких нових витрат у такі часи з високим дефіцитом і низьким рівнем безробіття, як зараз. Але твердження, що Вашингтон повинен покинути Київ через те, що конгресмени не можуть домовитися про виплати чи вирішити інші політичні проблеми, просто безглузде. У довгостроковій перспективі ця відносно невелика інвестиція - ніщо в порівнянні з ціною умиротворення.
«Фіскальна дисципліна хоч і важлива, але це не та гора, долаючи яку Україна повинна померти», - пише автор.