UA / RU
Підтримати ZN.ua

«Держава дала мені лише милиці». На яку підтримку можуть розраховувати українці, котрі втратили цивільних рідних або ж і самі були поранені через війну?

Автор: Наталія Найдюк

Чи замислювалися ви колись над тим, як живуть люди, котрі втратили цивільних родичів або ж дістали поранення внаслідок війни? У березні 2022 року російські військові вбили двох синів і дружину Олександра Чикмарьова, коли родина намагалася виїхати з окупованої Бучі. Самого ж Олександра поранили, він втратив частину ноги. Нині чоловік має пенсію менш як 3 тисячі гривень…

Попри те, що стаття 3 Конституції України, серед іншого, декларує людину, її життя та здоров’я як найвищу соціальну цінність, у нас дотепер на рівні держави немає ефективного механізму підтримки тих, хто втратив цивільних родичів або ж сам дістав поранення через війну.

На яку допомогу в Україні можуть розраховувати такі люди?

 

Розстріл сім’ї Чикмарьових: дружина й діти загинули, чоловіка було поранено

Родина Чикмарьових відчула на собі війну ще 2014-го, коли жила в Донецьку. Згодом вони вирішили переїхати на підконтрольну Україні територію й так потрапили на Київщину — до Бучі. Олександр із дружиною Маргаритою влаштувалися на роботу, виховували дітей, відпочивали, мріяли… Але настало 24 лютого 2022 року і Росія з війною знову впритул наблизилася до їхньої сім’ї.

Дружина і сини Олександра Чикмарьова
Фото надане Олександром Чикмарьовим

Вибухи лунали дедалі гучніше, в місті було небезпечно. А сидіти з дітьми в підвалі вже забракло сил. Тож 5 березня родина вирішила евакуюватися. Проте від’їхати від дому далеко не вдалося: на дорозі побачили російські БМП. Олександр зупинився. Вже за мить окупанти посеред міста обстріляли автомобіль із великокаліберного кулемета. Двоє синів і дружина загинули на місці. Авто загорілося. Чоловік вибрався й відповз якнайдалі. Від втрати крові він знепритомнів. Згодом Олександра знайшли рятувальники, які проходили неподалік, і так він потрапив спершу до місцевої лікарні, а потім до Києва.

«Мені ампутували частину ноги. Тепер маю протез. Але це завдяки брату, який мав знайомих у київській енергетичній компанії. Вони й оплатили його. Зараз багато цивільних із ампутаціями, на жаль. І вони залишаються сам на сам із цим. Держава мені запропонувала тільки милиці. Від міської ради я отримав кошти на поховання рідних», — каже Олександр.

Олександр Чикмарьов
Фото надане Олександром Чикмарьовим

Свого часу чоловік переніс інсульт, реабілітувався. Після поранення в березні 2022 року статус людини з інвалідністю йому дали саме через інсульт, але не через ампутацію. Нині Олександр оформлює документи у МСЕК, щоби отримати інвалідність власне через неї і, можливо, потім пов’язати її з війною. Для цього потрібно зібрати довідки, зокрема висновки МСЕК та судово-медичної експертизи, й відправити пакет документів до міжвідомчої комісії при Міністерстві ветеранів. Тільки ця комісія вирішує, чи пов’язувати статус інвалідності з війною. Зробити це вона має впродовж 30 днів. Можливість пов’язати статус інвалідності з війною для цивільних громадян існує з травня 2023 року.

Родина, якої більше не має...
Фото надане Олександром Чикмарьовим

Статус людини з інвалідністю внаслідок війни дає такі самі пільги, як у військових із інвалідністю, — зокрема 100% знижку на оплату комунальних послуг, безоплатне оздоровлення, обстеження та диспансеризацію. А ще — пенсію від 7,5 тисяч гривень. Нині Олександр отримує менш як 3 тисячі гривень.

Читайте також: $1,2 млрд на соцдопомогу українцям: Світовий банк схвалив новий проєкт

 

Програми підтримки запроваджують громади, а не держава

По всій Україні — десятки тисяч історій, схожих на Олександрову. З 2014 року через війну люди втрачають цивільних рідних, дістають поранення внаслідок обстрілів, підриваються на мінах… Наприклад, Євгенія Ус із Чернігова травмувала ногу, коли російські військові обстріляли її мікрорайон у березні 2022-го. Від поранень за кілька днів загинув її 10-річний син. Євгенія понад півтора року пересувається на милицях, має «звичайну» інвалідність і чекає на висновок судмедекспертизи, щоби відправити документи до міжвідомчої комісії при Мінветеранів.

Роман Титикало
Фото надане автором

«До 24 лютого 2022 року чи не єдиним способом отримати компенсацію було звернення постраждалих до суду. На рівні держави досі немає ефективного механізму надання грошової допомоги або компенсації через смерть або поранення цивільних унаслідок війни. Тільки органи місцевого самоврядування ухвалюють програми для підтримки своїх мешканців коштом бюджету територіальних громад», — каже адвокат Роман Титикало.

Зокрема такі програми ухвалили Дніпропетровська ОВА, міські ради в Миколаєві, Запоріжжі, Херсоні. Підтримують мешканців і в менших громадах, наприклад, у Мені на Чернігівщині та Бучі на Київщині.

У Бучі, наприклад, поранені під час бойових дій цивільні мають право на допомогу від міста — 20 тисяч гривень, а для тих, хто втратив рідну людину, — 25 тисяч гривень. Також, за словами секретаря Бучанської міської ради Тараса Шаправського, одразу після звільнення Збройними силами України області мешканцям громади допомагали з похованням рідних. Місцева програма окремо передбачала безоплатне надання ритуальної атрибутики, трун, хрестів, послуги поховання, транспорту тощо. Кілька громадян, які до ухвалення програми самі поховали рідних, отримали компенсації з бюджету міста.

Тарас Шаправський
Фото надане автором

«На першій сесії після звільнення громади 19 травня 2022 року ми ухвалили місцеву програму соціальної підтримки родин цивільних і тероборонівців, які захищали область, але не мали статусу УБД. Більшість людей нею скористалася. Звісно, це скромні виплати. Але у нас багато загиблих — понад 500 людей — бюджет не мав спроможності допомогти більше», — каже Тарас Шаправський.

2022 року Олександр Чикмарьов отримав на поховання дружини й дітей близько 24 тисяч гривень від міської ради. Про те, що він має право й на інші виплати від міста, не знав. Тому планує звернутися до управління соціального захисту ще раз.

У місті Мена Чернігівської області програму підтримки мешканців громади ухвалили ще 2021 року. Тоді, серед іншого, допомагали родинам учасників АТО/ООС, фінансували поховання безробітних. А після початку повномасштабної війни та звільнення області розширили її дію.

Вікторія Прищепа
Фото надане автором

«2022 року в нашому бюджеті було мало коштів. Але ми розуміли, що держава не надаватиме допомоги таким родинам. Тому на той рік ми передбачили по 5 тисяч гривень за кожну вбиту людину. Цього року, знаючи ситуацію, що людям треба ставити пам’ятники на могилах, а це зараз великі гроші, ми виплатили по 35 тисяч гривень на кожного загиблого (із цієї суми ще вираховують податки). За кожною сім’єю стоїть страшна трагедія, тому маємо допомагати», — каже заступниця менського міського голови Вікторія Прищепа.

У Мені планують також передбачити щорічно по 5 тисяч гривень матеріальної допомоги за вбитих і по 3 тисячі гривень до Дня захисту дітей неповнолітнім, у яких хтось із батьків загинув через війну.

Щоби дізнатися, чи ухвалила ваша територіальна громада відповідну підтримку для своїх мешканців, потрібно звернутися до управління соціального захисту. Такі програми можуть ухвалювати й на рівні області, й на рівні певного міста, селища.

Зазвичай перелік документів для отримання допомоги такий: копія паспорта, ІПН, документи про родинні зв’язки, свідоцтво про смерть.

Читайте також: Закон про виплати є, але виплат немає. Чому родичам загиблих енергетиків не вдається отримати одноразову грошову допомогу?

 

Допомога постраждалим від вибухонебезпечних предметів

Закон «Про протимінну діяльність в Україні» визначає термін «постраждалі від вибухонебезпечних предметів».

У статті 1 зазначено, що постраждалими від вибухонебезпечних предметів є люди або групи людей, які зазнали фізичних і психологічних травм, фінансових втрат або законні права та інтереси яких було порушено використанням та (або) наявністю вибухонебезпечних предметів або діями чи бездіяльністю відповідальних осіб, або члени сімей загиблих від вибухонебезпечних предметів.

Стаття 10 закону передбачає для постраждалих таку допомогу:

29 вересня 2021 року Кабінет міністрів України ухвалив постанову №1020, якою затвердив порядок надання одноразової компенсації дітям і дорослим із інвалідністю, котрі постраждали внаслідок дії вибухонебезпечних предметів. Але вона почала працювати лише 2023 року й не стосується родин, які втратили рідних через це.

Додамо, що до травня 2023 року МСЕК, надаючи статус інвалідності, в графі про причину захворювання писала «загальне захворювання», навіть якщо людину було поранено під час обстрілів. Таким був наказ МОЗ.

Тепер МСЕК має зазначати справжній характер шкоди здоров’ю. Постраждалі мають право звернутися до МСЕК і виправити причину інвалідності на «поранення від вибухонебезпечних предметів». Проте якщо території, де сталася подія, не внесено до переліку таких, де велися бойові дії, то пов’язати інвалідність із війною не вийде. В такому разі юристи радять розраховувати на виплату згідно з постановою №1020.

Провідний економіст Фонду соціального захисту людей з інвалідністю Олександр Тодоров під час круглого столу щодо проблемних питань доступу постраждалих цивільних до державної допомоги, ініційованого громадською організацією Air Light, розповів, що на 2023 рік із державного бюджету на одноразову допомогу та щорічне оздоровлення передбачено близько 7,3 мільйона гривень. Проте із цих коштів на 22 листопада використали менш як 4 мільйона.

Сума виплат залежить від групи інвалідності й прив’язана до прожиткового мінімуму.

Звертатися по таку допомогу потрібно до місцевого управління соціального захисту населення. Щоправда, в деяких структурних підрозділах про постанову №1020 не знали, тож документи в людей приймали не відразу. Про це розповіла Оксана Корнєва — вона дістала поранення в Бахмутському районі в травні 2022 року, нині живе в Ніжині на Чернігівщині. За її словами, працівники структурного підрозділу соцзахисту відмовилися приймати в неї документи, тож їх довелося відправляти рекомендованим листом. Тільки після цього вона отримала виплату.

Загалом від початку року цією можливістю в Україні скористалися 478 людей. Поранення, за даними Верховного комісара ООН з прав людини, дістали майже 17 тисяч цивільних. Сам Верховний комісар визнає, що реальна кількість більша.

Читайте також: Виплати рідним: хто може отримати допомогу у випадку загибелі військового

 

Про підтримку цивільних в Ізраїлі

Альона Лаєвська
Фото надане автором

В Ізраїлі війна триває десятиліттями з різною інтенсивністю. Альона Лаєвська, яка кілька років живе в цій країні, розповіла, що там є статус «людини, яка постраждала від терактів або бойових дій».

«Наприклад, тато моєї знайомої отримав такий статус. Допомога залежить від того, як саме постраждала людина. Якщо це психологічна травма, але немає фізичних ушкоджень, то буде одноразова виплата. Якщо є фізичні травми або ПТСР, то людині піднімають відсотки інвалідності й вона отримує виплати від Міноборони та соцстрахування. Якщо загинув годувальник, родина отримує пожиттєву пенсію. Також є компенсації для людей, у яких загинули діти, діють програми психологічної допомоги та лікування. Тут цінують життя кожного», — каже Альона.

Текст підготувала платформа пам’яті Меморіал, яка розповідає історії вбитих Росією цивільних і загиблих українських військових, спеціально для ZN.UA. Щоб повідомити дані про втрати, заповнюйте форми: для загиблих військових та цивільних жертв.