Погроза застосувати тактичну ядерну зброю з боку президента Росії Путіна є реальною, заявив президент США Джо Байден.
Ці слова глава Білого дому промовив після того, як Кремль розпочав нову психічну атаку, погрожуючи світу атомним Армагеддоном, розміщуючи тактичну ядерну зброю в Білорусі й погрожуючи завдати ядерного удару вже не по Україні, а по країнах Заходу. В ролі вершника на рудому коні прийдешнього апокаліпсису цього разу виступив не колишній президент РФ Дмитро Медведєв, а почесний голова президії Ради із зовнішньої та оборонної політики Сергій Караганов.
У статті «Тяжке, але необхідне рішення» експерт пише про нову стратегію залякування: щоб «Захід просто «відвалив» і не заважав Росії та світові рухатися вперед», «заради того, щоб запобігти сповзанню до глобальної термоядерної війни», РФ має завдати «запобіжного удару відплати» по «умовній Познані». «Це морально страшний вибір — ми застосовуємо зброю Бога, прирікаючи себе на тяжкі духовні втрати. Але якщо цього не зробити, не лише Росія може загинути, а й, найімовірніше, закінчиться вся людська цивілізація», — прорікає Караганов.
Його стаття з'явилася тоді, коли перестає працювати стратегія Росії «ескалація заради деескалації», а Захід дедалі менше зважає на «червоні лінії», окреслені Москвою. На цьому тлі заклик Караганова є демонстрацією того, що росіяни перейшли від стратегії стримування до стратегії залякування, а Москва підвищує ставки й знижує поріг застосування ядерної зброї.
Ні в Україні, ні на Заході не можуть не звертати уваги на погрози «завдати ядерного удару, щоб запобігти ядерній війні». Навіть якщо, погрозивши ядерною дубиною, Кремль одразу робить заспокійливі заяви.
Виступаючи на Петербурзькому міжнародному економічному форумі, Путін повторив положення ядерної доктрини РФ: «Ядерна зброя створюється для того, щоб забезпечити нашу безпеку в якнайширшому значенні цього слова й існування російської держави. Але в нас, по-перше, немає такої потреби (у її використанні. — В.К.). По-друге, сам факт міркувань на цю тему вже зменшує можливість зниження порогу застосування зброї».
Та якщо Путін не бреше й насправді не бачить потреби застосовувати нині ядерну зброю, навіщо ж тоді близький до Радбезу експерт погрожує Заходу превентивним ядерним ударом? Караганов написав цю статтю з особистої ініціативи чи на прохання Кремля? Однозначної відповіді на це запитання немає.
За однією з версій, Караганов створив цей текст спеціально для Путіна. Експерт українського Національного інституту стратегічних досліджень Олексій Їжак у коментарі ZN.UA припустив, що «стаття відображає думку оточення секретаря Радбезу РФ Миколи Патрушева, який ставить Путіна перед складним вибором: або взяти на себе відповідальність за рішучий крок — застосувати ядерну зброю, що змусить світ боятися Росію й дасть змогу досягнути мети в Україні, або не диктувати силовикам умов, на яких вони готові були б вийти з війни».
За іншою версією, стаття є частиною путінської стратегії шантажу: в умовах українського наступу, що розпочався, й напередодні Вільнюського саміту НАТО натиснути на Захід, посиливши його страх перед ядерною війною. Страх, з одного боку, має змусити США та ЄС домовлятися з Росією, а з іншого — обмежити військову допомогу Україні. Що, зі свого боку, має підштовхнути Київ до переговорів із Москвою з подальшим заморожуванням збройного конфлікту або підписанням миру на російських умовах.
Аналітик Chatham Housе Кір Джайлз оцінює розмови Росії про ядерний удар як метод психологічної війни, до якого Кремль удається, коли в його армії виникають труднощі на фронті. «Проблема Москви та її балакучих голів у тому, що ядерні погрози через часте їх використання давно вичерпали здатність шокувати, яку колись мали», — зауважив експерт у інтерв'ю «Медузі». На його думку, щоб до застережень дослухалися, росіяни роблять їх реалістичнішими.
«Загроза того, що Росія застосує ядерну зброю проти НАТО, є мінімальною. Стосовно України я оцінюю її трохи вище, оскільки країна не захищена п'ятою статтею Вашингтонського договору й не має власних засобів ядерного стримування», — зі свого боку зазначила в коментарі ZN.UA співробітниця Центру Белфера Гарвардської школи Кеннеді Мар'яна Буджерин. Водночас експертка вважає: в Путіна немає моральних «стоп-кранів» щодо застосування ядерної зброї.
Олексій Їжак також вважає, що Путін психологічно готовий віддати такий наказ. «Але дуже складно уявити, що людина, яка ховається в бункері й настільки дбає про власну безпеку, віддаватиме наказ про завдання ядерного удару без упевненості в тому, що виживе. На мою думку, на сьогодні ймовірність, що Росія завдасть тактичного ядерного удару по Україні, є такою ж, як і навесні минулого року: трохи вище нуля», — стверджує експерт НІСД.
У Києві впевнені, що Росія не завдасть ядерного удару по Україні. «Як керівник розвідки я прямо говорю, що цього не станеться. При всій моїй неприязні до РФ, ідіотів у керівництві там не так багато», — заявив глава ГУР МО Кирило Буданов у коментарі The Economist. Та й у Вашингтоні, як зазначив держсекретар США Ентоні Блінкен, наразі не бачать жодних ознак того, що Росія готується застосувати ядерну зброю.
Втім, якщо в поточній ситуації ймовірність завдання ядерного удару є мінімальною, то завтра цього вже не можна виключати, оскільки росіяни перевели ядерну зброю з політичної площини (як чинник стримування) у воєнний формат. Теоретично є кілька варіантів застосування Росією ТЯЗ передусім по території України, а не країн — членів НАТО. Таке рішення Путін може ухвалити в разі серйозного успіху в наступі українських сил оборони.
Перший варіант — демонстративний вибух на безлюдній території, наприклад, на острові Зміїний. «Цей сценарій є найменш імовірним, оскільки, переступаючи ядерний поріг, окрім жахливої картинки, яку люди побачать у месенджерах і на екранах телевізорів, Кремль не одержує ні політичної, ні військової переваги», — вважає Буджерин.
Другий — застосування на полі бою. Цей сценарій, на думку Буджерин, також є малоймовірним, з огляду на, по-перше, тісне зіткнення українських і російських підрозділів на полі бою, по-друге, нездатність на сьогодні російських військ діяти на території, де застосовано ядерну зброю. Крім того, як зазначає Олексій Їжак: «Аби змінити ситуацію на полі бою, самого лише тактичного ядерного заряду мало. Потрібно кілька десятків зарядів. А це вже виходить за межі демонстрації і змушує країни НАТО реагувати на війну на сході Європи із застосуванням ядерної зброї».
Зрештою, третій і, на думку Буджерин та Їжака, найімовірніший варіант застосування ТЯЗ, — завдати ядерного удару по доволі багатонаселеному українському місту, в якому, наприклад, є великі підприємства та військові склади. До таких можливих цілей експерти відносять передусім Дніпро, Запоріжжя, Миколаїв. Буджерин також вважає: «Удар ТЯЗ по місту, ймовірно, супроводжуватиметься вимогою РФ щодо капітуляції України, а в разі відмови — погрозою завдати масованого удару по Києву».
Тому найкращий спосіб захисту або попередження такого удару — надати Україні найсучасніші засоби ППО та ПРО. Як засвідчили дії українських сил ППО, ЗРК Patriot ефективно дають раду з головними носіями ядерних боєголовок — «Іскандерами» та «Кинджалами», а також крилатими ракетами класу X.
Що може втримати Путіна від застосування в майбутньому ядерної зброї проти України та країн Заходу? Передусім погроза з боку Заходу завдати ядерного удару у відповідь по військових цілях або удару по російських об'єктах переважаючими конвенційними збройними силами з подальшою економічною та міжнародною ізоляцією Росії.
Можливо, хтось у Москві й вважає західних лідерів «слабаками». Брак серйозної реакції Заходу на підрив Каховської ГЕС, здавалося б, лише посилює ці оцінки. Проте події останніх шістнадцяти місяців засвідчили рішучість західного істеблішменту стримувати Кремль. Тому не варто недооцінювати рішучість Вашингтона реалізувати свої непублічні попередження Москві щодо того, що будь-яке застосування ядерної зброї у війні проти України матиме катастрофічні наслідки для Росії.
«Якщо слова Байдена щось значать, то відповідь із боку Сполучених Штатів буде. Щоправда, така, щоб не почалася ядерна війна, якої побоюються на Заході», — вважає Олексій Їжак.
Окрім того, Кремль має враховувати й реакцію своїх партнерів, які займають позитивно-нейтральну позицію стосовно Росії в її агресії проти України, — Китаю та Індії. Раніше китайський та індійський лідери надіслали Путіну недвозначний сигнал про неприпустимість застосування ядерної зброї. Пекін і Делі побоюються, що застосування Москвою ядерної зброї знищить режим ядерного стримування і зніме всі бар'єри для появи нових ядерних держав.
Застосування Росією ТЯЗ зробить її країною-ізгоєм. І зовсім не очевидно, що такий крок дасть змогу Кремлю досягти своїх політичних і воєнних цілей стосовно України та Заходу. Але використовуючи ядерну риторику, граючи «відморожених», російське керівництво розширює вікно Овертона. Для України важливо, щоб Захід і надалі зберігав рішучість і не здригнувся перед ядерним шантажем Кремля.