Нещодавній витік секретних документів Міністерства оборони США попереджає, що в українських сил протиповітряної оборони майже закінчилися ракети. Зрозуміло, що це погано для України, але наскільки? Чи зможуть російські ВПС вільно пересуватися в небі над Україною чи змінити хід війни?
«На щастя, в найближчій перспективі це малоймовірно. Російські літаки залишатимуться вразливими і навряд чи літатимуть над українською територією. Інша справа - крилаті ракети та безпілотники», - пише у своєму звіті старший науковий співробітник програми з міжнародної безпеки Центру стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS) Марк Канчіан, який в минулому працював в Міноборони США.
На його думку, Україна зможе захистити свої збройні сили за допомогою наявних засобів протиповітряної оборони, «але не свої міста чи інфраструктуру».
«Українська електромережа може бути пошкоджена більше, ніж це було минулої зими, що призведе до нового рівня страждань цивільного населення. З часом, в міру ослаблення української протиповітряної оборони, ситуація буде ставати дедалі гіршою, якщо НАТО не надасть більше засобів ППО», - йдеться в звіті Канчіана.
Про що каже витік документів Міноборони США
Як тепер добре відомо, у відкритих джерелах з'явилися 100 секретних документів Міністерства оборони США, витік яких, як стверджується, стався через молодшого військовослужбовця американських ВПС. Самі документи були вилучені з інтернету і недоступні для аналізу. Однак New York Times, Washington Post та інші видання ознайомилися з ними і написали про них.
Одне з головних відкриттів полягає в тому, що в українських сил ППО до травня можуть закінчитися ракети. Видання New York Times писало про це так: «Запаси ракет для зенітно-ракетних комплексів радянських часів С-300 і «Бук», на які припадає 89% захисту України від більшості винищувачів і деяких бомбардувальників, за прогнозами, будуть повністю вичерпані до 3 травня і до середини квітня відповідно». Через це Владімір Путін зможе «розв'язати руки своїм смертоносним винищувачам, що може змінити хід війни».
Стан української протиповітряної оборони
Канчіан зауважує, що протиповітряна оборона завжди була слабким місцем України. Але восени, коли Росія почала зосереджувати атаки на об'єктах інфраструктури і завдавати страждань українському населенню, це стало причиною кризової ситуації. Аналіз CSIS показав, що США, НАТО та інші країни мають відносно невеликий потенціал протиповітряної оборони, оскільки більшість їхніх наземних засобів ППО були дезактивовані після закінчення Холодної війни. Канчіан наводить дані про українські запаси, взяті з доповіді Міжнародного інституту стратегічних досліджень під назвою «Воєнний баланс 2023». Також він вказує на дані Oryx про підтверджені втрати української техніки на основі фотодоказів у вільному доступі. Канчіан зауважує, що ці дані дають підстави для певного оптимізму, оскільки вони можуть говорити про зменшення цих втрат. Також експерт наводить інформацію про допомогу Україні з боку НАТО та інших країн, взяту взяті з бази даних Стокгольмського міжнародного інституту дослідження проблем миру про передачу озброєнь. Деякі цифри були скориговані на основі даних, що містяться в секретних документах Об'єднаного штабу, які були опубліковані газетою New York Times.
Вся вище перелічена інформація подана в таблицях, в яких зеленим кольором позначено засоби ППО, запаси яких у армії України досить великі, жовтим позначені обмежені запаси, а червоним - надзвичайно обмежені. Канчіан звертає увагу на те, що в його таблицях зеленого кольору мало. І це, на жаль, вірне враження.
«Українська протиповітряна оборона є обмеженою і занепадає. Іронічна ситуація полягає в тому, що українці все ще мають відносно велику кількість пускових установок ППО радянських часів, але зменшується кількість ракет. Наприклад, країна має понад 100 зенітно-ракетних комплексів (ЗРК) середньої дальності, зокрема, С-300/СА-10 і Бук-М1/СА-11. Вони є основою української протиповітряної оборони, і їхні ракети були використані у великій кількості для захисту від нападу російських крилатих ракет і безпілотників», - йдеться в звіті експерта.
Він вказує на високу ефективність цих українських систем. Оскільки повідомлялося про знищення 80% російських ракет, запущених по об’єктам в Україні. Однак, маючи обмежену кількість ракет, що залишилися, українські військові тепер змушені їх притримати для найбільш пріоритетних цілей - російських літаків або ракет, які прямують до найбільш чутливих об'єктів.
До війни Україна мала лише невелику кількість ЗРК малої дальності, і вони, ймовірно, вичерпали свій ресурс. Україна також мала невелику кількість наземних артилерійських систем, які, хоча і застаріли, але можуть мати певні можливості для боротьби з повільно рухомими безпілотниками.
Ситуація з винищувачами краща. Хоча їхня кількість обмежена, ймовірно, менше 50, НАТО надала запчастини для підтримання їхньої працездатності. Українські винищувачі, що діють над своєю територією, можуть забезпечити певний захист від російських винищувачів і ракет.
В ще одній таблиці Канчіан наводить системи, надані Україні з початку війни. З неї видно, що в української армії є велика кількість систем малої дальності, включаючи американські Stinger і Avenger, польські Piorun, французькі Crotale і Mistral, а також німецькі системи IRIS-T. Стандартною практикою є розподіл цих систем між передовими військами для захисту від повітряних атак. Документи Об'єднаного штабу вказують на те, що вони розгорнуті саме таким чином. Деякі з них можуть бути розміщені на об'єктах критичної інфраструктури, таких як електростанції.
«Ключовим питанням тут є те, скільки залишилося ракет Stinger. В Україну було відправлено близько 2500, але в документах Об'єднаного штабу зазначено, що залишилося лише близько 190. Це велика зміна. Це вказує на велику кількість прогалин в українській фронтовій протиповітряній обороні. Велика кількість польських ракет малої дальності Piorun і німецьких Strela може заповнити деякі з цих прогалин», - вважає експерт.
НАТО надіслав невелику кількість систем середньої дальності, таких як американські установки Patriot, італійсько-французькі Aster/SAMP/T, NATO Hawk і норвезько-американські системи NASAMS.
«Вони чудово підходять для захисту міст і критично важливих об'єктів інфраструктури. Проблема полягає в тому, що HAWK і Aster/SAMP/T доступні лише в невеликій кількості. Системи з великою кількістю доступних ракет, такі як NASAMS, обмежені лише кількома пусковими установками). Україна отримає чотири батареї Patriot, а ракети для них все ще випускаються. Це забезпечує хороше покриття чотирьох міст. Однак існують обмеження: ракети дорогі (4 мільйони доларів кожна) і не підходять для захисту від недорогих безпілотників», - пояснює Канчіан.
Він робить висновок, що в України все ще досить багато систем протиповітряної оборони, щоб російським літакам все ще було дуже небезпечно перелітати лінію фронту. Кількість російських літаків досить мала. Тож навіть в умовах дефіциту ракет українські військові можуть знищити їх всі.
Але безпілотники і ракети лишаються проблемою. Оскільки поповнення запасів обмежене або неможливе, Україна не може випустити занадто багато зенітних ракет по російських крилатих ракетах і безпілотниках, яких сотні.
Продовження російських ракетних атак
З початку конфлікту аналітики очікували, що російські ракетні атаки зменшаться, оскільки Росія випускає більше ракет, ніж може виробляти її промисловість. І дійсно, інтенсивність ракетних обстрілів знизилася. Однак нещодавнє дослідження CSIS показує, що впродовж останніх кількох місяців атаки були відносно постійними.
Критично важливим елементом, за яким слід стежити, є підтримка з боку Ірану і Китаю. Іран вже відправив сотні дронів-камікадзе, таких як Shahed-136.
«Постачання ще більшої кількості призведе до перевантаження української протиповітряної оборони. Китайці надіслали компоненти, але не цілі системи. Якщо Китай змінить свою політику і постачатиме зброю і боєприпаси, це покращить російські можливості для повітряних атак», - вважає експерт.
Погляд у майбутнє
Побоювання, що російські літаки будуть ширяти в небі над Україною і вільно атакувати цілі, безпідставні. В України є достатньо засобів протиповітряної оборони, щоб зробити свій повітряний простір надзвичайно небезпечним для російських літаків. Крім того, російські військово-повітряні сили не схильні до ризику через недостатню підготовку і неадекватні оборонні системи.
Російські літаки рідко заходять у повітряний простір України, але проводять запуски ракет з російської території. Таким чином, оцінки Об'єднаного штабу про те, що «Україна ризикує втратити здатність масово зосереджувати наземні сили на лінії фронту і проводити контрнаступ», - це перебільшення.
«Принаймні протягом наступних кількох місяців росіяни не зможуть використати скорочення українських ракетних запасів для отримання значної переваги на полі бою. Довгоочікуваний український наступ зможе відбутися», - вважає експерт.
На його думку, саме пересічний український громадянин відчує на собі виснаження запасів ракет для ППО. Досі українська протиповітряна оборона була здатна зменшити, хоч і не запобігти зовсім, пошкодженням інфраструктури, зокрема, електромереж. Але зі зменшенням українських запасів ракет все більше російських крилатих ракет і безпілотників будуть проникати в Україну, завдаючи більше шкоди і провокуючи більше відключень електроенергії. Тож цивільне населення, на думку Канчіана, буде страждати більше. Втім, на оборонні операції армії України це ніяк не вплине.
У міру ослаблення української оборони Росія буде ставати сміливішою і агресивнішою. Щоб не дати їй отримати значну оперативну перевагу, Україні потрібне певне посилення або поповнення протиповітряної оборони. Хоча на світовому ринку все ще можна знайти кілька систем радянських часів, їх не багато.
«Лише системи НАТО можуть заповнити цю прогалину. Для країн НАТО це означає прийняття вищого ступеня ризику, вилучаючи системи у власних Збройних сил і скорочуючи запаси боєприпасів нижче бажаного рівня. Проте краще виграти нинішню війну, ніж програти її, віддавши перевагу гіпотетичній війні у майбутньому, яка може ніколи не розпочатись», - вважає Канчіан.