Через нестачу боєприпасів українські артилеристи стріляють значно рідше від росіян. Це зауважили журналісти The Washington Post, котрі побували наприкінці березня на передових позиціях ЗСУ. За деякими оцінками, наші артилеристи стріляють десь втричі менше від ворожих. І це при тому, що росіяни також відчувають дефіцит снарядів.
Головна ж проблема, як зауважили у виданні, полягає у тому, що основний парк української артилерії – то ще радянська спадщина. Боєприпаси до них вже давно у дефіциті. Із снарядами для гармат, наданих західними союзниками простіше, бо ті використовують боєприпаси калібру 155 мм, яких в України зараз більше. Біда у тому, що самих гармат під ці снаряди – менше. Тобто, навіть за наявності необхідної кількості боєприпасів необхідну щільність вогню вони не забезпечать.
«Радянським» артилеристам довелося зменшити інтенсивність вогню разів у 20. Журналісти WP наводять як приклад артилерійський взвод 59 мотострілецької бригади. Якщо раніше артилеристи випускали з гаубиці по 20-30 снарядів на день, то зараз йдеться про 1-2 постріли. Бувають дні, коли вони не ведуть вогонь зовсім.
Відтак на порядку денному постає не просто поставка снарядів на України, а пошук раритетних боєприпасів радянського зразка, яких залишилося мало і які нині практично ніхто не виробляє. У європейській дискусії, чи допомагати Україні лише снарядами з ЄС, схоже з’явився серйозний аргумент на користь того, щоб розширити зону закупок.
Ситуацію ускладнює те, що країни, які мають запаси 152-мм та 122-мм снарядів радянського стандарту, — це переважно колишні радянські республіки. Багато з них не наважуються сваритися з Росією. Також снаряди таких калібрів є на озброєнні деяких країн Африки та Близького Сходу. При цьому потужностей країн колишнього Варшавського договору, які можуть виробляти такі снаряди, не вистачає, щоб випускати їх у достатніх обсягах та з необхідною для України швидкістю.
«Колишні країни Варшавського договору демонтували свої виробничі лінії боєприпасів радянського калібру, - заявив міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба. - Зараз нам дуже потрібні такі боєприпаси, тому питання у тому, як відновити виробничі лінії». Болгарія, Польща та Словаччина висловили готовність виготовляти такі снаряди. Сполучені Штати шукають по всьому світу старі запаси радянських артснарядів.
Але час працює не на ЗСУ. Аби пережити снарядний голод, українські артилеристи змушенні дуже ретельно обираючи цілі для відпрацювання: бити лише тоді, коли впевнені, що завдадуть ворогу максимальної шкоди. При цьому вкрай важлива висока точність ударів. Щоб хоча б частково вирішити проблему нестачі боєприпасів, українські воїни з допомогою 3D-принтерів з боєприпасів, що не розірвалися, виготовляють щось, чим можна було б вистрілити по ворогу.
Раніше повідомлялося, що Європейський Союз планує виділити 1 мільярд євро спеціально на боєприпаси для України. А чому у цій війні все вирішить артилерія – і вирішить на користь України, читайте у матеріалі Юрія Кирпичова «Вогневий вал – снарядний голод».