Українські військові подвоюють зусилля щодо прориву щільної російської оборони в ході контрнаступу на півдні країни, який від початку червня ніяк не може набрати обертів. Українські офіційні особи практично нічого не говорять про те, які нові підрозділи задіяні у наступі, проте очевидно, що принаймні на одній із важливих ділянок південного фронту українські військові додали нещодавно сформовані підрозділи, оснащені західною бронетехнікою, пише CNN.
Проблеми, з якими стикаються українці, можливо, меншою мірою пов'язані з чисельністю, а більшою – з можливостями, підготовкою та координацією – факторами, які мають вирішальне значення, коли атакуючі сили стикаються з такою потужною обороною.
Фрагменти відеозаписів із геолокацією показують, що західна бронетехніка, така як бойові машини Bradley, бере участь у новому наступі, і що в бій введено досвідчені підрозділи. Однак жорсткі заходи оперативної безпеки з боку українців не дозволяють повною мірою оцінити те, що і де робиться для активізації контрнаступу.
Досі точаться суперечки щодо масштабів додаткових зусиль.
Джордж Баррос з Інституту вивчення війни - вашингтонської групи - заявив: "Ми поки не бачили жодних доказів наступу на рівні батальйонів і тим більше бригад, що означало б нову фазу українського контрнаступу".
Українська бригада – це приблизно 3 тисячі військовослужбовців.
Складності ЗСУ у контрнаступі
Протягом кількох тижнів українським військам не вдавалося прорвати російські рубежі через багатошарову оборону: танкові пастки, інші перешкоди та всіяні мінами поля. За деякими даними, українські війська вдаються до використання невеликих груп військових інженерів, які працюють у лісистій місцевості, щоб прокласти шлях через ці мінні поля чи обійти їх.
Проте їхнє подолання навряд чи зламає російську оборону. На супутникових знімках видно численні лінії російських укріплень, глибина яких іноді сягає 20 км: прорвеш одну, за нею – інша.
Незважаючи на поспішну підготовку, частково проведену в Західній Європі, українські війська, схоже, важко справляються з проведенням загальновійськових операцій - використанням безлічі різних засобів для придушення та ослаблення російської оборони як у повітрі, так і на землі.
"Російські бойові вертольоти та винищувачі-бомбардувальники використовують слабкі місця у ППО України, що дозволяє їм завдавати ударів по українським сухопутним військам. Провести механізоване проникнення такого масштабу, поки противник має перевагу в повітрі, вкрай складно", - каже Баррос із ISW.
"Операції радше послідовні, ніж синхронізовані", - вважає аналітик Франц-Стефан Гаді після відвідин лінії фронту та розмов з українськими військовими.
"Україні варто краще синхронізувати та адаптувати нинішню тактику, без чого західна техніка не виявиться вирішальною у довгостроковій перспективі. Це відбувається, але повільно", - каже він.
За словами Гаді, українські військовослужбовці, з якими він спілкувався, "прекрасно розуміють, що відсутність прогресу часто пояснюється поганою тактикою, відсутністю координації між підрозділами, бюрократичною тяганиною / недоробкою, радянським мисленням тощо". Це робить українців уразливішими, коли вони намагаються просунутися вперед, і цьому є деякі докази у кількох відеороликах, що з'явилися у соціальних мережах.
"Справа не тільки в устаткуванні. Я просто не спостерігаю систематичного руйнування російської оборонної системи. Ослаблення російської оборони до ступеня, що дозволяє здійснювати маневр, із застосуванням касетних боєприпасів, є найважливішим завданням на найближчі тижні", - написав Гаді в Твіттері.
Введення нових підрозділів цього тижня, схоже, дозволило українцям досягти скромних успіхів на південь від міста Оріхів, наблизившись до важливого російського вузла Токмак, розташованого за 20 км на південь від нинішньої лінії фронту.
Є й інші скромні успіхи на сході, але нечисленні повідомлення з фронту говорять про безперервні удари російської авіації та артилерії.
Костянтин Денисов, член легіону "Свобода", каже, що бої тривають безперервно.
"Одним словом, це пекло, - сказав він в інтерв'ю "Радіо Свобода" цього тижня. - По всій лінії зіткнення йдуть стрілецькі бої, контрбатарейна боротьба. Їхні вертольоти літають сюди парами і обстрілюють наші позиції, працюють штурмовики Су-25, які скидають бомби на голови наших людей. Сюди перекинуто багато підрозділів, щоб спробувати не лише зупинити наше просування, а й повернути втрачені позиції на певних ділянках".
Українським військовим необхідно набирати обертів та змушувати російське командування робити болісний вибір, куди і як перекидати свої підрозділи.
Поки що рано говорити про те, що український контрнаступ перейшов у більш динамічну фазу. ISW попереджає, що "подібний проникаючий бій буде одним із найскладніших для українських військ".
Українці також не можуть зосередити всі свої зусилля на півдні. Росіяни все ще сподіваються досягти тактичних успіхів на північному та східному фронтах, тому українці мають зберегти значні та боєздатні сили на розрізненому північному фронті.
Як пише колишній австралійський генерал Мік Райан: "Генерал Герасимов, який, як ми припускаємо, зберігає загальне командування російською "спеціальною військовою операцією" в Україні, реалізує оборонну стратегію. Але водночас він веде наступальні дії на тактичному та оперативному рівнях, особливо вздовж фронту, що веде на північ від Кремінної до Куп'янська".
Кремль скористався повільним ходом українського контрнаступу: це рідкісна можливість вийти за межі обмеження збитків.
Президент Владімір Путін заявив 21 липня, що зараз "очевидно, що західні куратори київського режиму, безумовно, розчаровані результатами контрнаступу, про який українська влада заявляла у попередні місяці".
Але цей конфлікт став цвинтарем передчасних декларацій. Є фактори, які можуть спрацювати на користь України.
Що може допомогти ЗСУ
Джордж Баррос із ISW вважає, що українці можуть використовувати географічні переваги: "Російські оборонні рубежі не всі є суміжними або однаково придатними для сильної оборони. Деякі лінії розділені водними об'єктами або складним рельєфом місцевості. Деякі рубежі розташовані таким чином, що можуть утруднити контрольований відхід з одного підготовленого оборонного рубежу до іншого".
Вказуючи на успішні українські атаки вздовж річки Мокрі Яли, Баррос каже, що "на південній лінії фронту існує безліч подібних складнощів рельєфу".
Російські частини зазнають бойової втоми, не маючи достатньої ротації та розвантаження навіть при перекиданні підкріплень. Частини 58-ї загальновійськової армії ведуть безперервні бої у Запоріжжі вже майже два місяці.
Її командира, генерал-майора Івана Попова, було звільнено на початку місяця за те, що поскаржився на ситуацію до Міністерства оборони РФ.
Більшість спостерігачів зауважують, що моральний дух українців, навпаки, залишається високим.
Проте, на думку Гаді, "російські війська, навіть якщо вони сильно ослаблені та відчувають нестачу боєприпасів, швидше за все, здатні затримати, стримати або дати відсіч окремим наступам українських військ чисельністю від взводу до роти, якщо лише ці наступи не будуть краще скоординовані і синхронізовані по всій лінії фронту.
Ризик затяжного конфлікту
Деякі українські офіційні особи скаржилися, що очікування союзників були невиправданими з огляду на глибину російської оборони та перевагу Росії у повітрі, а також швидкість, з якою їм довелося формувати нові бригади.
Вони вдячні західній техніці, такій як саперні машини і касетні боєприпаси, але кажуть, що потрібно набагато більше. Винищувачі F16 можуть нейтралізувати перевагу Росії у повітрі, а артилерія більшої дальності прискорить руйнування матеріально-технічної бази російських військ.
Якщо не станеться несподіваний обвал російських ліній, українські успіхи "швидше за все, відбуватимуться протягом тривалого часу і будуть змінюватися час від часу з затишшями та періодами повільніших і млявих зусиль, оскільки українці послідовно виходять на російські оборонні лінії і самі вимагають полегшення та ротації", - вважають в ISW.
"Я підозрюю, що це залишатиметься кривавим боєм на виснаження з поступовим введенням резервних підрозділів у найближчі тижні та місяці", - каже Гаді.
Якщо це так, і цей конфлікт почне нагадувати статичні лінії фронту, які почали зміцнюватися на Донбасі у 2015-16 роках, коли підтримувані Росією сили захопили українську територію, то виникають інші питання.
Чи почнуть західні уряди чинити тиск на Україну в пошуках шляхів врегулювання? А з огляду на понесені втрати, здатність Росії отримувати підкріплення та невизначеність, пов'язану з президентськими виборами в США, чи зміняться власні розрахунки українського уряду?